ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.12.2003 Справа N 31/57
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді,
суддів;
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Української державної інноваційної компанії
в особі Н-ського регіонального відділення
на постанову від ХХ.06.2003 р.
Ч-ського апеляційного господарського суду
у справі № Х7
за позовом Української державної інноваційної
компанії в особі Н-ського регіонального
відділення (надалі - Компанія)
до ЗАТ КБ "YYY" (надалі - Банк);
ВАТ "ХХХ"
про стягнення 2 252 000 грн.
за участю представників:
від позивача - присутній,
від відповідача-1 - присутні;
від відповідача-2 - не з'явились.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Ч-ської області від ХХ.04.2003 р.
(суддя Я.Я.Я.) позов задоволено: стягнуто з відповідача-1 на
користь позивача 2 252 000 грн. заборгованості.
Рішення мотивовано тим, що ВАТ "ХХХ" не виконало зобов'язання щодо
повернення Компанії інноваційної позики, наданої за договором № 79
від 06.08.1999 р. в розмірі 2 252 000 грн. Звернувшись з вимогою
до Банку, як до гаранта за договором гарантії від 06.08.1999 р.,
Компанія не пропустила строк, встановлений ст. 194 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
.
Постановою Ч-ського апеляційного господарського суду від
ХХ.06.2003 р. (судді: А.А.А., Б.Б.Б., В.В.В.) рішення
господарського суду Ч-ської області від ХХ.04.2003 р. скасовано, в
позові відмовлено.
Постанова мотивована тим, що Компанією пропущений строк для
звернення до Банку в порядку ст. 194 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
,
оскільки жодна з ухвал про повернення позовних заяв не
оскаржувалась та не скасовувалась, а отже вони набрали законної
сили та є чинними.
Не погоджуючись з постановою, Компанія звернулась до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без
змін, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням
апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права.
Банк надав суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить
залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.
Заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав
касаційну скаргу, пояснення представника відповідача-1, який
заперечував проти задоволення касаційної скарги, розглянувши
матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши
правильність застосування апеляційним господарським судом норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами,
06.08.1999 р. між Компанією та ВАТ "ХХХ" укладено інноваційний
договір № 79, відповідно до умов якого відповідачу-2 надано
інноваційну позику в розмірі 2252000 грн., що підтверджено
матеріалами справи. Згідно п. 2.2.12 цього договору ВАТ "ХХХ"
зобов'язалось повернути надану позику в повному обсязі до
30.09.2002 р.
В свою чергу, 06.08.1999 р. в забезпечення повернення інноваційної
позики за договором № 79 від 06.08.1999 р. між Банком (гарант) та
Компанією (кредитор) укладено договір гарантії, відповідно до умов
якого гарант зобов'язався погасити борг ВАТ "ХХХ" перед кредитором
в розмірі наданого кредиту.
Відповідно до ст. 178 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
виконання зобов'язань
може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою
(штрафом, пенею), заставою і поручительством. Крім того,
зобов'язання між громадянами або з їх участю можуть
забезпечуватися завдатком, а зобов'язання між організаціями -
гарантією.
Згідно ст. 196 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
правила статей 191 і 194
цього Кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
поширюються на гарантії, що видаються
одними організаціями в забезпечення погашення заборгованості
інших, якщо інше не встановлено законодавством.
За правилами ч. 1 ст. 191 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
за договором
поруки (гарантії) поручитель (гарант) зобов'язується перед
кредитором іншої особи відповідати за виконання нею свого
зобов'язання в повному обсязі або в частині. Порука (гарантія)
може забезпечувати лише дійсну вимогу.
В силу ст. 194 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
порука (гарантія)
припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. Порука
(гарантія) також припиняється, якщо кредитор протягом трьох
місяців з дня настання строку зобов'язання не пред'явить позову до
поручителя (гаранта).
Як обґрунтовано встановлено апеляційним господарським судом, який
дослідив обставини справи в повному обсязі, Компанія пропустила
встановлений ст. 194 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
строк для звернення до
гаранта, а тому гарантія припинилася.
Посилання оскаржувача на пред'явлення позову в межах встановленого
строку підставно не прийняті апеляційним господарським судом до
уваги, оскільки ухвали від ХХ.12.2002 р. та від ХХ.01.2003 р.
господарського суду Н-ської області, якими позовні заяви Компанії
не прийняті до розгляду та повернуті заявнику, не були оскаржені
та не скасовані. Вказані ухвали набрали законної сили та
відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та ст. 115 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
є обов'язковими на всій
території України.
Наголошення оскаржувача на порушення апеляційним господарським
судом положень розділу VII ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та застосування
місцевим господарським судом ст.ст. 50, 51 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
України до обчислення строку, встановленого ст. 194 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
, є безпідставними, оскільки норми вказаного розділу
поширюються на процесуальні строки, які в порядку ст. 53 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
можуть бути відновлені судом, в той час як
присічний строк встановлений ст. 194 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
не є
таким строком.
Викладене свідчить про те, що приймаючи оскаржувану постанову,
апеляційний господарський суд надав вірну юридичну оцінку
обставинам справи, правильно застосував норми матеріального та
процесуального права, в зв'язку з чим підстав для зміни чи
скасування зазначеного судового акту немає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Української державної інноваційної компанії в
особі Н-ського регіонального відділення залишити без задоволення.
Постанову Ч-ського апеляційного господарського суду від ХХ.06.2003
р. у справі № Х7 залишити без змін.