ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.12.2003 Справа N 6/90
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Усенко Є.А.
суддів : Бакуліної С.В.,
Глос О.І.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Енергодарської ОДПІ в Запорізькій області
на постанову від 20.08.2003 р. Запорізького апеляційного
господарського суду
у справі № 6/90
господарського суду Запорізької області
за позовом Державного підприємства Національна атомна
Енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в
особі Відокремленого підрозділу "Запорізька
АЕС"
до Енергодарської об'єднаної Державної
податкової інспекції в Запорізькій області
про визнання недійсним рішення
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача: Волнова Ю.М. (довіреність ВАР № 071211 від
25.09.2003 р.); Білюшов В.М. (довіреність
ВАР № 438484 від 11.11.2003 р.); Михайлов
В.П. (довіреність ВАР № 438412 від 20.10.
2003 р.)
від відповідача: Дондік В.В. (довіреність № 5127/10-03 від
06.08.03р.); А.А.А. (доручення № 2289/10-03
від 15.04.2003 р.); Сергеєв Є.В.
(довіреність №2040/10-03 від 26.03.03 р.);
Б.Б.Б. (доручення № 9206/10-03 від 01.12.
2003 р.)
ВСТАНОВИВ:
На підставі розпорядження заступника голови Вищого господарського
суду України Осетинського А.Й. від 03 грудня 2003 року №02-14/479,
яким внесено зміни до складів суддівських колегій, перегляд в
касаційному порядку справи № 6/90 здійснюється колегією суддів у
складі : головуючий - Усенко Є.А., судді Бакуліна С.В., Глос О.І.
Рішенням господарського суду Запорізької області (суддя Місюра
Л.С.) від 26.06.2003р. по справі № 6/90 позов задоволене частково,
визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Енергодарської
ОДПІ у Запорізькій області №0000082310/0 від 10.01.2003р. в
частині нарахування пені в сумі 30922792,80 грн.; в іншій частині
позову відмовлено; стягнуто з відповідача на користь позивача
витрати по державному миту в сумі 20,34 грн. та 28,24 грн. витрат
на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
20.08.2003р. (головуючий суддя Кагітіна Л.П., судді Коробко Н.Д.,
Радченко О.П.) рішення господарського суду Запорізької області від
26.05.2003р. у справі №23/17 змінене, викладено резолютивну
частину в наступній редакції: "Позов задовольнити. Визнати
недійсним податкове повідомлення-рішення Енергодарської об'єднаної
державної податкової інспекції в Запорізькій області №
0000082310/0 від 10.01.2003р. в повному обсязі. Стягнути з
відповідача на користь позивача держмито в сумі 42,50 грн. і
витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у
сумі 118,00 грн. за позовом та держмито по апеляційній скарзі в
сумі 42,50 грн."
Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить
постанову апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове рішення,
посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: ст.2
Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній
валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
від 23.09.94р.; ст.ст.15, 24, 25, 33, 37,
38, 50 Митного Кодексу України від12.12.91р. ( 1970-12 ) (1970-12)
; п.п.2
-6,8 "Положення про вантажну митну декларацію" ( 574-97-п ) (574-97-п)
,
затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97р.
№574; Інструкцію про порядок заповнення вантажно-митної декларації
( z0443-97 ) (z0443-97)
, яка діяла на момент здійснення поставок в редакції
станом на 20.04.2000р., затвердженої Наказом Держмитслужби України
від 09.07.97р. №307, зареєстрованої в МЮ України за 3 443//2247
від 24.09.97р.; п.18.1.3 ст.18 Закону України "Про зобов'язання
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
(далі Закон-2181); ст.1, п.п.4, 6 ст.12
Закону України №2343 "Про відновлення платоспроможності боржника
або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує доводи
касаційної скарги.
Заслухавши пояснення представників відповідача, які підтримали
касаційну скаргу, заперечення на касаційну скаргу представників
позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та
правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного
господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що 28.12.2002р.
Енергодарською об'єднаною Державною податковою інспекцією в
Запорізькій області проведено перевірку Відокремленого підрозділу
"Запорізька атомна електростанція" з питань дотримання вимог
податкового та валютного законодавства за період з 01.01.01 р. по
31.12.01p., про що складено акт №23/7-129-19355964.
