ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.12.2003 Справа N 23/27
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Усенко Є.А.
суддів : Бакуліної С.В.,
Глос О.І.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Енергодарської ОДПІ в Запорізькій області
на постанову від 20.08.2003 p. Запорізького апеляційного
господарського суду
у справі № 23/27
господарського суду Запорізької області
за позовом Державного підприємства Національна атомна
Енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в
особі Відокремленого підрозділу "Запорізька
АЕС"
до Енергодарської об'єднаної Державної
податкової інспекції в Запорізькій області
про визнання недійсним рішення
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача: Волнова Ю.М. (довіреність ВАР № 071211 від
25.09.2003 р.); Білюшов В.М. (довіреність
ВАР № 438484 від 11.11.2003 р.); Михайлов
В.П. (довіреність ВАР № 438412 від 20.10.
2003 р.)
від відповідача: Дондік В.В. (довіреність № 5127/10-03 від
06.08.03 р.); А.А.А. (доручення №9249/10-03
від 02.12.2003 р.)
ВСТАНОВИВ:
На підставі розпорядження заступника голови Вищого господарського
суду України Осетинського А.Й. від 03 грудня 2003 року №
02-14/479, яким внесено зміни до складів суддівських колегій,
перегляд в касаційному порядку справи № 23/27 здійснюється
колегією суддів у складі : головуючий - Усенко Є.А., судді
Бакуліна С.В., Глос О.І.
Рішенням господарського суду Запорізької області (суддя Садовий
І.В.) від 26.05.2003р. по справі № 23/27 позов задоволене, визнано
недійсним податкове повідомлення-рішення Енергодарської ОДПІ у
Запорізькій області №1-17/2 від 10.01.2003р. в частині визначення
зобов'язання по прибутковому податку в сумі 2650,96 грн. та
застосування штрафних санкцій у сумі 20978,98 грн.; стягнуто з
відповідача на користь позивача 85,00 грн. державного мита та
118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
20.08.2003р. (головуючий суддя Кагітіна Л.П., судді Коробко Н.Д.,
Радченко О.П.) рішення господарського суду Запорізької області від
26.05.2003р. у справі №23/17 змінене, викладено резолютивну
частину в наступній редакції: "Позов задовольнити частково.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Енергодарської
об'єднаної державної податкової інспекції в Запорізькій області
№1-17/2 від 10.01.2003р. в частині визначення зобов'язань по
прибутковому податку в сумі 2562,2 грн. та застосування штрафних
санкцій в сумі 20978,98 грн. Стягнуто з відповідача на користь
позивача 85,00 грн. державного мита та 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій
частині позову відмовити."
Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить
постанову апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове рішення,
посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального
права, а саме: п. "г" ст.5, ст.8 Декрету КМУ "Про прибутковий
податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
, ч.2 п.4, ч.2 п.5.4 Інструкції про
прибутковий податок з громадян ( z0064-93 ) (z0064-93)
, ч.2 п.1.11
"Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон"
( z0218-98 ) (z0218-98)
від 13.03.98р. №59, п.4 ст.12 Закону України №2343
"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, п. "б" п.5 Постанови КМУ №255 від
02.03.98 р. "Про гарантії при переїзді в іншу місцевість"
( 255-98-п ) (255-98-п)
, п.14 Постанови КМУ №992 від22.08.96р. "Про порядок
працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка
яких здійснювалась за державним замовленням" ( 992-96-п ) (992-96-п)
.
У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує доводи
касаційної скарги.
Заслухавши пояснення представників відповідача, які підтримали
касаційну скаргу, заперечення на касаційну скаргу представників
позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та
правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного
господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що 28.12.2002р.
Енергодарською об'єднаною Державною податковою інспекцією в
Запорізькій області проведено перевірку Відокремленого підрозділу
"Запорізька атомна електростанція" з питань дотримання вимог
податкового та валютного законодавства за період з 01.01.01 р. по
31.12.01p., про що складено акт №23/7-129-19355964.
За результатами вказаної перевірки Енергодарською об'єднаною
Державною податковою інспекцією в Запорізькій області 10.01.2003
p. прийнято податкове повідомлення-рішення №1-17/2, яким позивачу
донараховано прибутковий податок в сумі 10489,49 грн. та
застосовано штрафні санкції в сумі 20978,98 грн.
1 . Доводи скаржника відносно того, що позивачем в порушення п.
"г" ст. 5 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян"
( 13-92 ) (13-92)
№ 13-92 від 26.12.1992р. (надалі - Декрет КМУ) та пп.
