ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.11.2003 Справа N 33/271
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С,
суддів : Дроботової Т.Б.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Печерському районі
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 27.08.03 p.
у справі господарського суду м. Києва
за позовом Українського державного концерну по
матеріально - технічному і сервісному
забезпеченню агропромислового комплексу
"Украгротехсервіс"
до Державної податкової інспекції у
Печерському районі м. Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача: не з'явилися
від відповідача: А.А.А. - дов. № 6/9/10-016 від 02.01.03 p.;
Б.Б.Б. - дов. № 3/9/10-016 від 02.01.03 p.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 09.07.03 господарського суду м. Києва позовні вимоги
задоволено в частині визнання недійсними: - податкового
повідомлення рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 682314/0
від 25.04.02 в частині застосування до позивача штрафної
(фінансової санкції) у вигляді пені за порушення термінів
розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі
7501200, 17 грн.;
- першої податкової вимоги від 22.05.02 за № 1/2859 в частині
нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері
зовнішньоекономічної діяльності 7501200, 17 грн.;
- рішення № 972 від 29.10.02 про стягнення коштів та продаж інших
активів платника податків в рахунок погашення його податкового
боргу.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В частині позовних вимог щодо визнання такими, що не підлягають
виконанню податкових повідомлень рішень від 25.04.02 № 682314/0 та
№702314/0 про нарахування пені і штрафних (фінансових) санкцій на
суму 7540304, 43 грн., першої податкової вимоги від 22.05.02 №
1/2859 та рішення № 972 від 29.10.02 про стягнення коштів та
продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його
податкового боргу провадження у справі припинено.
Постановою від 27.08.03 Київського апеляційного господарського
суду рішення від 09.07.03 господарського суду м. Києва залишено
без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що статтею 4 Закону України "Про
порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
,
в редакції, що була чинною на час завершення перевірки
відповідачем, встановлювалось, що порушення резидентами термінів,
передбачених статтями 1 і 2 цього Закону ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, тягне за
собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0, 3
відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої
продукції) в іноземній валюті, перерахованої в грошову одиницю
України за валютним курсом Національного банку України на день
виникнення заборгованості. Застосування відповідачем при
здійсненні розрахунку пені за порушення розрахунків у сфері
зовнішньоекономічної діяльності офіційного курсу НБУ на день
перерахування пені є неправомірним, оскільки така норма була
передбачена ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, яка втратила
чинність і є недійсною на момент здійснення перевірки та на момент
складання акту перевірки і прийняття податкового
повідомлення-рішення № 682314/0 від 25.04.02. Тому, нарахування
пені за період з 01.01.95 по 24.05.96 на підставі не чинної норми
закону є неправомірною.
Не погоджуючись з судовими рішеннями Державна податкова інспекція
у Печерському районі звернулась у Вищий господарський суд України
з касаційною скаргою і просить її скасувати, посилаючись на те, що
судами порушені норми матеріального права, а саме, п. 1.3 ст. 1,
п.п. 18.1.1, 18.1.3 п. 18.1 ст. 18 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, ст. 4 Закону України
"Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, Рішення Конституційного суду України № 1-7/99 від
09.02.99 ( v001p710-99 ) (v001p710-99)
. Господарським судами порушені
вищезазначені норми матеріального права, так як пеня нарахована
після вступу в дію ст. 18 Закону України № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
, а
відповідна пеня позивачем не сплачена у зв'язку із її відсутністю
на момент вступу в дію ст. 18 Закону України №2181-ІІІ
( 2181-14 ) (2181-14)
.
Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній
валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
в редакціях які були чинні на момент
проведення перевірки, не містили та не містять будь-якої вказівки
на те, що даний Закон має зворотню дію, тому були застосовані ті
норми законодавства України, які були чинні на момент порушення
позивачем валютного законодавства України.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.
ДПІ у Печерському районі м. Києва 25.04.02 прийняла податкове
повідомлення-рішення № 682314/0 щодо застосування до позивача
штрафних (фінансових) санкцій у вигляді пені за порушення терміну
розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі
7530784, 43 грн.
Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Печерському районі м.
