ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
 
                         ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
 
 03.12.2003                                        Справа N 9/278
 
Вищий господарський суд України у складі:  суддя Селіваненко В.П.-
головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
 
розглянув касаційну     скаргу     кооперативного     підприємства
"Універмаг", м. Охтирка Сумської області (далі - КП "Універмаг")
 
на постанову Харківського  апеляційного  господарського  суду  від
23.09.2003 p.
 
зі справи № 9/278
 
за позовом КП "Універмаг"
 
до суб'єкта підприємницької діяльності свідоцтво № X1 від 02.10.95
А.А.А., м. Охтирка Сумської області (далі - СПД А.А.А.)
 
про   стягнення 5039,20 грн.
 
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
 
позивача: не з'явився, відповідача: А.А.А., Б.Б.Б.
 
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
Рішенням господарського   суду  Сумської  області  від  17.06.2003
(суддя Лугова Н.П.) позов задоволено частково:  з  СПД  А.А.А.  на
користь  КП "Універмаг" стягнуто 630,70 грн.  заборгованості;  322
грн. - суму, сплачену за юридичні послуги; державне мито в сумі 51
грн.  і  витрати  на  інформаційно-технічне  забезпечення судового
процесу в сумі 118 грн.;  у задоволенні решти  позову  відмовлено.
Рішення  мотивовано статтею 440 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06  ) (1540-06)
          (далі  -  ЦК)  та  статтями  44,49   Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .
 
Постановою Харківського   апеляційного   господарського  суду  від
23.09.2003 (колегія  суддів  у  складі:  суддя  Слюсарева  Л.В.  -
головуючий,  судді Бур'янова С.С. і Лакіза В.В.) апеляційну скаргу
СПД  А.А.А.  задоволено  частково:  рішення  господарського   суду
скасовано,  у задоволенні позову відмовлено.  Постанову мотивовано
недоведеністю позивачем факту завдання йому шкоди.
 
У касаційній скарзі  до  Вищого  господарського  суду  України  КП
"Універмаг" просить зазначену постанову суду апеляційної інстанції
скасувати і залишити без  змін  рішення  місцевого  господарського
суду,  посилаючись  на  заподіяння  позивачеві  збитків  у вигляді
заборгованості зі сплати орендної плати та теплозабезпечення.
 
Сторони відповідно до статті 111-4  Господарського  процесуального
кодексу  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
         належним чином повідомлено про час і
місце  розгляду  скарги.  Представник  КП  "Універмаг"  у   судове
засідання не з'явився.
 
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
 
Перевіривши правильність  застосування судами норм матеріального і
процесуального   права,    заслухавши    пояснення    представника
відповідача,  Вищий  господарський суд України дійшов висновку про
наявність підстав для часткового  задоволення  касаційної  скарги,
зміни   рішення   місцевого   господарського  суду  та  скасування
постанови Харківського апеляційного господарського суду  з  огляду
на таке.
 
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
 
- 01.11.2001 КП "Універмаг" (орендодавець) та СПД А.А.А. (орендар)
було укладено строком  до  01.11.2002  договір  оренди  нежитловго
приміщення  №  47,  за  яким КП "Універмаг" передав,  а СПД А.А.А.
прийняла у строкове платне володіння та користування  для  ведення
торгівельної  діяльності нежитлове приміщення загальною площею 5,5
кв.м., розташовано за адресою: м. Охтирка, вул Жовтнева, 8;
 
- 18.11.2002 СПД А.А.А.  було  пред'явлено  письмову  претензію  і
пропозицію переукласти попередній або укласти новий договір оренди
з урахуванням рішення зборів співзасновників  КП  "Універмаг"  від
25.10.2003 (протокол № 18);
 
- дія  договору  оренди нежитлового приміщення від 01.11.2001 № 47
припинилася 01.11.2002 у зв'язку із закінченням  строку,  на  який
його   було  укладено,  що  підтверджується  відповідними  листами
позивача;
 
- факт завдання шкоди в сумі 630,70 грн.  підтверджено матеріалами
справи.
 
Причиною подання позову стало,  на думку позивача, заподіяння йому
збитків у сумі 630,70 грн.  у зв'язку з тим, що відповідачем після
закінчення  дії  договору не було звільнено орендовану площу та не
внесено орендну плату і не сплачено витрати з теплозабезпечення за
період фактичного користування відповідною площею після закінчення
дії договору.
 
Задовольняючи позовні вимоги у частині стягнення 630,70  грн.  суд
першої  інстанції  виходив  з  того,  що  це  -  шкода,  заподіяна
позивачеві відповідачем,  і вона підлягає відшкодуванню відповідно
до  статті  440 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
        .  Проте,  оскільки між позивачем та
відповідачем існували договірні відносини, то відповідно до пункту
5  статті  265  ЦК  ( 1540-06  ) (1540-06)
          наймач  зобов'язаний  був після
припинення  дії  договору  оренди   повернути   орендовану   площу
наймодавцеві.   Оскільки   він   своєчасно  цього  не  зробив,  то
відповідними діями він спричинив позивачеві збитки, які підлягають
відшкодуванню  відповідно  до статті 203 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
        .  Зокрема,
названою статтею передбачено відшкодування неодержаних  кредитором
доходів,  які він міг би одержати, якби зобов'язання було виконано
боржником.  Про стягнення збитків просив у позовній  заяві  і  сам
позивач,  хоча    при  цьому  помилково  послався на статтю 440 ЦК
( 1540-06 ) (1540-06)
        .
 
Крім того,  місцевим  судом  стягнуто  з  відповідача  витрати  на
юридичні  послуги  у  сумі  322 грн.  відповідно до статей 44,  49
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12  ) (1798-12)
        .  Проте
згідно  з названими статями можуть бути стягнуті лише витрати,  що
підлягають  сплаті  за  послуги  адвоката.  Відповідних   обставин
судовими інстанціями не встановлено, а тому судом першої інстанції
неправильно    застосовано    названі     норми     Господарського
процесуального   кодексу   України   та  безпідставно  стягнуто  з
відповідача 322 грн. судові витрати.
 
З урахуванням  того,  що  судом   першої   інстанції   неправильно
застосовано  норми матеріального та процесуального права,  рішення
названого суду підлягає зміні у частині підстав задоволення позову
та скасуванню у частині стягнення судових витрат у сумі 322 грн.
 
Апеляційний господарський   суд   у   розгляді   справи  зазначені
порушення не виправив і сам  припустився  помилки  у  застосуванні
норм   матеріального   права  та  дійшов  невірного  висновку  про
відсутність підстав  для  задоволення  позову,  а  тому  постанова
Харківського   апеляційного  господарського  суду  від  23.09.2003
підлягає скасуванню.
 
Керуючись статтями  111-7-  111-12  Господарського  процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України
 
                           ПОСТАНОВИВ:
 
1. Касаційну   скаргу   кооперативного   підприємства  "Універмаг"
задовольнити частково.
 
2. Рішення господарського суду Сумської області від 17.06.2003  p.
зі справи № 9/278 змінити у частині підстав задоволення позову.  У
задоволенні вимоги про стягнення витрат на юридичні послуги в сумі
322 грн.  відмовити.  В іншій частині назване рішення залишити без
змін.
 
3. Постанову Харківського  апеляційного  господарського  суду  від
23.09.2003 p. з цієї справи скасувати.
 
Суддя В.Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя В.Джунь