За результатами вказаної перевірки Енергодарською об'єднаною
Державною податковою інспекцією в Запорізькій області 10.01.2003
p. прийнято податкове повідомлення-рішення №0000082310/0, яким
позивачу донараховано пеню в сумі 129204485,97 грн. за порушення
ст.2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в
іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, пп.4 ст.3, ч.1 ст.2 Закону
України "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у
галузі зовнішньоекономічної діяльності" ( 351-14 ) (351-14)
, ст.11 Указу
Президента України "Про регулювання бартерних (товарообмінних )
операцій в галузі зовнішньоекономічної діяльності" ( 84/95 ) (84/95)
.
Між позивачем і "Domina Corporation L.L.C.", США (далі
-нерезидент) було укладено договір № 8039 від 01.08.96р.
Відповідно до договору позивач здійснив оплату у загальній сумі
18682423,06 дол. США Нерезидент поставив позивачу продукцію на
загальну суму 18882076 дол. США, яка на момент перевірки
знаходилась під митним контролем. Відповідачем донарахована пеня у
сумі 101376393,47 грн.
Окрім того, між позивачем та фірмою "Taprogge Gesellscaft GmbH"
(Німеччина) було укладено три контракти № 371/96-3 від 30.07.97р.,
№ 375/95-1 від 28.06.96р., № К96/10/2447 від 28.06.96р.
Відповідно до договору № 371/96-3 від 30.07.97р. позивач здійснив
оплату у загальній сумі 2150000 ДМ, нерезидент поставив продукцію
на суму 3764340 ДМ. Поставлена продукція у сумі 2051040 ДМ на
момент перевірки знаходилась під митним контролем. Відповідачем
донарахована пеня у сумі 2411832,10грн. з 29.06.98р. по
20.11.2002р.
По договору № 375/95-1 від 28.06.96р. позивач здійснив оплату у
загальній сумі 990438,29 ДМ, нерезидент поставив продукцію на суму
1567500 ДМ. Поставлена продукція у сумі 1567500 ДМ на момент
перевірки знаходилась під митним контролем. Відповідачем
донарахована пеня у сумі 2930967 грн. з 30.10.97 р. по
20.11.2002р.
По договору № К/96/10/2447 від 28.06.96р. позивач здійснив оплату
у загальній сумі 20000 ДМ, нерезидент поставив продукцію на суму
97584 ДМ. Поставлена продукція у сумі 97584 ДМ на момент перевірки
знаходилась під митним контролем. Відповідачем донарахована пеня у
сумі 113950,89 грн. з 22.05.98 р. по 20.11.2002р.
Згідно ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в
іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
(далі - Закон) імпортні операції
резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в
разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з
моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на
користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується,
потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 Закону
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, тягне за собою стягнення пені за кожний день
прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки
(митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті,
перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом
Національного банку України на день виникнення заборгованості (ст.
4 Закону ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
).
Виходячи з викладеного, тільки при наявності авансування
резидентом та здійснення поставки нерезидентом у строк, який
перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансу,
податковий орган має право донараховувати пеню у розмірі 0,3
відсотка від митної вартості недопоставленої продукції.
Відповідно до акту перевірки та первинних документів за контрактом
№ 8039 від 01.08.96 р. з компанією "Domina Corp. L.L.C." (США)
встановлено, що поставка продукції нерезидентом здійснювалася на
умовах попередньої поставки, авансування резидентом мало місце
тільки у період з 24.04.98р. по 30.06.98р. у сумі 3895598,15 дол.
США, але відповідна поставка була здійснена нерезидентом через 67
днів, тобто у межах 90-днівного строку. На момент перевірки
заборгованість ВП ЗАЕС перед нерезидентом за контрактом складала
8868936,94 дол. США. Таким чином, відсутні порушення термінів
розрахунків, передбачених ст. 2 Закону України "Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
.
