ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.12.2003 Справа N А-4/328-3/162
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Усенко Є.А.
суддів : Бакуліної С.В.,
Глос О.І.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Спільного Українського - нідерландського
підприємства "Тикаферлюкс", м. Тисмениця
на постанову від 18.07.2003 p. Львівського апеляційного
господарського суду
у справі № А-4/328-3/162
господарського суду Івано-Франківської області
за позовом Спільного Українського - нідерландського
підприємства "Тикаферлюкс", м. Тисмениця
до ДПІ в Тисменицькому районі Івано-Франківської
області
про визнання недійсним рішення
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача: А.А.А. (довіреність № 5 від 22.09.2003 р.)
від відповідача: Б.Б.Б. (довіреність №5775/10-0 від 20.10.03р)
ВСТАНОВИВ:
На підставі розпорядження заступника голови Вищого господарського
суду України Осетинського А.Й. від 29 жовтня 2003 року №
02-14/432, яким внесено зміни до складів суддівських колегій,
перегляд в касаційному порядку справи № А-4/328-3/162 здійснюється
колегією суддів у складі : головуючий - Усенко Є.А., судді
Бакуліна С.В., Глос О.І.
По справі № А-4/328-3/162 була оголошена перерва до 04.12.2003
року до 15 годин 15 хвилин.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від
10.04.2003 р. (суддя Богак Г.М.) провадження у справі №А-4/328
припинено на підставі пункту 11 ст.80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
зв'язку з відсутністю предмету спору; стягнуто з відповідача на
користь позивача 203 грн. судових витрат.
Висновок місцевого господарського суду щодо наявності підстави для
припинення провадження у справі мотивований тим, що не погодившись
з податковим повідомленням-рішенням ДПІ в Тисменицькому районі від
16.08.2002 року №0001162310/0-182-231-05394104/3763 позивач подав
до ДПІ в Тисменицькому районі скаргу про його перегляд. У зв'язку
з її незадоволенням позивач подав повторну скаргу до ДПА в
Івано-Франківській області, яка також була залишена без
задоволення рішенням від 30.09.2002 року, що послугувало підставою
для звернення позивача із скаргою до ДПА України, шляхом її
подання до ДПА в Івано-Франківській області, як передбачено п.5.1
Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків
органами державної податкової служби ( z0723-96 ) (z0723-96)
. Рішення про
результати розгляду даної скарги платника податків прийнято ДПА
України 13.02.2002 року. Отже, з огляду на те, що рішення про
результати розгляду скарги не надіслано позивачу протягом
двадцятиденного строку з моменту одержання її органом державної
податкової служби (ДПА в Івано-Франківській області 11.10.2002
року), така скарга є повністю задоволеною на користь платника
податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Бобеляка О.М., судді: Дубник О.П., Орищин
Г.В.) від 18.07.2003 року по справі № А-4/328 ухвалу
Господарського суду Івано-Франківської області від 10.04.2003 року
у справі № А-4/328 скасовано, а справу передано на розгляд
місцевого господарського суду; стягнуто з позивача на користь
державного бюджету 42,50 грн. державного мита за розгляд
апеляційної скарги.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що аналізуючи вимоги
пп.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України "Про зобов'язання платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
, враховуючи те, що ДПА України отримала скаргу
25.11.2002 року та винесла рішення про результати розгляду даної
скарги платника податків 13.12.2002 року, нею не порушено строків
її розгляду. Тому норма, що не надсилання платнику податків
протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого
за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника)
вмотивованого рішення робить таку скаргу повністю задоволеною на
користь платника податків з дня, наступного за останнім днем
зазначених строків, застосуванню не підлягає. Таким чином, ухвала
суду не ґрунтується на законодавстві, фактичних обставинах і
матеріалах справи.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати вказану постанову,
залишивши в силі ухвалу господарського суду Івано-Франківської
області від 10.04.2003 року, посилаючись на порушення апеляційним
господарським судом норм матеріального права, а саме норм Закону
України "Про зобов'язання платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
. При цьому позивач
зазначає, що висновок місцевого господарського суду про те, що до
спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення
пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 вищезазначеного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
є
безпідставним.
