ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.11.2003 Справа N 32/41-03-2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді,
суддів;
розглянувши
касаційні скарги приватного підприємства "XXX" та товариства з
обмеженою відповідальністю "YYY"
на рішення господарського суду Н-ської області
від ХХ.05.2003 р.
та постанову Н-ського апеляційного господарського суду
від ХХ.06.2003 р.
у справі № Х2
за позовом відкритого акціонерного товариства "ZZZ"
до 1) приватного підприємства "XXX";
2) товариства з обмеженою відповідальністю
"YYY",
про розірвання установчого договору, визнання
недійсним статуту, скасування державної
реєстрації та ліквідацію ТОВ "YYY",
за участю представників сторін:
від позивача: присутній,
від відповідача 1: присутній,
від відповідача 2: не з'явився;
У судовому засіданні ХХ.11.2003 р. оголошувалася перерва до
ХХ.11.2003 р. в порядку, передбаченому ст. 77 ГПК України
( 1540-06 ) (1540-06)
.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Н-ської області від ХХ.05.2003 р.
(суддя Я.Я.Я.), залишеним без змін постановою Н-ського
апеляційного господарського суду від ХХ.06.2003р. (головуючий,
суддя А.А.А., Б.Б.Б., В.В.В.), позовні вимоги з доповненнями
відкритого акціонерного товариства (ВАТ) "ZZZ" до приватного
підприємства (ПП) "XXX" та товариства з обмеженою відповідальністю
(ТОВ) "YYY" про розірвання установчого договору, визнання
недійсним статуту, скасування державної реєстрації та ліквідацію
ТОВ "YYY" задоволено.
Розірвано установчий договір ТОВ "YYY" від 28.02.2000р., укладений
між ВАТ "QQQ" та ПП "GGG" із змінами; визнано недійсним Статут ТОВ
"YYY", зареєстрований Ч-ською адміністрацією виконкому Н-ської
міської Ради народних депутатів за № Х1 від 10.04.2000 р. із
змінами; скасовано державну реєстрацію ТОВ "YYY"; засновників ТОВ
"YYY" та ПП "XXX" зобов'язано провести заходи щодо ліквідації ТОВ
"YYY" з виключенням його з Єдиного державного реєстру підприємств
та організацій України.
Рішення та постанова мотивовані тим, що ПП "XXX" порушив умови
установчого договору та прострочив виконання передбачених ним
зобов'язань з оплати своєї долі у статутному фонді ТОВ "YYY", а
також порушив права позивача, надані йому умовами Установчого
договору.
Не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою, ПП "XXX" та
ТОВ "YYY" звернулися до Вищого господарського суду України з
касаційними скаргами, в яких просять суд їх скасувати та прийняти
нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
У своїй касаційній скарзі ПП "XXX" посилається на порушення судами
двох інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, ПП "XXX" вказує на те, що він не був належним чином
повідомлений про час і місце розгляду апеляційної скарги і
апеляційним судом ухвалено постанову за його відсутності. Теж саме
стверджує і ТОВ "YYY" відносно розгляду справи за його відсутністю
як у суді першої, так і другої інстанцій.
Скаржники також наполягають на тому, що позивач не є учасником ТОВ
"YYY" і не є стороною установчого договору, тому у нього немає
права вимагати його розірвання.
На думку скаржників судами двох інстанцій неправильно застосовано
п.4 ст.35 Закону України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
,
ст.ст. 53, 55 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
, оскільки, як вважають скаржники, ВАТ "QQQ" було
реорганізовано у ТОВ "ZZZ", яке у склад учасників ТОВ "YYY" не
приймалося.
ПП "XXX" у касаційній скарзі також посилається на порушення судами
двох інстанцій ст.ст. 153, 161 Цивільного кодексу (ЦК) України
( 1540-06 ) (1540-06)
, яке полягає у тому, що згідно установчого договору,
ПП "XXX" не брало на себе зобов'язань здійснити будь-які дії на
користь позивача. На думку скаржника, за умовами установчого
договору, боржниками в розумінні ст.151 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
є
учасники товариства, а кредитором - само товариство.
ТОВ "YYY" у своїй касаційній скарзі наводить ті ж доводи та
підстави для скасування оскаржуваних судових актів, що і ПП "XXX".
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній
інстанції, обговоривши доводи касаційних скарг, заслухавши
пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі
фактичних обставин справи застосування судами двох інстанцій норм
матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних
судових актів, знаходить касаційні скарги такими, що не підлягають
задоволенню з таких підстав.