Відповідно до акту перевірки та первинних документів за контрактом
№ 371/96-3 від 30.07.97р. з фірмою "Taprogge Gesellscaft GmbH"
(Німеччина) встановлено, що поставка продукції нерезидентом
здійснювалася на умовах попередньої поставки. На момент перевірки
заборгованість ВП ЗАЕС перед нерезидентом за контрактом складала
1614340 ДМ. Таким чином, відсутні порушення термінів розрахунків,
передбачених ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
.
Виходячи з акту перевірки та первинних документів за контрактом №
375/95-1 від 28.06.96р. з фірмою "Taprogge Gesellscaft GmbH"
(Німеччина) встановлено, що поставка продукції в Україну
здійснювалася на умовах відстрочення поставки, але з дотриманням
90-денного строку поставки з моменту авансування, а саме:
продукція була поставлена через 42 дні з моменту проведення
авансування. На момент перевірки заборгованість ВП ЗАЕС перед
нерезидентом за контрактом складала 545784,90 ДМ. Таким чином,
відсутні порушення термінів розрахунків, передбачених ст. 2 Закону
України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
.
Відповідно до акту перевірки та первинних документів за контрактом
№ К96/10/2447 від 28.06.96р. з фірмою "Taprogge Gesellscaft GmbH"
(Німеччина) встановлено, що поставка продукції нерезидентом
здійснювалася на умовах попередньої поставки. На момент перевірки
заборгованість ВП ЗАЕС перед нерезидентом за поставлену за
контрактом продукцію складала 77584 ДМ. Таким чином, відсутні
порушення термінів розрахунків, передбачених ст. 2 Закону України
"Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
.
Таким чином, за всіма проаналізованими вище контрактами
зобов'язання нерезидентів за зовнішньоекономічними контрактами
виконані у повному обсязі, відсутня недопоставка продукції, отже
відсутнє порушення резидентом термінів, передбачених ст. 2 Закону
України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
.
Колегія суддів вважає безпідставним твердження відповідача щодо
необхідності оформлення вантажно-митної декларації (ІМ 40) для
підтвердження виконання зобов'язань за імпортним контрактом,
оскільки відповідно до норм Закону "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
донарахування пені
за порушення резидентами строків, передбачених ст. 2 даного Закону
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, не залежить від наявності чи відсутності ВМД
(ІМ-40) ( z0469-98 ) (z0469-98)
, а залежить від належного виконання
зобов'язань нерезидентом щодо строків і умов поставки.
На виконання умов Закону "Про порядок здійснення розрахунків в
іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
щодо здійснення контролю за
розрахунками резидентів за експортними, імпортними та лізинговими
договорами Національний банк України постановою № 136 від 24.03.99
р. затвердив Інструкцію "Про порядок здійснення розрахунків в
іноземній валюті за експортними, імпортними та лізинговими
операціями" ( z0338-99 ) (z0338-99)
, в якій визначені слідуючи терміни:
Поставка - поставка продавцем-нерезидентом товару відповідно до
умов імпортного договору (відповідно до Указу Президента України
від 04.10.94 N 567/94 "Про застосування Міжнародних правил
інтерпретації комерційних термінів" ( 567/94 ) (567/94)
(зі змінами та
доповненнями) при укладенні резидентами договорів застосовуються
правила ІНКОТЕРМС ( v0a23697-90 ) (v0a23697-90)
, підготовлені Міжнародною
торговою палатою);
Здійснення поставки - дата виконання нерезидентом усіх зобов'язань
щодо поставки, покладених на нього за договором.
Відповідно до п. 3.3. цієї Інструкції ( z0338-99 ) (z0338-99)
банк знімає
імпортну операцію резидента з контролю після пред'явлення останнім
документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення
нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг.
Якщо цим документом є ВМД, то банк знімає операцію з контролю за
наявності інформації про цю операцію у реєстрі ВМД.
Таким чином, наявність вантажно-митної декларації є обов'язковим
документом для зняття з контролю імпортної операції тільки у
випадку, якщо ВМД за умовами контракту є обов'язковим документом,
який підтверджує факт виконання імпортної операції.
Позивач, посилаючись на Міжнародні правила ІНКОТЕРМС
( v0a23697-90 ) (v0a23697-90)
та умови зовнішньоекономічних договорів, вірно
вказує, що зобов'язання нерезидента перед позивачем виконані при
ввезені товару на митну територію України.
