ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.11.2003 Справа N 2-1/3396-03
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.-
головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності
А.А.А., свідоцтво № X1Ф 0020068 від 19.03.1999, м. Ялта (далі -
СПД А.А.А.)
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 11.09.2003 p. зі справи № 2-1/3396-03
за позовом СПД А.А.А.
до виконавчого комітету Сімеізької селищної ради
за участю прокурора м. Ялти в інтересах держави в особі
виконавчого комітету Сімеізької селищної ради
про стягнення 134 964,00 грн.,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,
на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю
"Дісопівденьбуд", м. Ялта (далі - ТОВ "Дісопівденьбуд").
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача: Б.Б.Б.,
відповідача: В.В.В.,
третьої особи: не з'явився.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
20.03.2003 (суддя Ковтун Л.О.) задоволено позов СПД А.А.А. до
виконавчого комітету Сімеізької селищної ради про стягнення
134 964,00 грн.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
11.09.2003 (колегія суддів у складі: суддя Сотула В.В. -
головуючий, судді Плут В.М. і Прокопанич Г.К.) апеляційне подання
прокурора м. Ялти в інтересах держави в особі виконавчого комітету
Сімеізької селищної ради задоволено: рішення місцевого
господарського суду скасовано, в задоволенні позову СПД А.А.А.
відмовлено.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України СПД
А.А.А. просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати і
залишити без змін рішення місцевого господарського суду.
Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК України) належним чином
повідомлено про час і місце розгляду скарги. Представник ТОВ
"Дісопівденьбуд" у судове засідання не з'явився.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних
обставин справи та правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення
представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги
та скасування постанови апеляційного господарського суду і
направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції з
огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- Сімеізькою селищною радою та СПД А.А.А. 25.03.1999 укладено
договір на право тимчасового користування земельною ділянкою,
розташованою за адресою: смт. Сімеіз, вул. Баранова, 19а;
- за умовами договору земельна ділянка надавалась СПД А.А.А. на
умовах оренди строком на п'ять років, для обслуговування кафе;
- СПД А.А.А. було доручено виконати роботи з благоустрою
орендованої земельної ділянки, а саме ліквідувати безгосподарний
туалет, вигрібну яму, звалище сміття;
- зазначені роботи було виконано, що підтверджується листом
Сімеізької селищної ради № 02-14/246 від 17.05.2002;
- виконавчий комітет Сімеізької селищної ради листом від
09.09.2002 № 02-14/613 запропонував СПД А.А.А. припинити виробничу
діяльність та добровільно звільнити займану земельну ділянку.
Причиною спору, на думку позивача, стало одностороннє розірвання
Сімеізькою селищною радою договору на право тимчасового
користування земельною ділянкою від 25.03.1999 та заподіяння
збитків у вигляди витрат на її благоустрій.
Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що
договір оренди розірвано відповідачем в односторонньому порядку та
керувався пунктом 1 статті 31 Закону України "Про оренду землі"
( 161-14 ) (161-14)
і висновком експертної організації - командитного
товариства "Експерт-Сервіс" про вартість витрат на благоустрій
земельної ділянки у сумі 134964,00 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи СПД А.А.А.
в задоволенні позову, апеляційний господарський суд послався на
добровільне звільнення земельної ділянки позивачем, що, на думку
суду, підтверджується ухвалою господарського суду Автономної
республіки Крим від 15.05.2003 у справі № 2-6/7204 за позовом
Прокурора м. Ялти в інтересах Сімеізької селищної ради до СПД
А.А.А. про визнання договору оренди неукладеним та звільнення
земельної ділянки.
Однак колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
попередні судові рішення були прийняті з порушенням норм
процесуального права, що призвело до неповного з'ясування обставин
справи.
Відповідно до статті 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд
оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на
всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
У розгляді справи ні місцевим ані апеляційним господарським судом
не було достовірно встановлено, в якому порядку та коли було
розірвано договір оренди від 25.03.99. За висновком апеляційного
суду, договір не було розірвано в односторонньому порядку, а
земельну ділянку позивач звільнив добровільно. Такий висновок
апеляційного суду ґрунтується на ухвалі господарського суду
Автономної республіки Крим від 15.05.2003 у справі № 2-6/7204,
якою було припинено провадження у справі. Відповідно до статті 86
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
ухвала виноситься господарським судом,
якщо спір не вирішується по суті. Відповідно до частини другої
статті 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не потребують доказування лише
факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду
справи, у якій беруть участь ті ж самі сторони. Тобто ухвалою про
припинення провадження у справі не можуть встановлюватися факти,
оскільки вони встановлюються лише рішенням суду. Більш того,
висновку про добровільне звільнення земельної ділянки 23.05.2002 в
названій ухвалі суд дійшов на підставі пояснень позивача у справі
№ 2-6/7204, тоді як в матеріалах даної справи міститься його лист
з пропозицією звільнити ділянку від 09.09.2002. Оцінки вказаним
обставинам апеляційним судом не надано.
Крім того, ні місцевим господарським судом, ані судом апеляційної
інстанції не досліджено питання про наявність договірних
зобов'язань між Сімеізькою селищною радою та ТОВ "Дісопівденьбуд"
та про фактичну передачу останньому земельної ділянки під
будівництво яхт - центру, що могло свідчити про порушення прав
позивача та розірвання договору оренди у односторонньому порядку.
Не дано апеляційним судом оцінку й тій обставині, що третьою
особою, ТОВ "Дісопівденьбуд", було проведено роботи з демонтажу
приміщень кафе позивача на спірній земельній ділянці.
Оцінка цих обставин має значення у вирішенні питання про
одностороннє розірвання угоди на право тимчасового користування
земельною ділянкою від 25.03.1999 та про необхідність додаткового
відшкодування позивачеві вартості робіт з благоустрою земельної
ділянки.
Викладене свідчить про неповне з'ясування судовими інстанціями
усіх обставин справи, що входять до предмету доказування.
Таким чином, судові інстанції припустилися порушення вимог частини
першої статті 4-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо прийняття судового
рішення за результатами обговорення усіх обставин справи і частини
першої статті 43 названого Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
стосовно
всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 111-7
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
З урахуванням наведеного у новому розгляді справи суду першої
інстанції необхідно встановити зазначені у цій постанові
обставини, надати доводам сторін і поданим ними доказам належну
правову оцінку та вирішити спір згідно з вимогами закону.
Керуючись статтями 111-7- 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності А.А.А.
задовольнити частково.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 11.09.2003 p. зі справи № 2-1/3396-03 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Автономної
Республіки Крим.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя В.Джунь