Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.11.2003 р.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді суддів:
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: присутні
від відповідача: присутні
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
"ХХХ"
на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від
ХХ.09.2003 р.
у справі № 000 Господарського суду міста Києва
за позовом Відкритого акціонерного товариства "ХХХ"
до Державної податкової адміністрації України
про визнання недійсним рішення,
ВСТАНОВИВ:
Відкритим акціонерним товариством "ХХХ" подано позов, в якому дане
товариство просить визнати недійсним рішення Державної податкової
адміністрації України від ХХ.03.2003 р. № 1 "Про результати
розгляду скарги" та просить зобов'язати Державну податкову
адміністрацію України скасувати:
- податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної
податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.
Дніпропетровську від ХХ.08.2002 р. за № 1,
- податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної
податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.
Дніпропетровську від ХХ.10.2002 р. за № 2,
- податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної
податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.
Дніпропетровську від ХХ.12.2002 р. за № 81.
За даним позовом ухвалою Господарського суду м. Києва від
ХХ.04.2003 р. було порушено провадження у справі та призначено
справу до розгляду на ХХ.05.2003 р.
В судовому засіданні, яке відбулося ХХ.05.2003 р., ВАТ "ХХХ",
посилаючись на вимоги ч. 4 ст. 127 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
щодо відправлення правосуддя суддями
спеціалізованих судів у складі колегій суддів, заявило клопотання
про забезпечення колегіального розгляду даної справи у складі
трьох суддів.
Ухвалою, що винесена Головою Господарського суду м. Києва
ХХ.05.2003 р. відхилено клопотання ВАТ "ХХХ" щодо розгляду позову
колегією суддів з мотивів, що дана справа не викликає тієї
складності, яка потребує колегіального розгляду, та у зв'язку з
великою завантаженістю суддів.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від ХХ.05.2003 р. розгляд
даної справи призначено на ХХ.06.2003 р. Як випливає з протоколу
судового засідання у даній справі, яке відбулось ХХ.06.2003 р., у
даному засіданні було оголошено перерву.
ХХ.06.2003 р. ВАТ "ХХХ" звернулось до Голови Господарського суду
м.Києва з клопотанням про відвід судді з мотивів, що суддею не
взято до уваги вимоги ст. 127 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
щодо відправлення правосуддя суддями спеціалізованих судів лише у
складі колегій та що ухвала від ХХ.05.2003 р. про призначення
справи до розгляду на ХХ.06.2003 р. була направлена позивачу із
значним запізненням, що викликало сумніви позивача у
неупередженості судді.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від ХХ.06.2003 р., яку
винесено заступником Голови, залишене без задоволення клопотання
позивача щодо відводу судді.
Не погодившись з даною ухвалою, ВАТ "ХХХ" оскаржило її до
Київського апеляційного господарського суду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від ХХ.09.2003
р. відмовлено у прийнятті до розгляду апеляційної скарги ВАТ "ХХХ"
з підстав не передбачення ст. 20 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
можливості оскарження ухвали, якою вирішується питання щодо
відводу судді.
На ухвалу Київського апеляційного господарського суду від
ХХ.09.2003 р. ВАТ "ХХХ" подало касаційну скаргу, в якій просить
дану ухвалу скасувати, забезпечивши ВАТ "ХХХ" право, гарантоване
ч. 2 ст. 55 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
на оскарження в
суді рішення посадової особи Господарського суду м. Києва - ухвали
заступника Голови Господарського суду м. Києва від ХХ.06.2003 р. у
даній справі. Свою вимогу ВАТ "ХХХ" мотивує тим, що апеляційним
господарським судом було порушено ст.129 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
щодо гласності судового процесу, оскільки дана
ухвала була винесена без виклику та участі апелянта.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши доводи та заперечення
представників сторін, які з'явились в господарське засідання суду
касаційної інстанції, перевіривши правильність застосування
апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов
висновку, що касаційна скарга ВАТ "ХХХ" задоволенню не підлягає.