Що стосується доводу касаційної скарги про порушення апеляційним
судом норм матеріального права через посилання на вищезазначену
Інструкцію ( z0338-99 ) (z0338-99)
, оскільки вона не діяла на момент поставок
і розрахунків по імпортним контрактам, то колегія не бере його до
уваги, оскільки Інструкція № 139 від 16.06.94р. ( v0139500-94 ) (v0139500-94)
,
затверджена Наказом НБУ 14.06.94р. №85 ( v0085500-94 ) (v0085500-94)
, яка на
думку скаржника має застосовуватись до спірних правовідносин, не
зареєстрована в Міністерстві юстиції України у встановленому
порядку, як те передбачено Указом Президента України №493/92 від
03.10.92р. "Про державну реєстрацію нормативних актів міністерств
та інших органів державної виконавчої влади" ( 493/92 ) (493/92)
, і не може
вважатись обов'язковою для виконання суб'єктами господарювання. На
момент здійснення перевірки і досі діє інструкція на яку
правомірно послався суд апеляційної інстанції, і яка розроблена
відповідно до Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в
іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
.
Колегія суддів вважає безпідставним посилання в касаційній скарзі
відповідачем на норми Митного кодексу України, оскільки він
визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні,
регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні
аспекти діяльності митної служби України, але не регулює відносини
щодо порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті.
Зазначення в акті перевірки в якості змісту і суті порушення
тільки ст.2 Закону "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній
валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
без іншої аргументації та без доказів
необхідності наявності ВМД типу ІМ 40 ( z0469-98 ) (z0469-98)
для
підтвердження імпортної поставки не може бути підставою для
донарахування валютної пені податковим органом. Отже, за такими
обставинами, донарахування пені за порушення термінів,
передбачених ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, у сумі 106833144,36
грн. необґрунтовано.
Між позивачем і ТК "Мадіс", Росія, також було укладено договір №
17/042 від 24.11.95р. на поставку матеріально-технічних ресурсів.
ВП ЗАЕС здійснило попередню оплату 25.03.96р. у сумі 150000 рос.
руб. ТК "Мадіс" поставило продукцію 06.05.96р. на суму 125202,5
рос. руб. Заборгованість за наслідками перевірки складала 24797,5
рос. руб. Відповідачем донарахована пеня у сумі 2530,09 грн. за
період з 16.08.2002р. по 20.11.2002р.
Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду щодо
необґрунтованого донарахування відповідачем пені у сумі 2530,09
грн. з таких підстав.
Відповідно до статті 4 Закону "Про порядок здійснення розрахунків
в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
підставою для зупинення сплати
пені за порушення термінів, передбачених ст. 2 Закону
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, є прийняття судом або арбітражним судом,
Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною
комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви
резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла
внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених
експортно-імпортними контрактами.
ВП ЗАЕС ДП "НАЕК "Енергоатом" направив позовну заяву про стягнення
з ТОВ "ТК "Мадіс" заборгованості у сумі 25397,50 руб. до
Арбітражного суду м. Москви, який ухвалою від 20.09.01р. прийняв
позов до провадження та порушив справу № А40-33998/01-25-175.
Таким чином, терміни, передбачені ст. 2 Закону "Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
,
зупиняються з 20.09.01р. і пеня за їх порушення в цей період не
сплачується.
Рішенням від 19.11.01р. Арбітражний суд м. Москви визнав позовні
вимоги ВП ЗАЕС обґрунтованими та стягнув з ТОВ "ТК "Мадіс" на
користь ДП "НАЕК "Енергоатом" 25397,50 руб. боргу, 2539,75 руб.
держмита. Таким чином, відповідно до п. 4 ст. 4 Закону
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, враховуючи рішення суду від 19.11.01р. про
задоволення позову, пеня за порушення термінів, передбачених ст.
2 вказаного Закону ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, не сплачується. Отже
донарахування податковою інспекцією пені у сумі 2530,09 грн. є
необґрунтованим.
Між позивачем та СП "Енерго-Трейд", Республіка Молдова було
укладено договір комісії № 3-1474(8)98У від 30.01.98р., відповідно
до якого позивач 12.03.98р. реалізував СП "Енерго-Трейд"
електроенергію на суму 2092238,32 дол. США. СП "Енерго-Трейд"
поставило позивачу обладнання на загальну суму 802696,54 дол. США.
