Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ"
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.11.2003 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді судді судді
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою
відповідальністю "ХХХ"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
ХХ.07.2003 р.
у справі № 000
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХ"
до товариства з обмеженою відповідальністю "УУУ"
про зобов'язання припинити дії, що є актом недобросовісної
конкуренції,
за участю представників сторін:
від позивача: присутні
від відповідача: присутні
У судовому засіданні ХХ.11.2003 р. оголошувалася перерва до
ХХ.11.2003 р. у порядку, передбаченому ст. 77 ГПК України (
1798-12 ).
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від ХХ.06.2003 р. позовні
вимоги товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "ХХХ" до ТОВ
"УУУ" про зобов'язання припинити дії, що є актом недобросовісної
конкуренції задоволено частково. Судом визнано що використання
демонстраційного рекламного пристрою (призматрон) ТОВ "УУУ" є
таким, що не є добросовісним у розумінні ст. 31 Закону України
"Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" ( 3687-12 ) (3687-12)
;
стягнуто з відповідача 42,50 грн. державного мита, 59,0 грн.
витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В
решті позовних вимог відмовлено.
При цьому, суд керувався абз. 4 ст. 1, ст. 8, п. 5 ст. 28, п. 1.
ст. 31 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні
моделі" ( 3687-12 ) (3687-12)
, ст. 4 Закону України "Про захист від
недобросовісної конкуренції" ( 236/96-ВР ) (236/96-ВР)
та виходив з того, що
відповідач не має права попереднього користування технологічним
(технічним) вирішенням демонстраційного рекламного пристрою
(призматрон), оскіль ним не надано доказів того, що в результаті
самостійної паралельної інтелектуальної діяльності незалежно від
позивача відповідачем створено об'єкт, тотожний технологічному
(технічному) вирішенню, яке використовується ним при виготовленні
і реалізації призматронів.
Одночасно, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні
вимоги позивача про встановлення того, що дії відповідача є актом
недобросовісної конкуренції та про зобов'язання відповідача
припинити дії, що є актом недобросовісної конкуренції, не
підлягають задоволенню з огляду на те, що позивач не довів того
факту, що дії відповідача є актом недобросовісної конкуренції. При
цьому, суд послався на лист позивача б/н від ХХ.06.2003 р., в
якому вказано, що ТОВ "ХХХ" не здійснює рекламної компанії
рекламного пристрою (призматрону). Рекламні матеріали, що
використовуються ним у господарській діяльності позивачем також не
надані.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
ХХ.07.2003 р. в рішення місцевого господарського суду скасовано.
Провадження у справі припинено відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80
Господарського процесуального кодексу (ГПК) внаслідок того, що
спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Постанова мотивована тим, що вимоги позивача встановити, що дії
ТОВ "УУУ" є актом недобросовісної конкуренції та порушенням ст. 4
Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"
( 236/96-ВР ) (236/96-ВР)
, а також зобов'язати ТОВ "УУУ" припинити дії, що є,
на його думку, актом недобросовісної конкуренції, відповідно до ч.
4 п. 1 ст. 12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не підвідомчі господарським
судам, оскільки вирішення даного спору віднесено до відання
Антимонопольного комітету України та його територіальних
відділень, та пов'язано із встановленням факту.
Стосовно вимоги позивача встановити, що використання ТОВ "УУУ"
демонстраційного рекламного пристрою (призматрон) не є
добросовісним у розумінні ст. 31 Закону України "Про охорону прав
на винаходи і корисні моделі" ( 3687-12 ) (3687-12)
, то суд апеляційної
інстанції дійшов висновку про те, що за своїм змістом вона також є
вимогою про встановлення юридичного факту, самостійного (у вигляді
окремої позовної вимоги) вирішення якої не передбачає ст. 12 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, яка встановлює підвідомчість справ
господарським судам.
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
суд її скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від
ХХ.06.2003 р. у даній справі залишити без змін.