Посилання ПП "XXX" та ТОВ "YYY" на те, що суд апеляційної
інстанції розглянув справу за їх відсутності, не повідомивши
належним чином про час і місце засідання суду, спростовується
матеріалами справи.
Так, апеляційна скарга ПП "XXX" від ХХ.05.2003р. (а.с. 146) на
рішення місцевого господарського суду від ХХ.05.2003р. надійшла до
апеляційної інстанції згідно штемпеля канцелярії суду ХХ.05.2003р.
Апеляційна скарга від ХХ.05.2003р. ТОВ "YYY" (а.с. 153) надійшла
також ХХ.05.2003р. Отримавши вказані скарги, суд апеляційної
інстанції своєю ухвалою від ХХ.05.2003 р. (а.с. 140) про прийняття
апеляційних скарг до провадження повідомив сторони про час і місце
розгляду скарг, а саме, зазначивши, що їх розгляд відбудеться ХХ
червня 2003 р. о 11:00.
Згідно штемпеля канцелярії на звороті вказаної ухвали, вона
надіслана сторонам у день її прийняття - ХХ.05.2003р.
Із наявних матеріалів справи та із апеляційної скарги
безпосередньо вбачається, що ПП "XXX" вказало своє
місцезнаходження за адресою: Н-ська обл., Я-ський р-н, NN-й
кілометр Р-ського шосе 88 (М-ський промвузол). На вказану адресу і
була надіслана ухвала апеляційної інстанції від ХХ.05.2003р., що
підтверджується поштовим конвертом (а.с. 141), в якому вона
повернулася до суду. Іншу адресу в апеляційній скарзі або в інших
документах ПП "XXX" не вказувало. Більш того, у касаційній скарзі,
що є предметом даного розгляду, скаржник знову зазначає таку ж
адресу. За загальними приписами господарського процесуального
судочинства, судам ставиться в обов'язок повідомлення належним
чином сторін у справі про час і місце розгляду справи, і не
вимагається їх розшук, у випадку ненадходження процесуальних
документів на вказану ними же поштову адресу.
Надіслана ТОВ "YYY" ухвала (як і ухвала від ХХ.10.2003р.), до суду
не повернулася.
Отже, з огляду на те, що апеляційний суд в ухвалі про прийняття
апеляційних скарг до провадження не визнав явку сторін
обов'язковою, а також на те, що сторони належним чином були
повідомлені про час і місце засідання суду, про що зазначено і в
постанові апеляційного суду, то суд апеляційної інстанції
правомірно розглянув справу без участі сторін за наявними у справі
матеріалами.
Посилання ТОВ "YYY" на те, що суд першої інстанції розглянув дану
справу за його відсутності, колегія суддів також відхиляє з огляду
на таке.
Ухвалою від ХХ.03.2003 р. (а.с. 39), місцевий господарський суд
залучив до участі у справі ТОВ "YYY" в якості відповідача у даній
справі і зобов'язав його надати відзив на позов з підтверджуючими
документами.
У зв'язку з тим, що обидва відповідача у судове засідання
ХХ.03.2003р. не з'явились та не надали витребувані судом
документи, суд, ухвалою від ХХ.03.2003р. (а.с. 56) відклав розгляд
справи на ХХ.04.2003 р.
ХХ.03.2003р. відповідач 1 та відповідач 2 звернулися до суду
клопотаннями про відкладення розгляду справи у зв'язку з
необхідністю ознайомлення з матеріалами справи (а.с. 57-58) та
надання суду витребуваних доказів.
У судовому засіданні ХХ.04.2003р. були присутні представники всіх
сторін, але оскільки відповідачами не було надано суду витребувані
документи, а також з огляду на заявлені відповідачами клопотання,
суд ухвалою від ХХ.04.2003р. (а.с. 65) відклав розгляд справи на
ХХ.04.2003 р.
Отже, не з'явлення відповідача 2 у судове засідання ХХ.04.2003р.,
про яке він був повідомлений належним чином, а в подальшому і не
з'явлення на наступні судові засідання, не може бути підставою для
скасування ухваленого рішення у цій справі із застосуванням пункту
2 ч. 3 ст. 104 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, на який посилається
відповідач 2 у своїй касаційній скарзі.
Окрім того, колегія суддів бере до уваги і той факт, що відповідач
2, який подав касаційну скаргу, був належним чином повідомлений
про порушення за його скаргою касаційного провадження і про
призначення її до розгляду ухвалою від ХХ.10.2003 р. у судове
засідання Вищого господарського суду України на ХХ.11.2003р. о 10
год. 30 хв. Утім, відповідач 2 також не з'явився у судове
засідання, що у сукупності з наведеним вище сприймається колегією
суддів як спосіб затягування розгляду справи.
