ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.12.2003 Справа N 41/578
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.-
головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу закритого акціонерного
проектно-будівельного товариства "Севастопольжитлобуд", м.
Севастополь (далі - ЗАПБТ "Севастопольжитлобуд")
на рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2003 p.
та постанову Київського апеляційного господарського суду від
30.09.2003 p.
зі справи № 41/578
за позовом ЗАПБТ "Севастопольжитлобуд"
до громадської організації "Народна кредитна спілка "Добробут", м.
Київ (далі - ГО "НКС "Добробут");
промислово-будівельної корпорації "Аладін", м. Одеса (далі - ПБК
"Аладін")
про визнання недійсним генерального договору від 15.04.1999 p. №
7/1;
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору
на стороні відповідача -
закрите акціонерне товариство "Севастопольський будпроект", м.
Севастополь (далі - ВАТ "Севастопольський будпроект");
Українська державна будівельна корпорація "Укрбуд", м. Київ (далі
- УДБК "Укрбуд").
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача: Б.Б.Б., В.В.В.,
відповідача: А.А.А.,
представник ПБК "Аладін" не з'явився,
треті особи: представник ВАТ "Севастопольський будпроект" не
з'явився,
представник УДБК "Укрбуд" не з'явився.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від 07.07.2003 (суддя
Пилипенко О.Є.), залишеним без зміни постановою Київського
апеляційного господарського суду від 30.09.2003 (колегія суддів у
складі: суддя Львов Л.О. - головуючий, судді Коробенко Г.П.,
Полянський А.Г.), у задоволенні позову відмовлено. Зазначені
рішення судових інстанцій по суті спору мотивовано тим, що
відсутні обставини, з якими закон пов'язує визнання угоди
недійсною.
У касаційній скарзі від 27.10.2003 ЗАПБТ "Севастопольжитлобуд"
просить Вищий господарський суд України скасувати рішення судових
інстанцій по суті спору зі справи та прийняти нове рішення, яким
задовольнити позов ЗАПБТ "Севастопольжитлобуд" про визнання
недійсним генерального договору від 15.04.99 № 7/1, укладеного
відповідачами. Скаргу мотивовано тим, що цей договір не відповідає
вимогам частини третьої статті 431 Цивільного кодексу Української
РСР ( 887-12 ) (887-12)
(далі - ЦК).
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -
ГПК) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.
Представники ПБК "Аладін" та третіх осіб в судове засідання не
з'явилися.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
застосування судовими інстанціями норм матеріального та
процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про наявність підстав для часткового задоволення
касаційної скарги.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- ГО "НКС "Добробут", ВАТ "Севастопольський будпроект", ЗАПБТ
"Севастопольжитлобуд" та УДБК "Укрбуд" було укладено генеральний
договір про співробітництво та спільну діяльність з будівництва
житла від 28.12.1998 № 23/98с, відповідно до умов якого:
сторони зобов'язувались передати цінні папери та будівельні
матеріали ГО "НКС "Добробут", а ця організація взяла на себе
зобов'язання вибрати генерального підрядника та передати йому
цінні папери та інші активи у повному обсязі для будівництва
житла;
ведення спільних справ здійснюється за наявності доручення;
- на виконання своїх зобов'язань за генеральним договором про
співробітництво та спільну діяльність з будівництва житла від
28.12.1998 № 23/98с ГО "НКС "Добробут" уклало з ПБК "Аладін"
генеральний договір від 15.04.99 № 7/1 про надання внесків на
потреби, передбачені законодавством, по іпотечному будівництву
житла для членів ГО "НКС "Добробут" в місті Києві (далі -
Оспорювана угода);
- відповідно до умов Оспорюваної угоди ГО "НКС "Добробут" передало
ПБК "Аладін" цінні папери та будівельні матеріали.
Причиною спору зі справи стали питання про правомірність укладення
ГО "НКС "Добробут" Оспорюваної угоди без довіреності, підписаної
іншими учасниками Генерального договору про співробітництво та
спільну діяльність з будівництва житла від 28.12.1998 № 23/98с.
За своєю правовою природою генеральний договір про співробітництво
та спільну діяльність з будівництва житла від 28.12.1998 № 23/98с
належить до категорії договорів про сумісну діяльність.
Згідно з частиною 1 статті 21 Закону України "Про підприємства в
Україні" ( 887-12 ) (887-12)
підприємства вільні у виборі предмета
договору, визначенні зобов'язань, будь-яких інших умов
господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству
України.
Відповідно до статті 430 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
за договором про сумісну
діяльність сторони зобов'язуються сумісно діяти для досягнення
спільної господарської мети, як-то: будівництво і експлуатація
міжколгоспного або державно-колгоспного підприємства або установи
(що не передаються в оперативне управління організації, яка є
юридичною особою), будування водогосподарських споруд і пристроїв,
будівництво шляхів, спортивних споруд, шкіл, родильних будинків,
жилих будинків та ін. А згідно з положеннями статті 432 ЦК
( 1540-06 ) (1540-06)
для досягнення мети, зазначеної у статті 430 цього
Кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
, учасники договору про сумісну діяльність
роблять внески грошима чи іншим майном або трудовою участю.
Грошові та інші майнові внески учасників договору, а також майно,
створене або придбане в результаті їх спільної діяльності, є їх
спільною власністю.
Відповідно до вимог статті 431 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
ведення спільних
справ учасників договору про сумісну діяльність здійснюється за їх
загальною згодою.
Якщо учасники договору про сумісну діяльність за згодою між собою
доручили керівництво їх сумісною діяльністю одному з учасників
договору, на нього ж покладається і ведення спільних справ
учасників договору.
Особа, якій доручено ведення спільних справ учасників договору про
сумісну діяльність, діє на підставі довіреності, підписаної іншими
учасниками договору.
За своїм змістом диспозиція частини третьої статті 431 ЦК
( 1540-06 ) (1540-06)
є імперативною, тобто права і обов'язки сторін
договору визначено законом, а сторони договору не мають права
змінити їх за взаємною згодою. Наявність імперативних норм права у
цивільному законодавстві зумовлена необхідністю обмеження принципу
автономії волі сторін при укладенні договору з метою захисту
публічних інтересів, зокрема, такої соціальної цінності як спільна
власність, та гарантії належного розпорядження нею з боку одного з
співвласників. Тому судові інстанції у справі дійшли помилкового
висновку про те, що укладення ГО "НКС "Добробут" Оспорюваної
угоди, умова якої передбачала передачу майнових активів спільної
власності генеральному підряднику, не потребувало довіреності,
підписаної іншими учасниками генерального договору про
співробітництво та спільну діяльність з будівництва житла від
28.12.1998 № 23/98с.
Згідно з положеннями статті 63 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
угода, укладена від
імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або
з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні
права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі
дальшого схвалення угоди цією особою.
Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду
дійсною з моменту її укладення.
Судовими інстанціями у справі не з'ясовано фактичних даних щодо
наступного схвалення Оспорюваної угоди учасниками генерального
договору про співробітництво та спільну діяльність з будівництва
житла від 28.12.1998 № 23/98с. Відповідну обставину чи її
відсутність має бути встановлено у новому розгляді справи.
Згідно з частиною другою статті 111-7 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Керуючись статтями 111-9 - 111-12 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу закритого акціонерного проектно-будівельного
товариства "Севастопольжитлобуд" зі справи № 41/578 задовольнити
частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2003 p. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
30.09.2003 скасувати.
3. Справу № 41/578 передати на новий розгляд до господарського
суду міста Києва.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Джунь