У своїй касаційній скарзі скаржник посилається на порушення судом
апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, скаржник посилається на те, що перелік справ у спорах
підвідомчих господарським судам, що міститься у ст. 12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, не є вичерпним. Відповідно до ст. 124 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
юрисдикція судів поширюється на всі
правовідносини, що виникають у державі.
На думку скаржника, даний спір виник між юридичними особами,
суб'єктами підприємницької діяльності у господарських відносинах
стосовно правомочності використання відповідачем демонстраційного
рекламного пристрою (призматрону), захищеного деклараційним
патентом України № 000, тому підлягає розгляду у господарських
судах.
Скаржник також посилається і на те, що згідно з ч. 1 ст. 34 ЗУ
"Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" ( 3687-12 ) (3687-12)
будь-яке посягання на права власника патенту, передбачені ст. 28
цього Закону (у тому числі, виключне право використовувати винахід
за своїм розсудом та забороняти іншим особам використовувати
винахід без його дозволу), вважається порушенням прав власника
патенту, що тягне за собою відповідальність згідно чинного
законодавства України. На вимогу власника патенту таке порушення
повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати
власнику патенту заподіяні збитки (ч. 2 ст. 34). Проте вимог щодо
відшкодування збитків позивачем не висунуто.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній
інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши
на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм
матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного
судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає
задоволенню з таких підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач, який є
власником деклараційного патенту України № 000 на винахід
"Демонстраційний пристрій", звернувся до суду з позовною заявою, в
якій просив:
o встановити, що використання ТОВ "УУУ" (відповідач)
демонстраційного рекламного пристрою (призматрон) не є
добросовісним у розумінні ст. 31 Закону України "Про охорону прав
на винаходи і корисні моделі"( 3687-12 ) (3687-12)
;
o встановити, що дії ТОВ "УУУ" є актом недобросовісної конкуренції
та порушенням ст. 4 Закону України "Про захист від недобросовісної
конкуренції"( 236/96-ВР ) (236/96-ВР)
;
o зобов'язати ТОВ "УУУ" припинити дії, що є актом недобросовісної
конкуренції.
Недобросовісною конкуренцією є будь-які дії господарюючих
суб'єктів, які суперечать правилам та чесним звичаям у
підприємницькій діяльності. Перелік вказаних дій наведений у
Законі України "Про захист від недобросовісної конкуренції"
( 236/96-ВР ) (236/96-ВР)
, вчинення яких, тягне за собою накладання
Антимонопольним комітетом України штрафів, а також
адміністративну, цивільну та кримінальну відповідальність у
випадках, передбачених законом.
Згідно ст. 12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарським судам
підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні,
розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав,
а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав,
зазначених у законодавстві. При цьому, "інші спори", вирішення
яких віднесено до відання інших органів, господарському суду не
підвідомчі.
Так, відповідно до ст. 27 Закону України "Про захист від
недобросовісної конкуренції" ( 236/96-ВР ) (236/96-ВР)
справи про
недобросовісну конкуренцію розглядаються Антимонопольним комітетом
України та його територіальними відділеннями у порядку,
визначеному цим Законом, Законом України "Про обмеження
монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у
підприємницькій діяльності" ( 2132-12 ) (2132-12)
, законом України "Про
Антимонопольний комітет України" ( 3659-12 ) (3659-12)
та іншими актами
законодавства України. Зокрема, в силу ст. 30 Закону України "Про
захист від недобросовісної конкуренції" ( 236/96-ВР ) (236/96-ВР)
прийняття
обов'язкових для виконання рішень про визнання факту
недобросовісної конкуренції та припинення недобросовісної
конкуренції належить Антимонопольному комітету України, його
територіальним відділенням.
Проте колегія суддів погоджується із скаржником, що юрисдикція
судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у зв'язку з
застосуванням конкурентного законодавства, але за умов дотримання
ними (судами) їх компетенції.
До компетенції господарських судів не відносяться спори, пов'язані
із встановленням фактів. Вимога ж щодо припинення недобросовісної
конкуренції пов'язана із встановленням саме факту такого
правопорушення.