5.4.1, 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Інструкції про прибутковий податок з
громадян ( z0064-93 ) (z0064-93)
від 21.04.03р. № 12 (надалі - Інструкція №
12) не включено до складу сукупного оподатковуваного доходу
громадян доходи у сумі 719,91 грн., що утворилися в результаті
надання за рахунок коштів підприємства своїм працівникам
матеріальних благ у грошовій формі, а саме суми компенсаційних
витрат, які відшкодовано за проїзд для участі в
екзаменаційно-лабораторних сесіях та виконання дипломних проектів
у вищих та середніх спеціальних навчальних закладах, та
донарахування прибуткового податку в сумі 125,50 грн.
необґрунтовані.
Згідно п. "г" ст. 5 Декрету КМУ ( 13-92 ) (13-92)
компенсаційні виплати в
грошовій і натуральній формі у межах норм, передбачених чинним
законодавством, за винятком компенсації за невикористану відпустку
при звільненні, не включаються до сукупного оподатковуваного
доходу.
Підпункт 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Інструкції № 12 ( z0064-93 ) (z0064-93)
передбачає приблизний перелік компенсаційних виплат, які не
включаються у сукупний оподатковуваний доход. Але перелік
компенсаційних виплат, передбачений діючим законодавством значно
ширше.
Отже, враховуючи, що стаття 219 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
передбачає, що власник або уповноважений ним орган оплачує
працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з
вечірньою та заочною формами навчання, проїзд до місця знаходження
навчального закладу і назад один раз на рік на настановні заняття,
для виконання лабораторних робіт і складання заліків та іспитів, а
також для підготовки і захисту дипломного проекту (роботи) або
складання державних іспитів, - у розмірі 50 відсотків вартості
проїзду, донарахування прибуткового податку в сумі 408,30 грн. не
відповідає діючому законодавству.
2. Висновок ОДПІ щодо порушення позивачем ст. 8 Декрету КМУ
( 13-92 ) (13-92)
у частині не включення до складу сукупного
оподатковуваного доходу доходів, що_утворились у результаті
надання_за рахунок коштів підприємства своїм працівникам
матеріальних благ у матеріальній формі, а саме допомоги звільненим
в запас з лав Збройних сил України та донарахування прибуткового
податку в сумі 408,30 грн. не відповідає діючому законодавству.
Податковим органом не було враховано, що працівнику Д.Д.Д. в січні
2002р. було зроблено перерахунок прибуткового податку, нарахований
на суму матеріальної допомоги в грудні 2001р.
Таким чином донарахування прибуткового податку в сумі 98,6 грн.
необґрунтоване.
Позивач не заперечує, що своєчасно не донарахував прибутковий
податок на суму матеріальної допомоги працівникам В.В.В., Є.Є.Є.,
Ж.Ж.Ж., але вважає, що контролюючий орган не врахував пільги по
прибутковому податку, передбачені п. "ч" ст. 5 Декрету КМУ
( 13-92 ) (13-92)
.
Відповідно п. "ч" ст. 5 Декрету КМУ ( 13-92 ) (13-92)
суми допомоги,
вартість подарунків (призів), що надаються один раз на календарний
рік у межах розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом
на працездатну особу, за рахунок юридичних, фізичних осіб та
громадських організацій не включаються до сукупного
оподатковуваного доходу, одержаного громадянами в період, за який
здійснюється оподаткування.
Згідно Закону України № 2330 від 22.03.01р. "Про затвердження
прожиткового мінімуму на 2001 рік" ( 2330-14 ) (2330-14)
на 2001 рік було
встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі
331,05 грн. Таким чином, сукупний оподатковуваний доход за період,
у якому було нараховано допомогу, зменшується на суму прожиткового
мінімуму, тобто на 331,05 грн. Враховуючи перерахунок по
вищевказаних працівниках, недоплата прибуткового податку складає
104,41 грн.
Отже донарахування відповідачем прибуткового податку в сумі 303,89
грн. необґрунтоване.
3. Колегія суддів дійшла до висновку, що доводи відповідача про
порушення позивачем п. 5.4 Інструкції № 12 ( z0064-93 ) (z0064-93)
, а саме:
не включення до складу місячного сукупного оподатковуваного доходу
працівників суми компенсаційних виплат, що перевищують встановлені
чинним законодавством норми, та донарахування прибуткового податку
в сумі 43,83 грн. є неправомірним з наступних підстав:
а) В січні 2001р. на підставі авансового звіту № 192 працівнику
Г.Г.Г. було відшкодовано витрати на відрядження у вигляді вартості
з/д квитків по маршруту Запоріжжя-Київ-Запоріжжя в сумі 88,76 грн.