По суті заявлених вимог, судами двох інстанцій встановлено, що
ХХ.02.2000 р. між ВАТ "QQQ" та ПП "GGG" було укладено установчий
договір про створення ТОВ "YYY" шляхом зміни
організаційно-правової форми "YYY" ДП ВАТ "QQQ" та об'єднання
майна засновників. Метою товариства стало здійснення не
забороненої законом підприємницької діяльності, отримання прибутку
від діяльності та задоволення за її рахунок матеріальних потреб
учасників товариства (п. 2.1). Відповідно до п. 4.1. установчого
договору учасниками товариства є його засновники, вказані у п.1.2
договору.
Відповідно до останніх змін до установчого договору від 09.10.2000
р., зареєстрованих Я-ською райдержадміністрацією Н-ської області
від ХХ.10.2000 р. (а.с. 32), засновника ТОВ Підприємство з
іноземними інвестиціями "GGG" змінено іншим засновником - ПП
"XXX". Одночасно договір було доповнено п.5.6., відповідно до
якого статутний фонд товариства складає 5100000,0 грн. і
розподілено між учасниками у таких розмірах: ПП "ХХХ" - 41%
статутного фонду, або 2091000,0 грн., ВАТ "QQQ" 59% статутного
фонду, або 3009000,0 грн. Учасники товариства домовились про те,
що кредиторська заборгованість товариства, яка склалась на момент
прийняття даних змін, погашається самим товариством. При цьому,
доля ВАТ "QQQ" після повного погашення вказаної заборгованості,
відповідно зменшується на суму погашення вказаної заборгованості
на користь ПП "XXX", шляхом підписання відповідних змін до
установчого договору. ПП "XXX" зобов'язується протягом чотирьох
місяців організувати експертну оцінку переданих у статутний фонд
основних засобів та оплатити витрати на неї або самостійно, або
через товариство.
Утім, судами встановлено, що станом на 01.03.2001 р. внесок ПП
"XXX" у статутний фонд ТОВ "YYY" склав у грошовому виразі
184294,75 грн. та згідно довідки ТОВ "YYY" (а.с. 37) був
сформований за рахунок внесення грошових коштів у сумі 53151,20
грн. і передачі обладнання вартістю 123 853,0 грн. та матеріалів
вартістю 7285,55 грн. Згідно довідки ТОВ "YYY" №122 від
09.01.2003р. про формування статутного фонду ПП "XXX" за
2000-2002рр. внесено 549979,74 грн., а відповідно до довідки №21
від 14.04.2003р. (а.с. 105) статутний фонд ТОВ "YYY" сформовано ПП
"XXX" у грошовому виразі в сумі 558632,99 грн.
Частиною 3 п.4.2. Установчого договору (а.с. 24) визначено, що
учасник, він же засновник, зобов'язаний оплачувати вартість
належної йому частки в порядку, у розмірі та у строки, згідно
діючого законодавства та установчим документам.
Судами двох інстанцій встановлено, що відповідач 1 порушив умови
установчого договору та прострочив виконання взятих ним
зобов'язань з оплати своєї долі у статутному фонді ТОВ "YYY".
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
господарськими товариствами визнаються підприємства,
установи, організації, створені на засадах угоди юридичними
особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та
підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До
господарських товариств належить, зокрема, товариство з обмеженою
відповідальністю, яке згідно ст.4 цього Закону ( 1576-12 ) (1576-12)
, діє на
підставі установчого договору і статуту.
Установчий договір є угодою в розумінні ст.41 Цивільного кодексу
України ( 1540-06 ) (1540-06)
і на нього поширюються загальні норми
цивільного законодавства про угоди та зобов'язання. Оскільки
відповідачем 1, у порушення ст. 161 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, взяті
ним зобов'язання за установчим договором не виконані, то колегія
суддів вважає, що суди двох інстанцій правомірно застосували до
спірних відносин ст.ст. 4, 6, 162, 213 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
та
задовольнили вимогу позивача про розірвання установчого договору,
чим захистили його порушені цивільні права внаслідок невиконання
ПП "XXX" положень установочного договору та статуту.