Під митним контролем з 12.09.98р. знаходиться електрообладнання на
суму 1350876,44 дол. США. Заборгованість по даному контракту
складає 2092238,32 дол. США.
Позивачу була донарахована пеня в сумі 41962832,44 грн. Відповідно
до ст. 3 Закону України "Про регулювання товарообмінних
(бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності"
( 351-14 ) (351-14)
загальний розмір пені не може перевищувати розміру
заборгованості. При таких обставинах розмір пені був скоригований
до розміру заборгованості - 11152467,14 грн. 01.05.1995р. між
позивачем і "Інтерпріборсервіс" ООД-клон, Болгарія, було укладено
контракт № 95-19п-7(1)95, відповідно до якого ВП ЗАЕС забезпечило
навчання в УТЦ болгарських робітників в сумі 79695,7 дол. США. В
свою чергу нерезидент здійснив поставку на загальну суму 14105,7
дол. США. На момент перевірки заборгованість нерезидента перед
позивачем складала 14105,7 дол. США.
За період з 28.03.97р. по 20.11.2002р. позивачу донараховане пеню
в сумі 687320,7 грн., яку скориговано до розміру заборгованості -
424 754,17 грн.
Між позивачем та AT "Атоммаш", Росія було укладено договір №
Ш-93/3 від 15.01.1993р., відповідно до якого позивач поставив
автомобілі "Таврія" на загальну суму 2194416 дол. США.
AT "Атоммаш" поставило на адресу позивача продукцію на загальну
суму 2194416 дол. США, яка знаходиться під митним контролем. Таким
чином, заборгованість нерезидента перед позивачем складає
2023191,7 дол. США. Відповідно до вимог ст. 3 Закону України "Про
регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі
зовнішньоекономічної діяльності" ( 351-14 ) (351-14)
розмір пені був
скоригований до розміру заборгованості - 10784 421,04 грн.
Позивач не заперечує щодо виявлених податковим органом порушень
ст. 11 Указу Президента "Про регулювання бартерних
(товарообмінних) операцій" ( 84/95 ) (84/95)
та ст. 2 Закону України "Про
регулювання товарообмінних (бартерних) операцій" ( 351-14 ) (351-14)
, але
вважає, що донарахована пеня за цими контрактам у сумі 22361642,35
грн. підлягає списанню згідно пп. 18.1.3 ст. 18 Закону-2181
( 2181-14 ) (2181-14)
.
Апеляційний суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних
вимог у цій частині, виходячи з наступного.
Відповідно до пп. 18.1.3 п. 18.1 ст. 18 Закону-2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
списанню з платників податків підлягають пеня та штрафні санкції,
нараховані на податковий борг, визначений у підпунктах 18.1.1 та
18.1.2 цього пункту ( 2181-14 ) (2181-14)
, та не сплачені до дня набрання
чинності цією статтею, у тому числі пеня та штрафні санкції,
нараховані у зв'язку з порушенням строків розрахунків під час
здійснення операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Таким чином, на думку апеляційного суду Законом-2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
передбачене списання з платників податків пені, нарахованої в
зв'язку з порушенням термінів розрахунків під час здійснення
операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму боргу
нерезидента перед резидентом за станом на 01.01.2001 і не
сплаченій до дня вступу в силу статті 18 Закону-2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
-
21.02.2001 р. (дата опублікування в газеті "Урядовий кур'єр"
21.02.2001, № 33).
Ствердження відповідача щодо відсутності у позивача в особових
рахунках заборгованості по пені станом на 31 грудня 1999р., так як
відповідно до п. 3.1 Положення про списання та розстрочення
податкового боргу платників податків у зв'язку з відміною
картотеки ( z0281-01 ) (z0281-01)
, затвердженого наказом ДПА України від
01.03.01 р. № 81, встановлено, що; визначення сум податкового
боргу, що підлягає списанню та/або розстроченню, здійснюється за
даними карток особових рахунків платників податків, на думку
апеляційної інстанції не заслуговує уваги, оскільки рішенням
Господарського суду м. Києва від 26.02.02р. № 11/963 підпункт 3.1
пункту 3 Положення про списання та розстрочення податкового боргу
платників податку у зв'язку з відміною картотеки ( z0172-98 ) (z0172-98)
(затвердженого наказом ДПА України від 16.03.98р. N 172/2612) був
визнаний недійсним.