Позивач - Відкрите акціонерне товариство "ХХХ" відповідно до ч. 3
ст. 1 Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
є
юридичною особою.
Позивач у касаційній скарзі посилається на порушення апеляційним
господарським судом частини другої ст. 55 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
. Статтею 55 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, яка
входить у розділ II "Права, свободи та обов'язки людини і
громадянина" встановлено:
"Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи
бездіяльності органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право
звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради
України з прав людини. Кожен має право після використання всіх
національних засобів правового захисту звертатися за захистом
своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи
до відповідних органів міжнародних організацій, членом або
учасником яких є Україна. Кожен має право будь-якими не
забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від
порушень і протиправних посягань."
Із аналізу зазначеної норми Конституції випливає, що дана правова
норма поширюється на людину, і громадянина, які мають право
здійснювати захист своїх прав і свобод, використовуючи всі
національні засоби правового захисту, і захищати ці права і
свободи не забороненим законом способом.
Правила щодо відводу судді встановлені ст. 20 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
відповідно до ч. 1 якої: "Суддя не може брати участі в
розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є
родичем осіб, які беруть участь в судовому процесі, або буде
встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його
неупередженості. Суддя, який брав участь в розгляді справи, не
може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування
рішення, ухвали, прийнятої за його участю."
Відповідно до ч. 5 ст. 20 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
питання про
відвід судді вирішується головою господарського суду або
заступником голови господарського суду. Із приписів даної норми
закону випливає, що вирішення питання про відвід судді є дією щодо
організації діяльності суду, отже, не є процесуальною дією при
здійсненні відправлення правосуддя.
Правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя
в Україні, інші питання судоустрою визначені Законом України "Про
судоустрій України" ( 3018-14 ) (3018-14)
.
Відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України "Про судоустрій України"
( 3018-14 ) (3018-14)
місцевий суд складається з суддів місцевого суду,
голови та заступника голови суду. Організаційне керівництво
діяльністю місцевого суду, згідно ст. 24 вищезгаданого Закону
( 3018-14 ) (3018-14)
, здійснює голова місцевого суду або відповідно до
визначених головою суду обов'язків - заступник голови місцевого
суду. Оскільки організаційне керівництво місцевого суду покладено
на голову місцевого суду чи у відповідних випадках на його
заступника, то питання щодо відводу судді вирішують в
адміністративному порядку вищезгадані особи, що обіймають
відповідні адміністративні посади та на яких покладено зазначені
функції. Вирішення цих питань іншими особами, в тому числі і
учасниками судового процесу, є втручанням у діяльність суду. Таким
чином, за своєю правовою природою питання про відвід судді є
функціональним обов'язком керівництва щодо роботи відповідного
суду, а не актом розгляду у судовому процесі відповідної справи.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про судоустрій України"
( 3018-14 ) (3018-14)
учасники судового процесу та інші особи у випадках і
порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на
апеляційне оскарження судового рішення. Даній нормі Закону
кореспондує ст. 106 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, частиною 1 якої
визначено, що ухвали місцевого господарського суду можуть бути
оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим
Кодексом та Законом України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" ( 2181-14 ) (2181-14)
. Оскільки ст. 20
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не передбачено оскарження ухвали щодо
відмови у клопотанні щодо відводу судді, то слід визнати, що
вимоги позивача не засновані на приписах норм процесуального
права.
За таких обставин апеляційний господарський суд правомірно
відмовив у прийнятті до розгляду та повернув без розгляду
апеляційну скаргу позивача.
Зважаючи на викладене, підстави для скасування ухвали апеляційного
господарського суду відсутні.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11, 111-13
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "ХХХ" за № 000
від ХХ.09.2003 р. залишити без задоволення, а ухвалу Київського
апеляційного господарського суду від ХХ.09.2003 р. у справі № 000
- без змін.