Що ж до вимоги позивача про встановлення, що використання ТОВ
"УУУ" демонстраційного рекламного пристрою (призматрон) не є
добросовісним у розумінні ст. 31 Закону України "Про охорону прав
на винаходи і корисні моделі", то колегія суддів вважає, що вона
також не може бути розглянута в господарському суді з огляду на
таке.
Позивач є власником деклараційного патенту України № 000 на
винахід "Демонстраційний пристрій".
Відповідно до п. 5 ст. 28 Закону України "Про охорону прав на
винаходи та корисні моделі" (у редакції з 04.07.2002 р. по
11.06.2003 р., яка діяла на час подання позову) ( 3687-12 ) (3687-12)
патент
надає його власнику виключне право забороняти іншим особам
використовувати винахід (корисну модель) без його дозволу за
винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з
цим Законом порушенням прав, що надаються патентом.
Дії які не визнаються порушенням прав, визначені у ст. 31
названого Закону ( 3687-12 ) (3687-12)
. Зокрема, не є порушенням, якщо
будь-яка особа, яка до дати подання до Установи заявки або, якщо
заявлено пріоритет, до дати її пріорітету в інтересах своєї
діяльності з комерційною метою добросовісно використала в Україні
технологічне (технічне) вирішення, тотожне заявленому винаходу
(корисній моделі), чи здійснила значну і серйозну підготовку для
такого використання зберігає право на безоплатне продовження цього
використання або на використання винаходу (корисної моделі), яке
це передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього
користування).
Відповідно до ст. 35 вказаного Закону ( 3687-12 ) (3687-12)
, спори,
пов'язані, із застосуванням цього Закону ( 3687-12 ) (3687-12)
вирішуються
судом, арбітражним або третейським судом у порядку, встановленому
чинним законодавством України.
Суди відповідно до їх компетенції розглядають, зокрема, спори про
порушення майнових прав власника патенту, про право попереднього
користування.
У загальному вигляді право на захист можна визначити як надану
правомочній особі можливість вживати заходи правоохоронюваного
характеру з метою відновлення права цієї особи, яке порушене або
оспорюється.
Особа, права і законні інтереси якої порушені неправомірними
діями, звертається за захистом до державних або інших компетентних
органів, які уповноважені застосовувати необхідні заходи для
відновлення порушеного права і припинення правопорушення.
Враховуючи те, що одна з заявлених у даній справі вимог позивача,
є по суті вимогою про надання діям відповідача оцінки з огляду на
їх відповідність вимогам спеціального законодавства у сфері
охорони промислової власності та інших законодавчих актів, що
регулюють правовідносини у цій сфері, а саме встановлення такого
факту, як відсутність у відповідача права на попереднє
користування запатентованим позивачем винаходом, то колегія суддів
погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що
вирішення такої заявленої вимоги стаття 12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не передбачає.
Судами двох інстанцій не встановлено, і з матеріалів справи не
вбачається, що відповідач оспорює право на запатентований
позивачем винахід, або порушив майнові права позивача з
використання цього винаходу.
Окрім того, колегія суддів зважає і на те, що у своїй позовній
заяві позивач, посилаючись на недобросовісність використання
відповідачем демонстраційного рекламного пристрою, по суті
скаржиться на недобросовісні дії колишнього Генерального директора
та засновника ТОВ "ХХХ" і теперішнього засновника та Генерального
директора ТОВ "УУУ" в одній особі - громадянина Т., який мав
доступ до всієї технічної та технологічної документації, що
відноситься до демонстраційного рекламного пристрою і є
інтелектуальною власністю ТОВ "ХХХ". Зазначені факти також не
можуть бути предметом розгляду у господарському суді, оскільки
передбачають надання оцінки діям фізичної особи, яка не може бути
учасником господарського процесу.
Отже, вказане підтверджує правильність висновку суду апеляційної
інстанції про припинення провадження у даній справі.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХ"
залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного
господарського суду від ХХ.07.2003 р. у справі № 000 - без змін.