Крім того, за нормами пп. 3.1 п. 3 вищевказаного Положення
( z0281-01 ) (z0281-01)
не буде списаний і розстрочений податковий борг,
накопичений на терміни, установлені Законом, при визначенні такого
боргу, не врахованого в картках особових рахунків, а також за
результатами перевірок податкових органів після вступу в силу ст.
18 даного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
, тому що він не був відображений у
картках особових рахунків платників, що по суті звужує права
платників податків, встановлені вищевказаним Законом, про списання
і реструктуризацію податкового боргу.
Відповідно до пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України № 2181
( 2181-14 ) (2181-14)
у випадку, якщо норма закону або іншого
нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли
норми різних законів або різних нормативно-правових актів
допускають неоднозначне (множинне) тлумачення прав і обов'язків
платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є
можливість ухвалення рішення на користь як платника податків, так
і контролюючого органа, рішення приймається на користь платника
податків.
Отже, за висновком апеляційного суду при проведенні перевірки
відповідач зобов'язаний був у відповідності із Законом № 2181
( 2181-14 ) (2181-14)
зробити списання нарахованої пені за станом на
01.01.2001р.
Колегія суддів Вищого господарського суду не погоджується в цій
частині з висновками апеляційного суду та вважає, що оскільки
списанню може підлягати лише податковий борг та пеня, нараховані
та не сплачені станом на 21.02.2001р., то пеня нарахована
10.01.2003р. списанню не підлягає, як така, що нарахована після
набуття чинності пп.18.1.3 ст.18 Закону-2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Зазначене кореспондується з пп. 18.1.5 ст. 18 Закону - 2181
( 2181-14 ) (2181-14)
відповідно до якого у разі коли платники податків
самостійно виявляють податкові зобов'язання, що виникли у
податкових періодах, попередніх податковому періоду, на який
припадає набрання чинності цією статтею, та здійснюють їх
декларування протягом 60 календарних днів від дня набрання
чинності цією статтею, податкові зобов'язання (включаючи пеню)
підлягають списанню або розстроченню у порядку, визначеному цією
статтею, залежно від часу їх виникнення.
Між позивачем і НВП "Еко-Корк", Росія, було укладено договір №
03-95/ДК-98 від 20.02.98р., відповідно до якого позивач здійснив
попередню оплату 20.02.98р. у суму 98226 рос. руб. і 21.07.98 р. -
у сумі 98226 рос.руб., усього в сумі 196452 рос. руб. НВП
"Еко-Корк" поставив продукцію на суму 173052 рос. руб.
Заборгованість за наслідками перевірки складала 23400 рос. руб.
Донарахована пеня у сумі 1345,2 грн. за період з 16.08.2002р. по
20.11.2002р.
Згідно п.4 ст. З Закону України "Про регулювання товарообмінних
(бартерних) операцій" ( 351-14 ) (351-14)
суб'єкти зовнішньоекономічної
діяльності України, які здійснили експорт або імпорт робіт, послуг
за бартерним договором, зобов'язані протягом п'яти робочих днів з
дня підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання
робіт чи надання послуг, повідомити органи державної митної служби
України (якщо імпортуються або експортуються за даним договором
товари) або органи державної податкової служби України (якщо
імпортуються або експортуються за даним договором роботи чи
послуги) про факт здійснення експорту товарів (робіт, послуг).
Неподання або несвоєчасне подання такої інформації тягне за собою
нарахування пені у розмірі одного відсотка вартості експортованих
товарів (робіт, послуг) за кожний день прострочення. Загальний
розмір нарахованої пені не може перевищувати вартості
експортованих товарів (робіт, послуг).
За порушення цієї норми позивачу була донарахована пеня,
скоригована до розміру заборгованості - 5823,97 грн.
Апеляційний суд задовольнив позовні вимоги у цієї частині в силу
наступного.