Заслухавши представника позивача, який підтримав касаційну скаргу,
заперечення представника відповідача на касаційну скаргу,
перевіривши правильність застосування апеляційним господарським
судом норм процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
встановлений вичерпний перелік
підстав припинення провадження у справі, зокрема, пунктом 11 цієї
статті ( 1798-12 ) (1798-12)
такою підставою передбачено відсутність
предмету спору.
Відповідно до вимог п. 11 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд припиняє провадження у зв'язку з відсутністю
предмету спору у випадку припинення існування предмету спору
(здійснення у встановленому порядку скасування оспорюваного акту),
якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих
питань, у випадку, якщо спір врегульовано самими сторонами шляхом
перерахування боргу ( передачі майна чи усунення перешкод у
користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови
подання доказів такого врегулювання, у випадку визнання претензії
боржником та наявності доказів перерахування боргу за визнаною
претензією.
Як зазначено, припиняючи провадження у справі, місцевий
господарський суд виходив з того, що оскільки рішення про
результати розгляду скарги не надіслано позивачу протягом
двадцятиденного строку з моменту одержання її органом державної
податкової служби, скарга вважається повністю задоволеною на
користь позивача. На думку колегії суду, суд виходив з того, що
фактично спірного податкового повідомлення-рішення за таких
обставин не існує.
Однак, слід звернути увагу на те, що предметом розгляду в даній
справі є податкове повідомлення-рішення ДПІ у Тисменицькому районі
№0001162310/0-182-231-05394104/3763 від 16.08.2002 року, яке
враховуючи наявність не визнаних в судовому порядку недійсними,
скасованими, відкликаними рішень ДПІ в Тисменицькому районі, ДПА в
Івано-Франківській області та ДПА України (всі - про залишення
скарг позивача без задоволення), прийнятих в процедурі
адміністративного оскарження, є фактично та юридично існуючим.
Припиняючи провадження по справі ухвалою, яка виноситься
відповідно до ст. 86 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
якщо господарський
спір не вирішується по суті, суд фактично в цьому процесуальному
документі встановив юридичні факти з якими пп.5.2.2 п.5.2 ст.5
Закону України "Про зобов'язання платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
пов'язує
настання для платника податків правового наслідку у вигляді
задоволення на його користь скарги. Встановлені ухвалою юридичні
факти не є безспірними і підлягають доказуванню із зазначенням
мотивів і доказів щодо певних висновків суду.
Разом з тим, відповідно до п 3 ст.84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
встановлення юридично значимих фактів (обставин справи,
встановлених господарським судом, доказів) можливе лише в рішенні
суду. Саме в рішенні суд повинен зробити висновок, який стосується
прав і обов'язків сторін.
Колегія суддів відзначає , що з точки зору процесуальних наслідків
припинення провадження у справі - це форма закінчення
господарсько-судової справи без винесення рішення.
Таким чином, припиняючи провадження по справі у зв'язку з
відсутністю предмету спору, суд першої інстанції одночасно в
ухвалі встановив юридичні факти, дав оцінку правам та обов'язкам
сторін, але фактично не вирішив спір по суті, результатом розгляду
якого відповідно до ст. 82 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
може бути
задоволення позову чи відмова в позові повністю або частково, а,
відповідно, ухилився від здійснення правосуддя, що суперечить
статтям 124, 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
З огляду на наведене, постанова апеляційного суду є законною, не
залежно від викладених в ній мотивів.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, ст.
111-11, ст. 111-13 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України,-
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Спільного укрїнсько-нідерландського підприємства
"Тикаферлюкс" на постанову від 18.07.2003 р.
Львівського апеляційного господарського суду у справі №
А-4/328-3/162 залишити без задоволення, а постанову від 18.07.2003
р.
Львівського апеляційного господарського суду у справі №
А-4/328-3/162 без змін.
Головуючий Є. Усенко
С у д д і С.Бакуліна
О. Глос