ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
 
                         ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
 
 04.12.2003                                       Справа N 12/385
 
   Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:
 
                    Добролюбової Т.В. - головуючого
                    Дроботової Т.Б.
                    Гоголь Т.Г
 
за участю представників:
 
позивача            Мельничук М.С. - дов.  від       04.09.2003 р.
 
відповідача         Кучер А.В.    -    дов.   від    03.12.2003 р.
                    Шеремет О.В. - дов. від 08.01.2003 р.
 
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу    Державної податкової інспекції у м. Рівне
 
на  постанову       від 24.06.2003 р. Львівського апеляційного
                    господарського суду
 
у  справі           № 12/385    господарського    суду Рівненської
                    області
 
за позовом          Відкритого       акціонерного       товариства
                    "Рівнепасвантажтранс"        (далі         ВАТ
                    "Рівнепасвантажтранс")
 
до                  Державної податкової інспекції у м. Рівне
 
про   зобов'язання провести списання фінансових санкцій
 
                        В С Т А Н О В И В:
 
ВАТ "Рівнепасвантажтранс"  звернулось  з позовом до господарського
суду Рівненської області про зобов'язання ДПІ у м.  Рівне провести
списання    нарахованої   за   рішенням   ДПІ   у   м.   Рівне   №
299/03118436/23-600/14832 від 08.06.2001р.  пені в сумі  58524грн.
за   порушення   вимог  Закону  України  "Про  порядок  здійснення
розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
        .
 
У подальшому позивач уточнив  позовні  вимоги  і  просив  провести
списання штрафних санкцій в сумі 3060грн та пені в сумі 57933грн.
 
Позовні вимоги обґрунтовувались тим,  що вказані фінансові санкції
були нараховані за період до 01.01.2001р.  і на підставі  приписів
підпункту 18.1.3 пункту 18.1 статті 18 Закону України "Про порядок
погашення  зобов'язань  платників  податків  перед  бюджетами   та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
         підлягають списанню.
 
Рішенням господарського  суду Рівненської області від 08.11.2002р.
(суддя Шарапа В.М.) позовні вимоги задоволені  частково,  а  саме:
зобов'язано  ДПІ  у м.  Рівне протягом 10 днів з набрання рішенням
суду   законної   сили   списати   з   особового    рахунку    ВАТ
"Рівнепасвантажтранс"  штрафні  санкції в сумі 2720грн.  та пеню в
сумі  57933грн.,  нарахованих  рішенням   ДПІ   у   м.   Рівне   №
299/03118436/23-600/14832 від 08.06.2001р.
 
В решті позовних вимог відмовлено.
 
Рішення суду мотивоване тим,  що згідно з підпунктом 18.1.3 пункту
18.1 статті 18 Закону України "Про порядок  погашення  зобов'язань
платників   податків   перед  бюджетами  та  державними  цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
         списанню з платників податків підлягають пеня
та  штрафні санкції,  нараховані на податковий борг,  визначений у
підпунктах 18.1.1 та 18.1.2 цієї статті ( 2181-14 ) (2181-14)
         та не сплачені
до  набрання  чинності  вказаним  Законом,  у  тому  числі пеня та
штрафні  санкції,  нараховані  у  зв'язку  з  порушенням   строків
розрахунків     під    час    здійснення    операцій    у    сфері
зовнішньоекономічної  діяльності.  Право  на  списання   пені   та
штрафних   санкцій  у  сфері  зовнішньоекономічної  діяльності  не
ставиться в залежність від інших умов,  крім умови щодо строку  її
нарахування  та умови її не сплати станом на 21.02.2001р.,  а тому
пеня нарахована за порушення,  які були  вчинені  до  21.02.2001р.
підлягають списанню на підставі приписів вказаного Закону.
 
За апеляційною  скаргою  ДПІ  у  м.  Рівне  Львівський апеляційний
господарський   суд   переглянув   рішення   господарського   суду
Рівненської області від 08.11.2002р. і постановою від 24.06.2003р.
залишив його без змін з тих же підстав.
 
ДПІ у м.  Рівне  подала  до  Вищого  господарського  суду  України
касаційну    скаргу    на   постанову   Львівського   апеляційного
господарського суду від 24.06.2003р.,  в якій просить  рішення  та
постанову у даній справі скасувати,  в позові відмовити, мотивуючи
касаційну скаргу доводами про неправильне застосування судом  норм
матеріального права,  а саме, приписів підпунктів 18.1.1 та 18.1.3
пункту 18.1  статті  18  Закону  України  "Про  порядок  погашення
зобов'язань  платників  податків  перед  бюджетами  та  державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
        .
 