Відмітка в посвідчені про відрядження № 0010380 про прибуття та
вибуття працівника до пункту призначення відсутні у зв'язку з тим,
що відрядження працівника не відбулося за технічними причинами
(поломка автомобіля). Позивач оплатив працівнику попередньо
придбані за власні кошти білети.
Відповідно до ст. 8 Декрету КМУ ( 13-92 ) (13-92)
до сукупного
оподатковуваного доходу включаються доходи, що утворилися в
результаті надання за рахунок коштів підприємств матеріальних і
соціальних благ працівникам у грошовій і натуральній формі.
Оплата проїзних квитів по відрядженню, яке не відбулося, не є
отриманням для працівника матеріальних і соціальних благ, отже не
є об'єктом оподаткування, тому немає підстав для донарахування
прибуткового податку в сумі 13,19 грн.
б) При розрахунках з підзвітною особою Е.Е.Е. позивачем було
допущено помилку та проведена виплата добових без врахування
вартості харчування, бо відповідно до рахунку № 69758 від
15.02.2001р. та чеку № 69 від 15.02.2001р., виданого готельним
комплексом "Братислава" до вартості послуг проживання входить
одноразове харчування.
Донарахування відповідачем прибуткового податку в сумі 1,05 грн.
необґрунтовано, бо на момент перевірки працівником Е.Е.Е. була
внесена в касу підприємства переплата в сумі 7,2 грн., отже
відсутній об'єкт оподаткування.
в) У березні 2001р. списано з підзвіту та відшкодовано по
авансовому звіту № 73 від 11.03.2001р. працівнику З.З.З. витрати
на відрядження Запоріжжя-Київ-Запоріжжя в сумі 148,31 грн. В
посвідчені про відрядження № 004055 З.З.З., виданому на
відрядження до м. Пітсбург (США), відсутні відмітки про прибуття
та вибуття з пункту призначення.
Висновки відповідача про заниження податкового зобов'язання по
прибутковому податку в сумі 43,83 грн. у зв'язку з відсутністю в
посвідчені відміток підприємства, до якого відряджається, не
відповідають діючому законодавству, бо пунктом 1.5 розділу 2
"Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон"
( z0218-98 ) (z0218-98)
, затвердженою наказом Міністерства фінансів України
від 13.03.1998р. № 59, передбачено, що фактичний час перебування у
відрядженні за кордоном до країн, з якими встановлено повний
прикордонний контроль, визначається за відмітками
контрольно-пропускних пунктів Прикордонних військ України в
закордонному паспорті.
Про перебування працівника З.З.З. у відряджені свідчать відмітки в
закордонному паспорті з відмітками митниці та інші матеріали
справи (письмове запрошення, технічний звіт про результати
відрядження, квітки).
Таким чином донарахування податкового прибутку в сумі 29,59 грн. є
неправомірним. І
4. Твердження ОДПІ щодо заниження прибуткового податку в сумі
259,74 грн., 1527,20 грн., 212,40 грн. в наслідок не включення до
сукупного оподатковуваного доходу сум заборгованості робітників
перед підприємством за непогашені суди, термін сплати яких сплив,
а працівники звільнилися не обґрунтовано, так як за даними
бухгалтерського обліку рахується дебіторська заборгованість
звільнених робітників перед підприємством на суму непогашеної
заборгованості.
Позивач приймає заходи, спрямовані на стягнення дебіторської
заборгованості зі звільнених працівників, згідно з п. 2.8
Положення про порядок надання безпроцентної суди працівникам ВП
ЗАЕС, що підтверджується позовними матеріалами та рішеннями про
стягнення сум.
Відповідно до ст. 8 Декрету КМУ ( 13-92 ) (13-92)
до сукупного
оподатковуваного доходу включаються доходи за виконання трудових
обов'язків, у тому числі за сумісництвом, за виконання робіт за
договорами підряду, а також інші доходи, що утворилися в
результаті надання за рахунок коштів підприємств матеріальних і
соціальних благ працівникам у грошовій і натуральній формі.
Отже до об'єкта оподаткування не включаються суми дебіторської
заборгованості, таким чином, висновок відповідача про заниження
прибуткового податку в загальній сумі 1999,34 грн. є
неправомірним.
5. Судова колегія прийшла до висновку, що донарахування
прибуткового податку в сумі 89,64 грн. в наслідок заниження
прибуткового податку зі звільненого працівника, Л.Л.Л.,
необґрунтовано, оскільки відповідно до пп. "г" п.1 ст.5 Декрету
КМУ ( 13-92 ) (13-92)
до сукупного оподаткованого доходу не включаються
доходи, компенсаційні виплати в грошовій і натуральній формі у
межах норм, передбачених чинним законодавством, за винятком
компенсації за невикористану відпустку при звільненні, але в акті
перевірки відсутнє зазначення на перевищення норм по даному факту.
