ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.11.2003 Справа N 20-3/027
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого
Т. Гоголь
М. Черкащенка
за участю представників:
позивача Луценко В.Г.-дов. від 08.01.2003p., Козирєв К.Ю.
- дов. від 04.02.2003 p.
відповідача не з'явились (про час і місце судового засідання
повідомлені належно)
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському
районі м. Севастополя
на постанову від 28.05.2003 p. Севастопольського апеляційного
господарського суду
у справі № 20-3/027 господарського суду м. Севастополя
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр
технічної експлуатації № 1"
до Державної податкової інспекції у Гагарінському
районі м. Севастополя
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №
0002352310/0 від 08.05.2002 p. ДПІ у Гагарінському районі м.
Севастополя
ВСТАНОВИВ:
Позивачем заявлені до суду вимоги про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення № 0002352310/0 від 08.05.2002 ДПІ
у Гагарінському районі м. Севастополя, яким товариству
донараховано земельний податок у сумі 11149,35 грн. та фінансові
санкції по ньому в сумі 2871,52 грн.
Підставою прийняття оспорюваного рішення ДПІ став акт перевірки
дотримання податкових зобов'язань з питання правильності
обчислення та своєчасності сплати до бюджету земельного податку
ТОВ "Центр технічної експлуатації № 1" за період з 01.01.2000 по
31.12.2001, в якому зафіксовано заниження товариством земельного
податку на земельні ділянки під будівлями і спорудами, придбаними
останнім на підставі договорів купівлі - продажу № 5/12-1 від
05.12.2000, № 25-12-1від 25.12.2000.
Рішенням господарського суду м. Севастополя від 13.02.2003 (суддя
Ю. М. Гоголь) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідно до статті 30 Земельного
кодексу України ( 561-12 ) (561-12)
(в редакції, діючій до 01.01.2002) при
передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та
споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими
об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою,
на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди. Згідно з Законом
України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
використання землі в
Україні є платним. Власники землі та землекористувачі сплачують
земельний податок з дня виникнення права власності або права
користування земельною ділянкою.
На підставі цього господарський суд м. Севастополя дійшов
висновку, що при переході права власності на будівлю, споруду
земельний податок стягується з дня виникнення права власності на
споруду, яка знаходиться на земельній ділянці.
За апеляційною скаргою ТОВ "Центр технічної експлуатації № 1"
Севастопольський апеляційний господарський суд (судді: Фенько Т.
П. - головуючий, Латинін О. А., Голік В. С.), переглянувши рішення
господарського суду м. Севастополя від 13.02.2003 в апеляційному
порядку, постановою від 28.05.2003, скасував його, позовні вимоги
задовольнив частково, визнавши недійсним рішення ДПІ у
Гагарінському районі м. Севастополя про донарахування земельного
податку в сумі 1828,64 грн. В іншій частині провадження у справі
припинено у зв'язку з врегулюванням спору в цій частині в
адміністративному порядку.
Постанова суду мотивована відсутністю у ДПІ підстав для
нарахування земельного податку, оскільки статтею 13 Закону України
"Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
передбачено, що підставою для
нарахування земельного податку є дані державного земельного
кадастру.
ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя подала до Вищого
господарського суду України касаційну скаргу на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду, в якій просить
постанову у справі скасувати, рішення у справі залишити без зміни,
у задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи касаційну скаргу
доводами про неправильне застосування судом норм матеріального
права, зокрема, Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
та
Земельного кодексу України ( 561-12 ) (561-12)
(в редакції, діючій до
01.01.2002).
Зокрема, зі змісту наведених нормативно-правових актів, на думку
скаржника, випливає, що земельний податок сплачується з дня
виникнення права власності на земельну ділянку, тобто в даному
випадку - в момент переходу права власності на будівлі та споруди,
під якими знаходиться така ділянка.
При цьому, скаржник вважає, що лише сам факт оформлення чи
неоформлення права користування або власності на земельну ділянку,
а також наявність або відсутність вказаних відомостей в Державному
земельному кадастрі не може впливати на момент виникнення цього
права власності, з якого у позивача виник обов'язок сплачувати
земельний податок.
