ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.11.2003 Справа N 29/152
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого
Т. Гоголь
М. Черкащенко
за участю представників:
позивача Ткаченко А.В. - директор, Крощенко Т.А. - дов.
від 20.11.2003 р.
відповідача Лазаренко В.А. - дов. від 10.09.2003 р.
Унинець А.М. - дов. від 10.11.2003 р.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Приватного підприємства "Сервіс - ХХІ"
на ухвалу від 21.08.2003 р. Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 29/152 господарського суду м. Києва
за позовом Державної податкової інспекції у Оболонському
районі м. Києва
до - Приватного підприємства "Діоніс"
- Приватного підприємства "Сервіс - ХХІ"
про визнання угоди недійсною та стягнення 3540 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м. Києва від 12.05.2003р. (оформлене
відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
-19.05.2003) позовні вимоги задоволено
в повному обсязі. Угода купівлі - продажу б/н від 05.12.2000р.,
укладена між ПП "Сервіс - ХХІ" та ПП "Діоніс" визнана недійсною на
підставі статті 49 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
з
застосуванням відповідних наслідків.
26 травня 2003р. ПП "Сервіс - ХХІ" подало апеляційну скаргу на
рішення у даній справі, яка була повернута без розгляду ухвалою
Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2003р. на
підставі пункту 3 частини 1 статті 97 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Ухвала мотивована доводами про те, що до скарги не додано належних
доказів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому
порядку і розмірі. Додана до апеляційної скарги ксерокопія
платіжного доручення № 26 від 26.05.2003р. не була прийнята
апеляційною інстанцією як такий доказ з огляду на незазначення в
ньому напису про зарахування в доход бюджету сплаченого держмита.
Крім того, ухвалою від 24.06.2003р. апеляційна скарга ПП "Сервіс -
ХХІ" була також повернута на підставі пунктів 2, 4 статті 97
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
посилаючись на те, що до апеляційної скарги не додано доказів
надсилання її копії іншим сторонам (ДПІ у Оболонському районі м.
Києва та ПП "Діоніс").
08.07.2003р. ПП "Сервіс - ХХІ" повторно звернулось з апеляційною
скаргою до Київського апеляційного господарського суду та з
клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на
її подання.
Клопотання мотивоване усуненням недоліків, допущених при поданні
апеляційної скарги від 24.05.2003р.
Ухвалою від 21.08.2003р. Київський апеляційний господарський суд
вказану апеляційну скаргу повернув без розгляду на підставі пункту
3 статті 97 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки до апеляційної скарги не додано доказів
сплати державного мита у встановленому порядку та розміру.
Ухвала мотивована тим, що "зазначений напис на платіжному
дорученні № 26 від 26.05.2003р., яке додане заявником до
апеляційної скарги, скріплений підписом головного бухгалтера банку
А.А.А. (другий підпис), а також особою, посадове становище якої
невідоме, за начальника відділення № 1 банку "Фінанси та кредит"
Б.Б.Б., про що свідчить позначка "/" перед зазначенням особи, яка
має право першого підпису".
Крім того, у мотивувальній частині ухвали зазначено, що Київський
апеляційний господарський суд не вважає причини пропуску строку
для апеляційного оскарження поважними, оскільки зазначені вище
недоліки були допущені з вини заявника, а тому клопотання про
поновлення строку на апеляційне оскарження визнав таким, що не
підлягає задоволенню.
ПП "Сервіс - ХХІ" подало до Вищого господарського суду України
касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного господарського
суду від 21.08.2003, просить її скасувати як таку, що не
відповідає нормам процесуального права.
Заявник у касаційній скарги вказує на те, що фактично держмито за
платіжним дорученням № 26 від 26.05.2003р. було сплачено
своєчасно, що підтверджується довідкою РВДК у Шевченківському
районі м. Києва № 0413/2265 від 09.09.2003р., яка є безперечним
підтвердженням сплати державного мита до державного бюджету в
зазначені строки.
Крім того, заявник звертає увагу суду на те, що частиною 4 статті
97 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2
і 3 частини першої цієї статті ( 1798-12 ) (1798-12)
, сторона у справі має
право повторно подати апеляційну скаргу.
