ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.12.2003 Справа N 25/262
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.-
головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.,
розглянувши касаційну скаргу комунального підприємства
"Володимирський ринок", м. Київ (далі - КП "Володимирський ринок")
на рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2003 p.
та постанову Київського апеляційного господарського суду від
22.09.2003 p.
зі справи № 25/262
за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві
(далі - Інспекція)
до КП "Володимирський ринок"
про стягнення санкцій у сумі 94400,64 грн.,
та зустрічним позовом КП "Володимирський ринок"
до Інспекції
про визнання недійсним рішення від 15.01.2002 № 5,
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача: Б.Б.Б., В.В.В., відповідача: А.А.А.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
ВСТАНОВИВ:
Інспекція звернулася до господарського суду міста Києва з позовом
до КП "Володимирський ринок" про стягнення економічних санкцій у
сумі 94400,64 грн.
Рішення господарського суду м. Києва від 19.06.2002 та постанову
Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2002 у
справі було скасовано постановою Вищого господарського суду від
12.02.2003, а справу передано на новий розгляд господарського суду
міста Києва.
У новому розгляді справи КП "Володимирський ринок" подало
зустрічний позов, у якому просило господарський суд визнати
недійсним рішення Інспекції від 15.01.2002 № 5 "Про застосування
економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін".
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.05.2003 первісний
позов задоволено повністю: з КП "Володимирський ринок" стягнуто до
державного бюджету 31466,88 грн., до місцевого бюджету 62933,76
грн. та судові витрати; у задоволенні зустрічного позову
відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що
рішення Інспекції від 15.01.2002 № 5 "Про застосування економічних
санкцій за порушення державної дисципліни цін" базується на
розпорядженнях Київської міської державної адміністрації та
рішеннях Київської міської ради, які відповідають чинному
законодавству, а тому з відповідача за первісним позовом має бути
стягнуто штрафні санкції.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
22.09.2003 з тих самих мотивів назване рішення залишено без змін,
а апеляційну скаргу КП "Володимирський ринок" - без задоволення.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України КП
Володимирський ринок" просить рішення місцевого господарського
суду та постанову апеляційної інстанції скасувати, в задоволенні
первісного позову відмовити та задовольнити зустрічний позов.
Скаржник посилається на те, що оскаржуване рішення Інспекції
базується на розпорядженнях Київської міської державної
адміністрації та рішеннях Київської міської ради, а також листах
Управління цінової політики Київської міської державної
адміністрації, яким не надано право регулювати роздрібні ціни на
ті види продукції, що зазначені в акті перевірки.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити рішення
господарського суду міста Києва та постанову Київського
апеляційного господарського суду без змін, оскільки вони
відповідають чинному законодавству.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями обставин
справи та правильність застосування ними норм матеріального і
процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін,
Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність
скасування оскаржуваних рішення і постанови та передачі справи на
новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- зустрічний позов КП "Володимирський ринок" про визнання
недійсним рішення Інспекції від 15.01.2002р. №5 "Про застосування
економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін" взаємно
пов'язаний з первісним позовом;
- за результатами перевірки щодо формування та застосування цін на
сільськогосподарську продукцію та продукти харчування КП
"Володимирський ринок", Інспекція прийняла рішення "Про
застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни
цін" від 15.01.2002р. №5 в сумі 94 400,64 грн.;
- рішення від 15.01.2002р. №5 прийнято на підставі акта перевірки
від 03.01.2002р. в якому, зокрема, зазначено, що згідно з наданими
для перевірки бухгалтерськими документами встановлено порушення
вимог розпорядження Київської міської державної адміністрації від
14.09.1998р. №1913 ( ra1913017-98 ) (ra1913017-98)
в частині завищення граничних
рівнів торговельних надбавок при формуванні роздрібних цін на
окремі продукти харчування, - борошно, крупи, масло вершкове,
сіль, молочнокисла продукція, олія соняшникова, мило господарське.
Встановлено завищення роздрібних цін на хліб та хлібобулочні
вироби на порушення розпорядження Київської міської державної
адміністрації від 23.06.1999р. №1011 "Про заходи щодо стабілізації
ринку основних продовольчих товарів" ( ra1011017-99 ) (ra1011017-99)
. На
порушення приписів рішення VII сесії XXIII скликання Київської
міської ради від 27.04.2000р. №91/812 "Про запровадження
тимчасового державного регулювання цін на окремі види хліба та
хлібобулочних виробів в м. Києві" ( ra0091023-00 ) (ra0091023-00)
відповідачем
реалізовувався хліб київський заварний формований 1,0 кг за
завищеними роздрібними цінами. На порушення вимог рішення VI сесії
XXIII скликання Київської міської ради від 02.12.1999р. №148/650
"Про деякі питання запровадження тимчасового державного
регулювання цін на споживчому ринку м. Києва" ( ra_148023-99 ) (ra_148023-99)
відповідач реалізовував олію соняшникову, крупи, цукор-пісок, сіль
та овочі за роздрібними цінами, які перевищували граничні, без їх
декларування в управлінні з питань цінової політики Київської
міської державної адміністрації. На порушення вимог, що містилися
у листах управління з питань цінової політики Київської міської
державної адміністрації від 20.06.2000р. №09050/1-1135 від та від
08.11.2000р. №09050/2-1875 відповідач реалізовував цукор-пісок за
завищеними роздрібними цінами;
- загальна сума завищення за період з 01.01.2000 по 06.12.2001
склала 31466,88 грн., і згідно із статтею 14 Закону України "Про
ціни та ціноутворення" ( 507-12 ) (507-12)
вона підлягає вилученню до
державного бюджету із застосуванням штрафних санкцій у подвійному
розмірі;
- розпорядження Київської міської державної адміністрації та
рішення Київської міської ради, на які посилається Інспекція в
акті перевірки прийняті на підставі статті 8 Закону України "Про
ціни та ціноутворення" ( 507-12 ) (507-12)
і не суперечать чинному
законодавству України.