У податковому повідомленні-рішенні, що оскаржується, пеня по
валютно-експортним операціям, нарахована на підставі статті 4
Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній
валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, п. 1, п. 4 статті 3 Закону України "Про
регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у сфері
зовнішньоекономічної діяльності" ( 351-14 ) (351-14)
, ст. 13 Указу
Президента України "Про регулювання бартерних (товарообмінних)
операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності" ( 84/95 ) (84/95)
,
визначена як податкове зобов'язання, а також зазначено, що
нарахована сума пені підлягає сплаті в термін, визначений у графі
"Граничний термін сплати" у відповідності до ст. 5 Закону-2181
( 2181-14 ) (2181-14)
.
У преамбулі Закону-2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
зазначено, що цей закон є
спеціальним законом з питань оподатковування, що встановлює
порядок погашення зобов'язань юридичних осіб перед бюджетами і
державними цільовими фондами по податкам і зборам (обов'язковим
платежам), нарахування і сплати пені і штрафних санкцій,
застосовуваних до платників податків контролюючими органами, у
тому числі за порушення в сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до п. 7.8. статті 7 Закону-2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
з моменту
прийняття ухвали судом (господарським судом) про порушення
провадження в справі про банкрутство платника податків порядок
сплати податкового зобов'язання або погашення податкового боргу
такого платника податків визначається відповідно до норм Закону
"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
(далі Закон № 2343), без застосування норм
Закону-2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
.
З огляду на те, що в податковому повідомленні-рішенні, що
оскаржується, нарахована пеня по валютно-експортним операціям
визначена як податкове зобов'язання, її стягнення за правилами,
передбаченими Законом-2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
у період перебування ДП
НАЕК "Енергоатом" у процедурі банкрутства на думку апеляційного
суду неправомірно.
Крім того, пунктом 4 статті 12 Закону №2343 ( 2343-12 ) (2343-12)
передбачено, що протягом дії мораторію не нараховується неустойка
(штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання або
неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань по сплаті
податків і зборів (обов'язкових платежів).
Пункт 4 ст.12 Закону №2343 ( 2343-12 ) (2343-12)
не містить обмежувальних
посилань у відношенні пені, зокрема, відсутні посилання на
Цивільний кодекс України.
Дія мораторію не поширюється на податкове зобов'язання у вигляді
пені за порушення в сфері ЗЕД, тому що вимоги кредитора виникли
після порушення справи про банкрутство (п. 6 ст. 12 Закону № 2343
( 2343-12 ) (2343-12)
).
Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
податкове зобов'язання, нараховане контролюючим органом,
вважається погодженим у день одержання платником податків такого
податкового повідомлення.
Податкове рішення-повідомлення № 0000082310/0 від 10.01.03 р. було
надіслане позивачу 16.01.2003р., що підтверджує супровідний лист
ОДПІ № 250/23-7 від 16.01.03р. та отримано ВП ЗАЕС 20 січня 2003р.
(вхід. ВП ЗАЕС № 710 від 20.01.03р.). З огляду на те, що ВП ЗАЕС
не оскаржило отримане податкове рішення-повідомлення в
адміністративно-апеляційному порядку і не сплатило суму
податкового зобов'язання в десятиденний термін з моменту
одержання, сума в розмірі 129204485,97 грн. з 31.01.03 р. є
податковим боргом (п.5.3 ст. 5 Закону №2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
).
Закон України № 397 від 26.12.02 р. "Про внесення змін у Закон
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 397-15 ) (397-15)
,
зокрема, в підпункт 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 ( 2181-14 ) (2181-14)
, відповідно до
якого при зверненні платника податків у суд з позовом про визнання
недійсним рішення контролюючого органа податкове зобов'язання
вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та
прийняття відповідного рішення, набирає чинності з моменту
опублікування, тобто з 22.02.03 р. ("Урядовий кур'єр" № 35 від
22.02.03р.), і не має зворотної сили.