Києва № 702314/0 від 25.04.02 до позивача застосовані штрафні
(фінансові) санкції за порушення порядку декларування валютних
цінностей в розмірі 9520, 00 грн.
22.05.02 ДПІ у Печерському районі м. Києва направив позивачу першу
податкову вимогу № 1/2859.
29.10.02 ДПІ у Печерському районі м. Києва прийняв рішення № 972
про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в
рахунок погашення його податкового боргу, яким вирішено здійснити
стягнення коштів та продаж інших активів, що перебувають у
власності (в повному господарському віданні) платника податків, а
також тих активів, право власності на які він набуде у
майбутньому, в рахунок погашення узгодженої суми податкового боргу
цього платника податків.
Податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту № 130 від
15.04.02 про результати додаткової перевірки дотримання вимог
валютного законодавства України Українським державним концерном по
матеріально-технічному і сервісному забезпеченню агропромислового
комплексу "Украгротехсервіс" за період з серпня 1993 по 25 березня
2002 щодо виконання умов контракту № 11-003 від 30.04.93 з
нерезидентом - компанією "Ресурсімпекс" (КНР), яким встановлено,
що станом на 04.11.93 дебіторська заборгованість перед позивачем у
сфері зовнішньоекономічної діяльності склала 1345248, 37 дол. США.
Після отримання суми 1148758, 00 дол. США, не поверненою на день
перевірки залишається валютна виручка в сумі 196490, 37 дол. США.
Відповідно до п. 1.3. ст. 1 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
податковий борг - це податкове
зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності),
самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в
адміністративному порядку, але не сплачене у встановлений строк, а
також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Підпунктом 18.1.1 п.18.1 ст.18 ( 2181-14 ) (2181-14)
встановлено, що
списанню підлягає податковий борг (крім пені та штрафних санкцій),
який виник станом на 31.12.99 і не сплачений на день набрання
чинності цієї статті.
Згідно п.п.18.1.3. п.18.1. ст.18 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
списанню з платників
податків підлягають пеня та штрафні санкції, нараховані на
податковий борг, визначений п.п. 18.1.1 та 18.1.2 цього пункту
( 2181-14 ) (2181-14)
, та не сплачені до дня набрання чинності цією статтею,
у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані у зв'язку з
порушенням строків розрахунків під час здійснення операцій у сфері
зовнішньоекономічної діяльності.
За твердженням відповідача дана пеня нарахована не була нарахована
до 31.12.99, а нарахована в 2002 році і тому не підлягала списанню
відповідно до чинного законодавства України, однак господарськими
судами даний факт неповно досліджений і йому не дана належна
правова оцінка.
При розгляді справи господарськими судами відмовлено в нарахуванні
пені за порушення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної
діяльності з посиланням на те, що ст. 4 Закону України "Про
порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
втратила чинність на момент проведення перевірки та складання акту
перевірки і прийняття оспорюваного повідомлення-рішення, тому не
підлягає застосуванню.
Однак, господарським судом встановлено, що відповідачем нарахована
пеня позивачу, за період з 01.01.95 до 01.01.02, на підставі ст.4
вищезазначеного Закону ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
в тій редакції, в якій вона
була чинною на момент здійснення порушення.
В своєму рішенні № 1-7/99 від 09.02.1999р Конституційний суд
України встановив ( v001p710-99 ) (v001p710-99)
, що положення ч. 1 ст. 58
Конституції України( ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
) про зворотну дію в часі
законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони
пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується
тільки фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Надання
зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути
передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому
нормативно-правовому акті.
Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній
валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
в редакціях які були чинні на момент
проведення перевірки, не містив в собі будь-якої вказівки на те,
що даний Закон має зворотню дію.
Зважаючи на те, що відповідно зі ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не
має право встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені в рішенні чи постанові господарського суду,
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про
перевагу одних доказів над іншими, тому рішення та постанова у
справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд
господарському суду м.Києва.
При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити
всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та
постановити законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення від 09.07.03 p. господарського суду м. Києва та постанову
від 27.08.03 p. Київського апеляційного господарського суду зі
справи № 33/71 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
Головуючий В.С. Божок
Судді Т.Б. Дроботова
М.М. Черкащенко