Заслухавши доповідь судді Дроботової Т.Б. та пояснення присутніх в
судовому засіданні представників позивача, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з
таких підстав.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
використання землі в Україні є платним. Плата за землю
справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що
визначається залежно від грошової оцінки земель.
Статтею 15 цього Закону ( 2535-12 ) (2535-12)
встановлено, що власники землі
та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення
права власності або права користування земельною ділянкою.
Згідно зі статтею 30 Земельного кодексу України ( 561-12 ) (561-12)
(в
редакції, діючій до 01.01.2002) при переході прав власності на
будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах,
передбачених статтею 67 цього Кодексу ( 561-12 ) (561-12)
, і право
власності або право користування земельною ділянкою без зміни її
цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі
відчуження - будівлі та споруди.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час
здійснення судового провадження, за умовами договорів купівлі -
продажу № 5/12-1 від 05.12.2000, № 25-12-1 від 25.12.2000 у
власність ТОВ "Центр технічної експлуатації № 1" перейшли будівлі
складів - ангарів загальною площею 2479,9 кв. м та трьохповерхова
будівля ОГ і Метр.
За договором № 5/12-1 від 05.12.2000 право власності на будівлі
перейшло до покупця з моменту підписання акту приймання - передачі
майна, тобто з 05.12.2000 (а.с. 13), а за договором № 25-12-1 від
25.12.2000 - з моменту передачі йому договірної будівлі, тобто з
25.12.2000 (а.с. 15).
На підставі наведених нормативних вимог Земельного кодексу України
( 561-12 ) (561-12)
(в редакції, діючій до 01.01.2002) господарським судом
м. Севастополя в рішенні у справі зроблено висновок про те, що
разом з правом власності на будівлі до позивача перейшло також і
право власності на земельні ділянки, в розмірі 2829,3 кв. м.
Скасовуючи дане рішення суду тільки з підстав відсутності
допустимих доказів розміру земельної ділянки позивача, як об'єкта
оподаткування земельним податком, Севастопольський апеляційний
господарський суд помилково обмежився лише приписами статті 13
Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
без врахування
всіх наведених нормативних вимог Закону України "Про плату за
землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
та Земельного кодексу України ( 561-12 ) (561-12)
(в
редакції, діючій до 01.01.2002) в їх сукупності.
Проте, вирішуючи спір про правомірність визначення податковою
інспекцією земельного податку, судам необхідно було з
достовірністю встановити фактичні обставини, необхідні для його
вирішення, передбачені, зокрема, Законом України "Про плату за
землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
та Земельним кодексом України ( 561-12 ) (561-12)
, а
саме, щодо розміру, меж, грошової оцінки, цільового призначення
переданих товариству земельних ділянок.
Враховуючи, що на момент подання позовної заяви ТОВ "Центр
технічної експлуатації № 1" проводилась діяльність з оформлення
права власності на земельні ділянки, і до матеріалів справи додані
необхідні документи, зокрема, висновок державної землевпорядної
експертизи, технічний звіт по земельно - кадастровій
інвентаризації земельної ділянки тощо (а.с. а.с. 75 - 94), вказані
докази помилково залишились поза увагою господарських судів першої
та апеляційної інстанції без належної правової оцінки.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в
касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі
підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до
господарського суду м. Севастополя.
При новому розгляді справи суду необхідно всебічно та повно
з'ясувати обставини справи в їх сукупності та вирішити спір
відповідно до закону.
Крім того, беручи до уваги, що на даний час Севастопольською
міською радою вирішується питання щодо оформлення правового
статусу отриманих позивачем земельних ділянок, суду також
необхідно вирішити питання про доцільність залучення
Севастопольської міської ради до участі у справі в якості третьої
особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями
111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Постанову від 28.05.2003 p. Севастопольського апеляційного
господарського суду у справі № 20-3/027 господарського суду м.
Севастополя та рішення від 13.02.2003 p. у цій справі скасувати,
справу скерувати до господарського суду м. Севастополя для нового
розгляду.
Касаційну скаргу ДПІ у м. Севастополі задовольнити частково.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Т. Гоголь
М. Черкащенко