На думку колегії суддів Вищого господарського суду України,
висновку про відповідність оспорюваного за зустрічним позовом
рішення Інспекції вимогам законодавства суди першої та апеляційної
інстанції дійшли з порушенням норм процесуального права, а саме
статей 43 та 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Відповідно до статті
43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд оцінює докази за
своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному,
повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин
справи в їх сукупності, керуючись законом. Згідно із статтею
111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
вказівки, що містяться у постанові
касаційної інстанції, обов'язкові для суду першої інстанції під
час нового розгляду справи. Проте судові інстанції, на порушення
зазначених норм, не з'ясували питання про наявність повноважень
органів, що встановлювали роздрібні ціни на ті види продукції, що
зазначені в акті перевірки.
Так, у постанові Вищого господарського суду України від
12.02.2003, згідно з якою справу було передано на новий розгляд,
зазначалося, що судовими інстанціями не з'ясовано обставин,
пов'язаних з реалізацією Київською міською державною
адміністрацією своїх повноважень щодо регулювання (встановлення
фіксованих та граничних рівнів цін (тарифів), торговельних
(постачальницько-збутових) надбавок, нормативів рентабельності,
запровадження обов'язкового декларування зміни) цін і тарифів на
види продукції та товарів, правильність застосування цін на які
перевірено Інспекцією). Крім того, обґрунтовуючи вимоги за
зустрічним позовом про визнання недійсним рішення Інспекції від
15.01.2002 №5 "Про застосування економічних санкцій за порушення
державної дисципліни цін", КП "Володимирський ринок" посилалося на
те, що назване рішення прийнято з порушенням норм чинного
законодавства, а саме базується на розпорядженнях Київської
міської державної адміністрації та рішеннях Київської міської
ради, прийнятих ними з перевищенням повноважень, а також на листах
управління з питань цінової політики Київської міської державної
адміністрації від 20.06.2000р. №09050/1-1135 від та від
08.11.2000р. №09050/2-1875. Зокрема, КП "Володимирський ринок"
зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 №
1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та
виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)"
( 1548-96-п ) (1548-96-п)
не передбачала повноваження зазначених органів
встановлювати ціни та тарифи на вказану продукцію. Таким чином, у
розгляді зустрічного позову суду першої інстанції слід було
встановити наявність повноважень Київської міської державної
адміністрації та Київської міської ради щодо прийняття відповідних
рішень про регулювання цін з огляду на чинне на час прийняття цих
рішень законодавство, оскільки відповідно до частини другої статті
19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
органи державної влади та
органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані
діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що
передбачені Конституцією та законами України.
Частина друга статті 8 Закону України "Про ціни та ціноутворення"
( 507-12 ) (507-12)
передбачає лише право в разі надмірного зростання цін,
раніше виведених з-під контролю за рішенням Кабінету Міністрів
України, виконавчих комітетів обласних, міських (міст
республіканського підпорядкування) рад, допускати тимчасове
повернення до державного регулювання цін і тарифів та не
передбачає певних повноважень відповідних органів. Згідно із
статтею 4 названого Закону ( 507-12 ) (507-12)
повноваження органів
державного управління в галузі встановлення і застосування цін
(тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами) визначає лише
Кабінет Міністрів України.
У розгляді питання про наявність у Київської міської державної
адміністрації та Київської міської ради повноважень щодо прийняття
відповідних рішень про регулювання цін, а отже і про відповідність
законодавству оскаржуваного рішення Інспекції, суду слід було
залучити названі органи до участі у справі як відповідачів за
зустрічним позовом.
Таким чином, судові інстанції припустилися порушення вимог частини
першої статті 4-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо прийняття судового
рішення за результатами обговорення усіх обставин справи і частини
першої статті 43 названого Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
стосовно
всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 111-7
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
З урахуванням наведеного у новому розгляді справи суду першої
інстанції необхідно встановити зазначені у цій постанові
обставини, надати доводам сторін і поданим ними доказам належну
правову оцінку та вирішити спір згідно з вимогами закону.
Керуючись статтями 111-7- 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу комунального підприємства "Володимирський
ринок" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2003 p. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
22.09.2003 p. зі справи № 25/262 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста
Києва.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя В.Джунь