Зокрема, ДПІ у м.  Рівне у касаційній  скарзі  вказує  на  те,  що
згідно  вищезазначених  підпунктів  Закону  списанню  з  платників
податків підлягає податковий борг (крім пені і штрафних  санкцій),
який  виник  станом  на  31  грудня 1999р.  і не сплачений на день
вступу в силу вказаної статті,  а також пеня  і  штрафні  санкції,
нараховані на такий податковий борг і не сплачені до цього ж дня.
 
ВАТ "Рівнепасвантажтранс"  надісланий відзив на касаційну скаргу у
якому воно просить суд залишити без змін рішення  та  постанову  у
даній справі з мотивів в них викладених.
 
Заслухавши доповідь судді Дроботової Т.Б. та пояснення присутніх в
судовому  засіданні  представників  сторін,   перевіривши   наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові,  колегія
суддів  вважає,  що  касаційна скарга підлягає задоволенню з таких
підстав.
 
Відповідно до приписів статті 111-7 Господарського  процесуального
кодексу  України  ( 1798-12  ) (1798-12)
          касаційна  інстанція  виходить  з
обставин,  встановлених у даній справі судом першої та апеляційної
інстанції, а саме.
 
Судами першої  та  апеляційної  інстанції при розгляді справи було
встановлено,  що  на  підставі  рішення   ДПІ   у   м.   Рівне   №
299/03118436/23-600/14823 від 08.06.2001р. до позивача застосовано
штрафні  санкції  за  порушення  статей  9,  10  Декрету  Кабінету
Міністрів  України "Про систему валютного регулювання та валютного
контролю" ( 15-93 ) (15-93)
         щодо порядку декларування  валютних  цінностей
за межами України в сумі 3060грн.  та нарахована пеня за порушення
строків повернення валютної виручки в сумі 82952грн.  на  підставі
статті  4  Закону  України  "Про  порядок здійснення розрахунків в
іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
        .
 
Штрафні санкції  за  порушення   порядку   декларування   валютних
цінностей в сумі 2720грн.  та пеня в сумі 57933грн., нараховані за
порушення,  які були вчинені до 21.02.2001р.  (з  01.04.1999р.  по
01.01.2001р.).
 
Згідно з  підпунктом  18.1.3  пункту 18.1 статті 18 Закону України
"Про  порядок  погашення  зобов'язань  платників  податків   перед
бюджетами  та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
         списанню з
платників податків підлягають пеня та штрафні санкції,  нараховані
на податковий борг, визначений у підпунктах 18.1.1 та 18.1.2 цього
пункту ( 2181-14 ) (2181-14)
        ,  та несплачені до дня набрання  чинності  цією
статтею,  у  тому  числі  пеня  та  штрафні санкції,  нараховані у
зв'язку  з  порушенням  строків  розрахунків  під  час  здійснення
операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
 
Стаття 18  наведеного  Закону  ( 2181-14 ) (2181-14)
         набрала чинності з дня
опублікування закону, а саме з 21 лютого 2001р.
 
Таким чином, списанню може підлягати лише податковий борг та пеня,
що  виникли  станом  на  31.12.1999р.  та  не сплачені до набрання
чинності цією статтею, тобто 21.02.2001р.
 
Крім того,  на підставі цього пункту підлягають  списанню  пеня  і
штрафні   санкції   за   порушення  у  сфері  зовнішньоекономічної
діяльності,  нараховані  платнику  податку  контролюючим   органом
станом до 01.01.2001р. і не сплачені платником до 21.02.2001р.
 
Проте, в   даному   випадку,   як  встановлено  судами  першої  та
апеляційної інстанції, станом на день набрання чинності статтею 18
Закону   України  "Про  порядок  погашення  зобов'язань  платників
податків     перед  бюджетами  та  державними  цільовими  фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
         спірна сума пені ДПІ у м. Рівне нарахована не була.
 
Беручи до уваги наведене,  колегія суддів зазначає,  що, вирішуючи
господарський  спір,  судами  було  повно  встановлені   обставини
справи,  але при цьому неправильно застосовані норми матеріального
права, а тому рішення та постанова у справі підлягають скасуванню,
у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
 
На підставі   викладеного  та  керуючись  статтями  111-5,  111-7,
пунктом 2 статті 111-9,  статтями  111-10,  111-11  Господарського
процесуального  кодексу  України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  Вищий господарський
суд України
 
                       П О С Т А Н О В И В:
 
Рішення господарського суду Рівненської області від 08.11.2002  р.
та  постанову  Львівського  апеляційного  господарського  суду від
24.06.2003 р.  у справі № 12/385 господарського  суду  Рівненської
області скасувати, у задоволенні позовних вимог - відмовити.
 
Касаційну скаргу ДПІ у м. Рівне - задовольнити.
 
Головуючий Т. Добролюбова
С у д д і  Т. Дроботова
           Т. Гоголь