В силу припису ст. 4 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
товариство з обмеженою відповідальністю створюється і
діє на підставі установчого договору, у даному випадку угоди
юридичних осіб, і статуту. Тому відсутність установчого договору
(внаслідок його розірвання) є підставою для скасування державної
реєстрації товариства згідно з частиною 18 ст.8 Закону України
"Про підприємництво" ( 698-12 ) (698-12)
. При цьому, статут товариства слід
вважати таким, що втратив своє правове значення (дійсність),
оскільки з часу розірвання судом установчого договору відомості у
статуті про склад засновників не відповідатимуть дійсності.
Згідно припису частини 18 ст. 8 названого вище закону ( 698-12 ) (698-12)
,
а також пункту 33 Порядку державної реєстрації суб'єктів
підприємницької діяльності ( 740-98-п ) (740-98-п)
, затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України від 25.05.98 р. №740, скасування
державної реєстрації здійснюється, зокрема, на підставі рішення
суду в разі визнання недійними або такими, що суперечать
законодавству, установчих документів. Отже, установчі документи,
зокрема, статут, може бути визнаний недійсним не тільки в силу
невідповідності але і в силу його суперечності законодавству. У
даному разі такою підставою є невідповідність змісту статуту щодо
засновників товариства вимогам ч. 2 ст. 4 Закону України "Про
господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
.
Отже, колегія суддів погоджується з визнанням судами двох
інстанцій недійсним статуту з часу розірвання установчого
договору.
Твердження скаржників про те, що позивач не є учасником ТОВ "YYY"
і стороною установчого договору, а тому у нього немає права
вимагати його розірвання, спростовується встановленими судами двох
інстанцій обставинами та матеріалами справи.
Як вбачається з преамбули статуту позивача (а.с. 18) та його
свідоцтва про державну перереєстрацію, виданого ХХ.07.2001 р.
Ч-ською райадміністрацією Н-ського міськвиконкому (а.с. 19), ВАТ
"ZZZ" набула цього найменування шляхом його зміни та
перереєстрації у Н-ське відкрите акціонерне товариство по
виробництву і переробці м'яса (ОАО "QQQ") (засновника відповідача
2).
Наведене спростовує твердження скаржників про те, що позивача було
реорганізовано в порядку, встановленому Законом України "Про
підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
, і підтверджує висновок судів
двох інстанцій про те, що правонаступництво у даному разі не
застосовується, оскільки відбулася не реорганізація, а лише зміна
назви підприємства, що не потребує заходів з реорганізації
підприємства, які тягнуть за собою правові наслідки у вигляді
виключення його з державного реєстру та визнання правонаступником.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди двох інстанцій
дійшли вірного висновку про те, що позивач у даній справі є
учасником (засновником) спірного установчого договору, який несе
відповідні права та обов'язки за цим договором.
Не вбачається порушень судами і вимог ст. 151 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
, оскільки відповідно до умов спірного установчого
договору з наступними змінами, сторони взяли на себе зобов'язання
сформувати статутний фонд, створеного ними товариства з метою,
зокрема, отримання прибутку і розподілу його між учасниками
(засновниками) у певних частинах. Отже, з цього випливає, що
кожний учасник товариства, вкладаючи у новостворене товариство
свої кошти та/або майно, жадає від нього відповідних благ, тому
невиконання іншими учасниками (засновниками) своїх зобов'язань за
установчим договором приводить до порушення цивільних прав не
тільки створеного товариства, а й його учасників. Тому, колегія
суддів вважає безпідставними доводи скаржників про те, що
кредитором за установчим договором є лише само товариство, а
учасники товариства є його боржниками, які, у даному випадку, не
можуть бути кредиторами один перед одним.
Посилання ПП "XXX" у своїй касаційній скарзі на постанову Нського
апеляційного господарського суду від ХХ.12.2001р. у справі № Х4
(а.с. 84), якою на його думку, встановлено, що ОАО "QQQ" було
реорганізовано в ОАО "ZZZ" є безпідставним, оскільки із змісту
вказаної постанови вбачається, що питання про реорганізацію
позивача не було предметом розгляду у судовій справі № Х4 та
судами не досліджувалося.
Інші доводи скаржників, викладені в касаційних скаргах, не
заслуговують на увагу, оскільки з урахуванням всіх фактичних
обставин справи, встановлених судами двох інстанцій, не впливають
на вирішення даного спору по суті.
Враховуючи викладене, та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-11, Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційні скарги приватного підприємства "XXX" та товариства з
обмеженою відповідальністю "YYY" залишити без задоволення, а
рішення господарського суду Н-ської області від ХХ.05.2003 р. та
постанову Н-ського апеляційного господарського суду від
ХХ.06.2003 р. у справі № Х2 - без змін з врахуванням мотивувальної
частини цієї постанови.