Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "Інформтехнологія".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.11.2003 р.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий,
судді,
розглянув у відкритому засіданні в м. Києві касаційну скаргу
приватного підприємства "Д" на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 29.07.2003р. у справі за позовом
приватного підприємства "Д" до ПП "НЦ" та ТОВ "Щ" про визнання
угоди недійсною
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзову на неї,
суд
УСТАНОВИВ:
У березні 2003р. приватне підприємство "Д" пред'явило в
господарському суді позов до ПП "НЦ" та ТОВ "Щ" про визнання
недійсним договору купівлі-продажу від 22.05.2001р. нежитлового
приміщення, укладеного між відповідачами, на підставі ст. ст. 48,
145 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 25.05.2003р.,
залишеним без змін постановою Харківського апеляційного
господарського суду від 29.07.2003р., у позові відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить ухвалені судові рішення
скасувати, позов задовольнити, посилаючись на порушення судами
норм матеріального і процесуального права.
У справі об'являлась перерва з 29.10.03 на 26.11.03р.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом, право власності на спірне нежитлове
приміщення належало ПП "НЦ" на підставі договору купівлі-продажу
від 31.10.2000р.
17.05.2001 року рішенням арбітражного суду Полтавської області по
справі № 11/100 договір купівлі-продажу №Н-29/1 від20.02.2001р.
2/25 частини ідеальної долі нежитлового приміщення загальною
площею 367,1 кв.м., що знаходиться за адресою м. Полтава,
укладений між ПП "НЦ" та ПП "Д", було визнано недійсним з підстав
ст. 48 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Зазначене рішення арбітражного суду, відповідно до діючого на той
час Арбітражного процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
вступило в законну силу з моменту його прийняття.
Отже, спір сторін вказаним рішенням було на той час вирішено, ПП
"НЦ" відновив своє право власності на спірне приміщення, а тому
відповідно до ст.ст. 224, 225 Цивільного Кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, як власник, вправі був розпоряджатися цим майном.
22.05.2001 року між ПП "НЦ" (продавець) та ТОВ "Щ" (покупець) було
укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу 2/25
частини ідеальної долі нежитлового приміщення загальною площею
367,1 кв.м., що знаходиться за адресою м. Полтава.
При оформленні вказаного договору було досягнуто згоди щодо форми
укладання договору купівлі-продажу та його істотних умов, крім
того, договір купівлі-продажу за своєю правовою природою є
консесуальним та вступає в законну силу з моменту підписання.
Саме ж по собі те, що згадуване рішення арбітражного суду у
подальшому було скасовано і у заявленому позові відмовлено, то з
врахуванням наведеного, не є безумовною підставою для задоволення
позову по даній справі.
Всім цим і іншим доказам по справі в їх сукупності, у порядку
виконання вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд дав правильну
юридичну оцінку і підставно прийшов до висновку про недоведеність
заявленого позову.
Рішення суду відповідає матеріалам справи і вимогам закону.
Обгрунтовано з рішенням суду погодився і суд апеляційної
інстанції.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновків про
неправильне застосування судами норм матеріального та
процесуального права, яке привело, чи могло привести до
неправильного вирішення спору.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу приватного підприємства "Д" залишити без
задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 29.07.2003р. без змін.
Головуючий
Судді