Відповідно до статті 93 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
відновлення пропущеного строку на подання
апеляційної скарги можливе протягом трьох місяців з дня прийняття
рішення місцевим господарським судом, а тому, усунувши недоліки,
зазначені в ухвалі від 18.06.2003р., апеляційна скарга
08.07.2003р. була подана повторно зі всіма додатками, які
передбачені статтею 97 цього Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
, в тому числі з
клопотанням про відновлення строку на подання апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді Дроботової Т.Б. та пояснення присутніх у
судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності застосування Київським
апеляційним господарським судом норм процесуального права, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких
підстав.
Статтею 91 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
визначено, що сторони у справі мають право подати
апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не
набрало законної сили.
Відповідно до статті 93 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
апеляційна скарга подається протягом десяти
днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у
разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та
резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення,
оформленого відповідно до вимог статті 84 цього Кодексу
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги можливе
протягом трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим
господарським судом.
Як вбачається з матеріалів справи, первісна апеляційна скарга на
рішення господарського суду м. Києва від 12.05.2003р. (оформлене
19.05.2003р.) подана ПП "Сервіс - ХХІ" до Київського апеляційного
господарського суду 26.05.2003р., тобто у встановлений статтею 93
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
десятиденний строк.
Частиною четвертою статті 97 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що після усунення обставин,
зазначених у пунктах 1, 2 і 3 частини першої цієї статті
( 1798-12 ) (1798-12)
, сторона у справі має право повторно подати апеляційну
скаргу.
ПП "Сервіс -ХХІ" цим правом скористалося, подавши 08.07.2003р.
належно оформлену апеляційну скаргу повторно та додавши до неї всі
необхідні докази, в тому числі останній примірник платіжного
доручення № 26 від 26.05.2003р., оформленого відповідно до вимог
пункту 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння
державного мита ( z0050-93 ) (z0050-93)
.
На цей момент процесуальний строк для подання апеляційної скарги
закінчився, у зв'язку з чим ПП "Сервіс - ХХІ" було заявлено
клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку.
Відповідно до частини 1 статті 53 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
за заявою сторони, прокурора чи зі
своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску
встановленого законом процесуального строку поважною і відновити
пропущений строк.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду
відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом
обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку
суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку
оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його
відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи не
поважності причин пропуску строку.
Слід зазначити, що встановлені законом строки вчинення
процесуальних дій мають своїм завданням забезпечення ефективного
захисту порушених прав особи. Тому пропуск строку внаслідок
усунення стороною недоліків при поданні апеляційної скарги, які
підтверджують фактичну сплату державного мита у встановленому
розмірі та порядку при первинному зверненні з апеляційної скаргою,
беручи до уваги при цьому стисливий термін усунення вказаних
недоліків, не може в даному випадку розглядатися як такий, що
вчинений без поважних причин.
Крім того, судова колегія зазначає, що посилання Київського
апеляційного господарського суду в мотивувальній частині
оскаржуваної ухвали на те, що "зазначений напис на платіжному
дорученні № 26 від 26.05.2003р., яке додане заявником до
апеляційної скарги, скріплений підписом головного бухгалтера банку
А.А.А. (другий підпис), а також особою, посадове становище якої
невідоме, за начальника відділення № 1 банку "Фінанси та кредит"
Б.Б.Б., про що свідчить позначка "/" перед зазначенням особи, яка
має право першого підпису" в даному випадку не відповідає
дійсності та спростовується наданим до матеріалів касаційної
скарги доказами, а саме платіжним дорученням № 26 від 26.05.2003р.
про сплату державного мита.
Враховуючи наведені обставини, ухвала Київського апеляційного
господарського суду від 21.08.2003р. не відповідає нормам
процесуального права і підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 53, пунктом 2 статті
111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12, 111-13 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Ухвалу від 21.08.2003 p. Київського апеляційного господарського
суду у справі № 29/152 господарського суду м. Києва скасувати,
апеляційну скаргу від 25.05.2003 р. з матеріалами справи скерувати
до Київського апеляційного господарського суду для здійснення
апеляційного провадження.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Т. Гоголь
М. Черкащенко