В Декреті КМУ ( 13-92 ) (13-92)
відсутні підстави для включення в доход
працівника в момент звільнення таких компенсаційних виплат, строк
позовної давності по стягненню заборгованості с Л.Л.Л. до
теперішнього часу не минув.
Таким чином, відповідачем безпідставно донараховане прибутковий
податок в сумі г 89,64 грн.
Апеляційний суд, враховуючи арифметичну помилку суду першої
інстанції в рішенні від 26.05.2003р., правильно змінив резолютивну
частину рішення від 26.05.2003р.та визнав недійсним спірне
податкове повідомлення-рішення в частині визначення зобов'язань по
прибутковому податку в загальній сумі 2562,2 грн.
6. Що стосується застосування штрафних санкцій до позивача в сумі
5124,4 грн. внаслідок заниження прибуткового податку, то колегія
суддів вважає необґрунтованим донарахування цієї суми у зв'язку з
тим, що податкове повідомлення-рішення в частині донарахування
прибуткового податку в сумі 2562,2 грн. обґрунтовано визнано
судами недійсним.
Що стосується застосування штрафних санкцій в сумі 15854,58 грн.
то колегія вважає неправомірним таке нарахування у зв'язку з
наступним.
У преамбулі Закону України "Про зобов'язання платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
(далі
Закон-2181) зазначено, що цей закон не регулює питання погашення
податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на
яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про
відновлення спроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
.
Відповідно до п. 7.8. статті 7 Закону-2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
з моменту
прийняття ухвали судом {господарським судом) про порушення
провадження в справі про банкрутство платника податків порядок
сплати податкового зобов'язання або погашення податкового боргу
такого платника податків визначається відповідно до норм Закону
"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" (далі Закон № 2343 ( 2343-12 ) (2343-12)
), без застосування норм
Закону №2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Згідно ухвал господарського суду м. Києва стосовно позивача на
протязі 2002-2003р. чотири рази порушувалися справи про визнання
його банкрутом. На момент прийняття оскаржуваного податкового
повідомлення-рішення №1-17/2 від 10.01.2003р. позивач знаходився в
процедурі банкрутства та продовжує знаходитись в цій процедурі по
справі №23/157-б.
Так, ухвалою господарського суду м. Києва від 11.10.2002р.
порушено провадження у справі № 23/367-б про банкрутство позивача
та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, до
закінчення провадження у справі - зупинено виконання боржником
грошових зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових
платежів, строк виконання яких настав до введення мораторію),
зупинено заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих
зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів,
застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Також на
все майно позивача накладений арешт та введена процедура
розпорядження майном.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.02.2003р. провадження
по справі № 23/367-б припинено, а 07.02.2003р. провадження по
справі № 23/157-б порушено.
Пунктом 4 статті 12 Закону № 2343 ( 2343-12 ) (2343-12)
передбачено, що
протягом дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня),
не застосовуються інші санкції за невиконання або неналежне
виконання грошових зобов'язань і зобов'язань по сплаті податків і
зборів (обов'язкових платежів).
Таким чином, застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі
20978,98 грн. є неправомірним.
Твердження скаржника про те, що дія мораторію не поширюється на
штрафні санкції за заниження прибуткового податку, тому що
платниками податку є громадяни України не відповідає чинному
законодавству, оскільки ст.10 Декрету КМУ ( 13-92 ) (13-92)
на
підприємства покладено обов'язок утримувати та перераховувати
прибутковий податок до бюджету.
Також відповідно до пп.1.1 ст.1 Закону-2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
платники
податків - юридичні особи, їх філії, інші відокремлені підрозділи,
що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які
мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають
такого статусу, на яких згідно з законом покладено обов'язок
утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові
платежі), пеню та штрафні санкції.
Доводи відповідача викладені в касаційній скарзі, щодо
правомірності прийняття оспорюваного податкового
повідомлення-рішення спростовуються вищевикладеним.
За таких обставин постанова апеляційного суду є законною та
обґрунтованою, касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч.1 ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Енергодарської ОДПІ в Запорізькій області від
18.09.2003 р. № 6100/10-03 на постанову від 20.08.2003 р.
Запорізького апеляційного господарського суду у справі № 23/27
залишити без задоволення, а постанову від 20.08.2003 р.
Запорізького апеляційного господарського суду у справі № 23/27 -
без змін.
Головуючий Є. Усенко
С у д д і С.Бакуліна
О. Глос