(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 09.06.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів: Васищака І.М., Палій В.М.,

розглянувши касаційну скаргу Юридичної компанії "Юніком-Південь" дочірнє підприємство на рішення господарського суду Одеської області від 29.11.2004 р.

у справі N 30/220-04-7775 господарського суду Одеської області

за позовом Юридичної компанії "Юніком-Південь" дочірнє підприємство

до відповідачів Одеської міської ради, Компанії "Клієр Ватер Бей Хотелс Корп."

про визнання оферти недійсною

за участю представників:

ЮК ДП "Юніком-Південь" - Хватова В.С.;

Одеська міська рада - не з'явилися;

Компанії "Клієр Ватер Бей Хотелс Корп." - не з'явилися.

В С Т А Н О В И Л А:

Юридична компанія "Юніком-Південь" дочірнє підприємство звернулося до господарського суду Одеської області з позовом та просило суд визнати недійсною на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України (435-15) оферту відповідача - Компанії "Клієр Ватер Бей Хотелс Корп.", направлену першому відповідачу - Одеській міській раді щодо створення Закритого акціонерного товариства "Пасаж".

В обгрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що пропозиція щодо створення товариства підписана не уповноваженою на те особою (а.с.2-3).

До прийняття рішення у даній справі від відповідачів відзивів на заявлений позов до суду не надійшло.

Рішенням господарського суду Одеської області від 29.11.2004 р. у позові відмовлено (а.с.37).

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- пропозиція Компанії "Клієр Ватер Бей Хотелс" ніяким чином не порушує права і інтереси позивача у справі;

- позивач не довів підписання пропозиції не уповноваженою особою.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить його скасувати, а позов задовольнити.

Скаржник вважає, що при прийнятті оскаржуваного судового акта судом першої інстанції:

- неправильно застосована ст. 1 ГПК України (1798-12) ;

- безпідставно не застосовані ст.ст. 207, 641 ЦК України (435-15) ;

- порушено вимоги ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України (1798-12) .

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу ст. 124 Конституції України (254к/96-ВР) , юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. При цьому, судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Розмежування компетенції між судами загальної юрисдикції щодо розгляду справ визначається, зокрема, нормами процесуального права.

Відповідно до ст. 1 ГПК України (1798-12) , підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Отже, розглядаючи будь-який господарський спір, суд повинен не лише встановити факт порушення, але й з'ясувати чи належить особі, яка звернулася до суду, порушене право або охоронюваний законом інтерес (тобто чи є особа належним позивачем).

У поданій позовній заяві позивач просить суд здійснити захист шляхом визнання недійсною пропозиції другого відповідача - Компанії "Клієр Бей Хотелс Корп.", яка направлена першому - Одеській міській раді, щодо створення Закритого акціонерного товариства "Готельно-торгівельний комплекс "Пасаж" на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України (435-15) .

Однак, зазначені норми матеріального права не підлягають застосуванню до взаємовідносин сторін.

Так, ст. 203 ЦК України (435-15) встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину; ст. 215 ЦК України визначає підстави недійсності правочину.

Разом з тим, пропозиція щодо створення товариства не є правочином, оскільки відповідно до ст. 202 ЦК України (435-15) , правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Порядок та умови створення закритого акціонерного товариства врегульовані нормами ГК України (436-15) , а на момент звернення з пропозицією - нормами Законів України "Про господарські товариства" (1576-12) , "Про підприємства в Україні" (887-12) (в частині здійснення реєстрації).

В сил ст. 4 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) , акціонерне товариство створюється і діє на підставі установчого договору і статуту, якими, зокрема, визначаються склад засновників та учасників, розмір та порядок утворення статутного фонду.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що сама пропозиція відповідача - Компанії "Клієр Ватер Бей Хотелс Корп." щодо створення товариства не порушує прав і охоронюваних законом інтересів позивача, а саме права позивача на викуп орендованого приміщення, яке пропонується в якості майнового внеску до статутного фонду створюваного товариства.

За таких обставин, посилання скаржника на порушення судом ст. 1 ГПК України (1798-12) безпідставні.

Помилкові і твердження скаржника на безпідставне незастосування судом першої інстанції ст.ст. 207, 641 ЦК України (435-15) .

Так, ст. 207 ЦК України (435-15) встановлюються вимоги до письмової форми правочину, а ст. 641 ЦК України визначає порядок звернення з пропозицією укласти договір. Разом з тим, зазначені норми не набули чинності в момент звернення з пропозицією створити господарське товариство, яка направлена до 01.01.2004 р. Крім того, спірні правовідносини, на що вже наголошувалось, врегульовані спеціальними нормами права.

Надання відзиву є правом, а не обов'язком відповідачів, як помилково вважає скаржник, що визначено ст. 59 ГПК України (1798-12) . Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, необґрунтовані твердження скаржника про те, що суд допустив порушення норм процесуального права, розглянувши справу за відсутності відзивів відповідачів.

Розглядаючи справу, господарський суд, в силу ст. 43 ГПК України (1798-12) , оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. При цьому, визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Отже, не заслуговують на увагу посилання ЮК ДП "Юніком Південь" на те, що судом фактично відмовлено у позові, не зважаючи на відсутність заперечень щодо заявлених вимог відповідачів.

За таких обставин, рішення господарського суду Одеської області від 29.11.2004 р. відповідає нормам матеріального та процесуального права і підстав для його зміни чи скасування не має.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України (1798-12) , колегія суддів ПОСТАНОВИЛА:

рішення господарського суду Одеської області від 29.11.2004 р. у справі N 30/220-04-7775 залишити без змін, а касаційну скаргу Юридичної компанії "Юніком-Південь" дочірнє підприємство - без задоволення.