ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.12.2003 Справа N 30/120-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С,
суддів : Хандуріна М.І.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Харківського обласного центру зайнятості
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 18.09.03 p.
у справі господарського суду Харківської області
за позовом Фонду загальнообов'язкового державного
соціального страхування України на випадок
безробіття в особі Харківського обласного
центру зайнятості-робочого органу виконавчої
дирекції Фонду, м. Харків
до ЗАТ "Харківський плитковий завод", м. Харків
про стягнення 595973, 31 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача: А.А.А. - дов. № ХОV 3-02-2343 від 02.07.03 p.
від відповідача: Б.Б.Б. - дов. від 07.11.03 p.; В.В.В. - дов.
від 14.07.03 p.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 06.08.03 господарського суду Харківської області
відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення
заборгованості зі сплати страхових внесків в сумі 507831, 79 грн.
та пені в сумі 88141, 52 грн. Позовні вимоги за зустрічним позовом
задоволені. Визнано недійсним розпорядження Харківського обласного
центру зайнятості № 73 від 07.05.03 про стягнення коштів та
застосування фінансових санкцій.
Постановою від 18.09.03 Харківського апеляційного господарського
суду рішення від 06.08.03 господарського суду Харківської області
залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що закон пов'язує час виникнення
обов'язку зі сплати страхових внесків до Фонду з часом здійснення
конкретних дій, а саме - днем виплати роботодавцем заробітної
плати своїм працівникам.
Не погоджуючись з судовими рішеннями Харківський обласний центр
зайнятості звернувся у Вищий господарський суд України з
касаційною скаргою і просить їх скасувати, провадження у справі
припинити, посилаючись на те, що відповідач передавав плитку своїм
працівникам в рахунок належної до виплати заробітної плати
проводивши таким чином розрахунки з погашення заборгованості з
виплати заробітної плати. Отже, обов'язок сплатити страхові внески
виник у відповідача наступного дня після здійснення реалізації
товару в рахунок погашення заборгованості з виплати заробітної
плати.
Статтею 38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
передбачена відповідальність платників за несвоєчасну сплату
страхових внесків у разі несвоєчасної сплати страхових внесків
платник зобов'язаний сплатити суму донарахованих контролюючим
органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Господарським судом встановлено, що Орджонікідзевським районним
центром зайнятості згідно з п. 5 ст. 12 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
№1533 від 02.03.2000 (в подальшому Закон №
1533) проведена перевірка ЗАТ "Харківський плитковий завод" щодо
правильності нарахування своєчасності і повноти перерахування
страхових внесків на загальнообов'язкове державне страхування на
випадок безробіття за період з 01.01.01 по 01.07.03. За
результатами проведених перевірок складено акти № 90 від 05.06.02
та № 27 від 15-21.04.03 щодо несвоєчасного перерахування до
бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального
страхування України на випадок безробіття страхових внесків в сумі
507831, 79 грн. за що відповідачу нарахована пеня в сумі 88141, 52
грн.
На підставі вищевказаних актів позивачем прийнято розпорядження за
№ 73 від 07.05.03 про стягнення простроченої заборгованості зі
сплати страхових внесків в розмірі 507831, 79 грн. та пені
88141, 52 грн.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
та ст. 5 Інструкції "Про порядок обчислення і сплати внесків на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового
державного соціального страхування України на випадок безробіття"
( z0030-01 ) (z0030-01)
роботодавці та застраховані особи сплачують страхові
внески один раз на місяць в день одержання роботодавцями в
установах банків коштів на оплату праці. У разі нестачі у
роботодавців коштів на виплату заробітної плати та сплату
страхових внесків у повному обсязі нарахування їх на заробітну
плату і перерахування страхових внесків до Фонду провадиться у
пропорційних сумах. У разі видачі підприємством коштів на оплату
праці з виручки від реалізації продукції (наданих послуг) платники
зобов'язані не пізніше наступного дня після здійснення виплат
подати до установи банку платіжне доручення на перерахування
страхових внесків до Фонду.
Отже, закон пов'язує час виникнення обов'язку зі сплати страхових
внесків до Фонду з часом здійснення конкретних дій, зокрема днем
виплати роботодавцем заробітної плати працівникам.
Твердження позивача про те, що відповідач здійснював виплату
заробітної плати у натуральній формі були предметом дослідження
господарськими судами при розгляді справи в судових засіданнях,
але господарськими судами не встановлено, що відповідачем були
здійснені виплати заробітної плати працівникам з яких не були
перераховані страхові внески.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими
судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому
судові рішення відповідають чинному законодавству України та
обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 18.09.03 p. Харківського апеляційного господарського
суду зі справи № 30/120-03 залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді М.І. Хандурін
М.М. Черкащенко