ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.11.2003 Справа N 5/2444-19/25
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого
Т. Гоголь
М. Черкащенко
за участю представників:
позивача не з'явилися (про час і місце судового засідання
повідомлений належно)
відповідача не з'явилися (про час і місце судового засідання
повідомлений належно)
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському
районі м. Львова
на постанову від 24.07.2003 р. Львівського апеляційного
господарського суду
у справі № 25/527 господарського суду Львівської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Західресурс" (далі ТОВ "Західресурс")
до Державної податкової інспекції у Личаківському
районі м. Львова
про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення ДПІ у
Личаківському районі м. Львова від 11.12.2002 р. № 0008552320/0
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "Західресурс" до господарського суду Львівської області був
заявлений позов про визнання недійсним податкового повідомлення -
рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 11.12.2002р. №
0008552320/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з
податку на додану вартість у сумі 6669746,21грн. та нараховані
штрафні санкції у сумі 41482,98 грн.
Підставою прийняття оспорюваного повідомлення - рішення є акт
перевірки з питань взаєморозрахунків та достовірності визначення
суми податкового кредиту ТОВ "Західресурс" з ПП "УкрАзовДон" за
період діяльності з 17.08.2001р. по 02.12.2002р. № 5013 від
09.12.2002р.
В акті перевірки, зокрема, зазначено, що за перевіряємий період
позивачем в порушення вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
включені до податкового кредиту витрати по сплаті податку на
додану вартість, що не підтверджені податковими накладними і тим
самим безпідставно завищено бюджетне відшкодування в сумі
669746,21грн.
Вказане, на думку перевіряючих, виникло у зв'язку з тим, що
рішенням місцевого суду Ленінського району м. Донецька від
22.07.2002р. установчі документи ПП "УкрАзовДон" визнано
недійсними з моменту їх реєстрації, крім того, свідоцтво про
реєстрацію платника податку на додану вартість № 08164374 визнано
недійсним з моменту його видачі.
Рішенням господарського суду Львівської області від 31.01.2003р.
(суддя Левицька Н.Г.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі,
а саме визнано недійсним податкове повідомлення - рішення ДПІ у
Личаківському районі м. Львова від 11.12.2002р. № 0008552320/0.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд прийшов до висновку, що позивач,
одержавши у встановленому порядку податкові накладні, правомірно
на підставі приписів статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
включив суму податку на додану
вартість до податкового кредиту, визнав при цьому, що податкові
накладні виписані з додержанням вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2
статті 7 вказаного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Подальше скасування
державної реєстрації та визнання установчих документів ПП
"УкрАзовДон" недійсними не впливає на оформлені в минулому цим
підприємством розрахункові та звітні документи.
За апеляційною скаргою ДПІ у Личаківському районі м. Львова
Львівський апеляційний господарський суд, переглянувши рішення
господарського суду Львівської області від 31.01.2003р. в
апеляційному порядку, постановою від 24.07.2003р. залишив його без
змін з тих же підстав.
ДПІ у Личаківському районі м. Львова подала до Вищого
господарського суду України касаційну скаргу на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 24.07.2003р., в
якій просить рішення та постанову у справі скасувати, в
задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи касаційну скаргу
доводами про неправильне застосування судом норм матеріального
права.
При цьому, заявник у касаційній скарзі звертає увагу суду на те,
що відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право на
нарахування податку та складання податкової накладної надається
виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку,
передбаченому статтею 9 цього Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
В даному випадку, рішенням міського суду Ленінського району м.
Донецька від 22.07.2002р. установчі документи ПП "УкрАзовДон"
визнано недійсними з моменту їх реєстрації, а свідоцтво про
реєстрацію платника податку на додану вартість № 08164374 визнано
недійсним з моменту його видачі. Таким чином, на думку заявника,
податкові накладні, виписані цим підприємством не є належним
доказом правомірності включення до податкового кредиту суми
податку на додану вартість.
ТОВ "Західресурс" відзив на касаційну скаргу не надіслано.
Заслухавши доповідь судді Дроботової Т.Б., перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з
таких підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у справі судами першої чи апеляційної
інстанції, а саме.
Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку спірні
правовідносини виникли між сторонами стосовно визначення
правомірності віднесення позивачем до податкового кредиту податку
на додану вартість на підставі податкових накладних № 60 від
01.03.2002р., № 63 від 04.03.2002р., № 55 від 02.03.2002р.,
виписаних ПП "УкрАзовДон", установчі документи якого рішенням
міського суду Ленінського району м. Донецька від 22.07.2002р.,
визнані недійсними з моменту їх реєстрації, а свідоцтво про
реєстрацію платника податку на додану вартість № 08164374 визнано
недійсним з моменту його видачі.
Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пунктів 7.1,
7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
об'єктом оподаткування цим податком є операції
платників податків з продажу товарів (робіт, послуг) на митній
території України; продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за
договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням ПДВ;
особа - продавець, яка зареєстрована як платник податку на додану
вартість, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів
(робіт, послуг) нарахувати покупцю податок на додану вартість та
скласти і передати йому податкову накладну, яка є підставою для
віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до
податкового кредиту.
Згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податкова накладна
складається в момент виникнення податкового зобов'язання продавця
у двох примірниках та повинна відповідати вимогам щодо її
оформлення, визначеним підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 цієї статті
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
У відповідності з підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 вказаного
Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
датою виникнення податкових зобов'язань
продавця вважається дата, що сталося раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський
рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що
підлягають продажу, а в разі продажу товарів (робіт, послуг) за
готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника
податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових
коштів у банківській установи, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата
оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг)
платником податку.
Порядок формування права на податковий кредит визначений пунктом
7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а основна вимога щодо права платника податку на
додану вартість на податковий кредит міститься у підпункті 7.4.1
цієї статті ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, податковий кредит звітного періоду складається із
сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному
періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість
яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та
основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають
амортизації.
Крім того, у підпункті 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
зазначено, що не
дозволяється включення до податкового кредиту будь - яких витрат
по сплаті податку, що не підтверджені, зокрема, податковими
накладними.
Датою виникнення права на податковий кредит, згідно з підпунктом
7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
вважається
дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку
в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписування відповідного
рахунку (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням
кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт
придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Тому, вирішуючи даний спір, суди зобов'язані були, насамперед,
з'ясувати, чи мало право приватне підприємство "УкрАзовДон"
складати і видавати ТОВ "Хахідресурс" податкові накладні, і якщо
мало, то чи були вони складені у встановленому порядку.
Проте, господарськими судами першої та апеляційної інстанції
вказані обставини при розгляді спору досліджені не були, про що
свідчить відсутність в матеріалах справи документів, що
засвідчують факт виконання договірних взаємовідносин між позивачем
та ПП "УкрАзовДон" та права виникнення у позивача на податковий
кредит. Зокрема, до матеріалів справи не долучено: договори,
податкові накладні № 60 від 01.03.2002р., № 63 від 04.03.2002р., №
55 від 02.03.2002р., податкові декларації за відповідні періоді,
розрахункові документи, які підтверджують факт здійснення
розрахунку та документи, що підтверджують факт передачі товару
(надання послуг).
Наявність в матеріалах справи лише ксерокопій накладних на
передачу товарів № 26 від 01.02.2002р., № 63 від 04.2002р., № 55
від 02.03.2002р. не є беззаперечним доказом того, що товар був
фактично відвантажений позивачу.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що зі
змісту постанови Львівського апеляційного господарського суду
вбачається, що підставою розгляду в апеляційному порядку було
податкове повідомлення - рішення ДПІ у Личаківському районі м.
Львова від 29.05.2002р. № 046/22-0/19356832/6082, яке не є
предметом розгляду у даній справі.
Оскільки вказані питання не були предметом судового розгляду при
вирішенні господарського спору, правова оцінка їм надана не була,
та, враховуючи обсяг повноважень касаційної інстанції, колегія
суддів вважає, що рішення та постанова у справі підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського
суду першої інстанції.
Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями
111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Рішення від 31.01.2003 р. господарського суду Львівської області
та постанову від 24.07.2003 р. Львівського апеляційного
господарського суду у справі № 5/2444-19/25 господарського суду
Львівської області скасувати, справу скерувати до господарського
суду Львівської області на новий розгляд.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському
районі м. Львова задовольнити частково.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Т. Гоголь
М. Черкащенко