Отже, відповідач є конкурсним кредитором у справі про банкрутство
ДП "НАЕК "Енергоатом" № 23/157-6, порушеної 07.02.03р., у
розумінні ст. 1 Закону № 2343 ( 2343-12 ) (2343-12)
, тому дія мораторію
поширюється на податкові вимоги ЕОДПІ в Запорізькій області в сумі
129204485,97 грн., тому аргументи відповідача в цій частині також
не обґрунтовані.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, по-перше,
вважає, що як правильно встановив суд першої інстанції, і як
вбачається з ухвал господарського суду м. Києва, мораторій діяв в
період з 12.03.2002р. по 17.05.2002р. і з 21.05.2002р. (на день
прийняття постанови апеляційним судом відсутні відомості щодо
скасування мораторію).
Згідно ст.1 Закону № 2343 ( 2343-12 ) (2343-12)
мораторій на задоволення
вимог кредиторів - зупинення виконання боржником всіх вимог
кредиторів за зобов'язаннями, що виникли до дня порушення
провадження у справі про банкрутство, включаючи вимоги за
зобов'язаннями, що виникли після порушення справи, але згідно з
цим Законом віднесені до вимог конкурсних кредиторів, а також
зупинення будь-яких заходів, спрямованих на забезпечення
примусового виконання таких вимог.
З огляду на наведене висновок апеляційного суду про те, що
відповідач є конкурсним кредитором - неправильний.
Згідно п.6 ст.12 Закону № 2343 ( 2343-12 ) (2343-12)
дія мораторію не
поширюється на вимоги кредиторів , які виникли після порушення
провадження у справі про банкрутство.
По-друге, пункт 4 ст.12 Закону № 2343 ( 2343-12 ) (2343-12)
поділяється на
три складові частини: не нараховується неустойка (штраф, пеня); не
застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання
грошових зобов'язань; не застосовуються інші санкції за
невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати
податків, зборів (обов'язкових платежів).
Так, в п. 4 ст. 12 Закону № 2343 ( 2343-12 ) (2343-12)
мова йде про пеню,
передбачену статтею 179 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
,
оскільки йдеться про пеню, як вид неустойки. Нарахована валютна
пеня також не є грошовим зобов'язанням, як зобов'язанням боржника
сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до
цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених
цивільним законодавством України (ст.1 Закону № 2343 ( 2343-12 ) (2343-12)
).
Нарахована валютна пеня також не є штрафною санкцією за
невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати
податків, зборів (обов'язкових платежів).
Слід також зазначити, що винесення податкового
повідомлення-рішення, яким визначено зобов'язання позивача по пені
в сфері ЗЕД, не можна розглядати як захід, спрямований на
забезпечення примусового виконання вимог кредиторів.
Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення № 0000082310/0
від 10.01.2003р. є правомірним в частині визначення зобов'язання
по пені в сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 22367466,32
грн. (22361642,35 грн.+5823,97 грн.).
Тому, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова
апеляційного суду зміні, з визнанням податкового-повідомлення
рішення недійсним в частині нарахування валютної пені в сумі
106837019,65 грн. (129204485,97 грн.- 22367466,32 грн.).
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.5 ч.1 ст. 111-9, ч.1 ст.
111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Енергодарської ОДПІ в Запорізькій області від
18.09.2003 р. №6106/10-03 на постанову від 20.08.2003 р.
Запорізького апеляційного господарського суду у справі № 6/90
задовольнити частково.
Постанову від 20.08.2003р. Запорізького апеляційного
господарського суду у справі № 6/90 - змінити.
Позов задовольнити частково.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Енергодарської
ОДПІ в Запорізькій області від 10.01.03 р. №00000082310/0 в
частині донарахування пені в сумі 106837019,65 грн.
В іншій частині в позові відмовити.
Стягнути з Енергодарської об'єднаної державної податкової
інспекції в Запорізької області м. Енергодар, пр-кт
Будівельників,17 р/р 614101000703/0 Банк ВДК у м. Енергодар МФО
813015 Код ОКПО 205526032 на користь Державного підприємства
"Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі
відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС", 71500 Запорізька
область, м. Енергодар р/р 26009001000053 в ЕФ ВАТ Банк "Біг
Енергія" МФО 313764, Код ОКПО 19355964 судові витрати в сумі
201,46 грн.
Зобов'язати господарський суд Запорізької області видати
відповідний наказ.
Головуючий Є. Усенко
С у д д і С.Бакуліна
О. Глос