ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.12.2003 Справа N 4/573
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Відкритого акціонерного товариства
судовому засіданні в м. "Завод "М" та Малого приватного
Києві касаційні скарги підприємства Фірма "АМ"
на постанову від 16.09.2003
року
Київського апеляційного
господарського суду
у справі
за позовом Малого приватного підприємства
Фірма "АМ"
до Відкритого акціонерного товариства
"Завод "М"
про стягнення суми,
за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства
"Завод "М"
до Малого приватного підприємства
Фірма "АМ"
про визнання недійсним договору,
УСТАНОВИВ:
У листопаді 2002 року позивач звернувся до господарського суду
м. Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення
заборгованості з урахуванням індексу інфляції в сумі 83 823,19
грн., пені в сумі 20 857,47 грн. та збитків у вигляді не
одержаного доходу в сумі 215 502,86 грн., посилаючись на те, що
останній неналежним чином виконує договірні зобов'язання щодо
розрахунків.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач уточнив
вимоги і просив стягнути з відповідача борг з урахуванням індексу
інфляції в сумі 83 823,19 грн., пеню в сумі 25 724,16 грн., збитки
у сумі 224 441,12 грн. та борг у сумі 51 303 грн.
У грудні 2002 року під час вирішення спору в суді першої інстанції
відповідач звернувся із зустрічним позовом до позивача за
первісним позовом про визнання недійсним договору № 41/19 від
05.07.1999 року на підставі ст.48 ЦК України, посилаючись на те,
що зазначений договір з його боку підписаний неповноважною особою.
Рішенням господарського суду м. Києва від 19.02.2003 року
відмовлено в первісному позові Малому приватному підприємству
Фірма "АМ" та задоволено зустрічний позов про визнання недійсним
договору від 05.07.1999 року № 41/19 між Малим приватним
підприємством Фірма "АМ" та Відкритим акціонерним товариством
"Завод "М" на підставі ст. 48 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
як такий, що
не відповідає вимогам закону з моменту укладення.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
16.09.2003 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано
і прийнято нове рішення, яким первісний позов задоволено частково
і стягнуто з ВАТ "Завод "М" 135 126,19 грн. - основного боргу з
урахуванням індексу інфляції, 25 724,16 грн. - пені, 1 608,50 грн.
- держмита за подання позову, 118 грн. - витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 804, 25
грн. - держмита за подання апеляційної скарги, в частині стягнення
224 441,12 грн. збитків відмовлено; в задоволенні зустрічного
позову відмовлено; з МПП Фірма "АМ" на користь ВАТ "Завод "М"
стягнуто 529,51 грн. витрат за проведення експертизи.
У касаційній скарзі ВАТ "Завод "М" просить скасувати оскаржувану
постанову, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції
норм матеріального і процесуального права, а рішення суду першої
інстанції залишити в силі.
У касаційній скарзі МПП Фірма "АМ" просить частково скасувати
постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови в стягненні
збитків, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права, та прийняти постанову, якою
задовольнити вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми
збитків від не отриманого доходу.
У відзивах на касаційні скарги сторони виклали свої позиції і
доводи, аналогічні до відповідних касаційних скарг.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи
касаційних скарг та відзиви на них, перевіривши матеріали справи і
прийняті у ній судові рішення, суд вважає, що касаційні скарги не
підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами було укладено
договір № 41/19 від 05.07.1999 року, за яким позивач одержав від
відповідача товар під реалізацію протягом 2-х місяців в
асортименті згідно специфікації за накладною 01АА № 401567 від
12.08.1999 року відповідно до рахунку-фактури № 564 від 12.08.1999
року на суму 315 000,95 грн., і згідно п.5.1договору зобов'язаний
здійснити оплату протягом 10 днів після реалізації товару.
За взаємною домовленістю сторін товар був переданий відповідачу за
актом приймання на відповідальне зберігання від 12.08.1999 року,
оскільки п. п. 4.3, 4.5 договору передбачена можливість передачі
позивачем (покупцем) товару на зберігання відповідачу (продавцю) у
разі неможливості реалізації товару у визначений договором термін,
що не суперечить чинному законодавству.
За умовами Додаткової угоди № 1 до договору № 41/19 від 05.07.1999
року позивач передав відповідачеві в рахунок оплати за одержаний
від відповідача товар, простий бездисконтний вексель на суму 294
203 грн. для погашення заборгованості відповідача перед бюджетом
(по ПДВ), виданий Державним підприємством "УС" позивачеві в
рахунок погашення заборгованості Міністерства оборони України
перед МПП Фірма "АМ" за виконані роботи в 1996-1998 р.р. Погашення
векселя № 513000036507 на суму 294 203 грн. відбулось 13.12.1999
року і цією ж датою була списана заборгованість відповідача перед
бюджетом по ПДВ. Згідно п.4.5 договору позивач за прибутковим
ордером № 182 від 17.12.1999 року повернув відповідачеві
нереалізований товар, тобто настали умови, передбачені додатковою
угодою № 1, що відповідно до ст. 61 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
була
укладена під умовою.
Сторонами у п. п. 1, 2, 3 зазначеної Додаткової угоди передбачені
конкретні строки погашення заборгованості по спірному договору,
відповідно до яких останній платіж мав бути 14.12.2000 року.
Апеляційним судом встановлено, що основний борг ВАТ "Завод "М"
перед позивачем за договором № 41/19 від 05.07.1999 року складає
135 126,19 грн. з урахуванням індексу інфляції, пеня - 25 724,16
грн., і це підтверджується матеріалами справи.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, частково задовольняючи
позов МПП Фірма "АМ" і відмовляючи в задоволенні зустрічного
позову ВАТ "Завод "М", апеляційний суд обґрунтовано виходив з
того, що в останнього існують боргові зобов'язання перед МПП Фірма
"АМ" за договором № 41/19 від 05.07.1999 року, а зазначений
договір не може бути визнаний недійсним, оскільки мало місце
наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеною від її імені
представником, який не мав належних повноважень.
При цьому апеляційний суд обґрунтовано відмовив у частині вимог за
первісним позовом щодо стягнення збитків виходячи з того, що їх
настання не було неминучим для позивача.
Отже, вирішуючи спір, апеляційний суд правильно застосував до
спірних правовідносин норми матеріального права, передбачені ст.
ст. 161, 162, 203, 214 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Зазначені висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на
матеріалах справи та відповідають чинному законодавству.
Доводи касаційних скарг не спростовують висновки Київського
апеляційного господарського суду.
За таких обставин, оскаржена постанова суду є законною та
обґрунтованою, і тому її слід залишити без змін, а касаційні
скарги - без задоволення.
З огляду викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги Відкритого акціонерного товариства "Завод "М" та
Малого приватного підприємства Фірми "АМ" залишити без
задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського
суду від 16.09.2003 року - без змін.
Поновити виконання постанови Київського апеляційного
господарського суду від 16.09.2003 року у справі № 45.