Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.11.2003 р.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши матеріали касаційної скарги Державної податкової
інспекції у С-ському районі м. Києва
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
ХХ.09.2003
у справі господарського м. Києва суду
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім
"ХХХ"
до Державної податкової інспекції у С-ському районі м. Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутні
від відповідача: присутні
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м. Києва від ХХ.05.2003 у справі №
000 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім
"ХХХ" задоволено - визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у С-ському
районі м. Києва № 8 від ХХ.03.2003 з мотивів відсутності порушень
позивачем термінів проведення розрахунків, передбачених ст. 1
Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній
валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
ХХ.09.2003 оскаржуване рішення залишене без змін з мотивів
відповідності вимогам чинного законодавства та фактичним
обставинам справи.
Державна податкова інспекція у С-ському районі м. Києва у
касаційній скарзі просить скасувати постанову Київського
апеляційного господарського суду від ХХ.09.2003 та рішення
господарського суду м. Києва від ХХ.05.2003 у справі № 000 та
прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на
неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції
норм Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в
іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
.
Заслухавши пояснення представників позивача і відповідача,
перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі
встановлених в них фактичних обставин правильність застосування
господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального і
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з огляду на наступне.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДПІ у
С-ькому районі м. Києва за результатами перевірки прийнято
податкове повідомлення-рішення від ХХ.03.2003 № 8, яким позивачу
визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 16891 дол. США
на підставі статті 4 Закону України "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 № 185/94-ВР
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
.
Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту
перевірки від ХХ.03.2003 № 000, яким встановлено факт порушення
позивачем вимог ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 № 185/94-ВР
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
щодо 90-денного терміну надходження валютної
виручки.
Підставою для стягнення з позивача пені в сумі 16891 грн.
податковим повідомленням-рішенням від ХХ.03.2003 № 8 стало
припинення Міжнародним комерційним арбітражним судом при
Торгово-промисловій палаті України провадження у справі № 001,
порушеної за позовом ТОВ "ХХХ" до компанії "PРР" (Польща) про
стягнення 14758, 01 дол. США в частині стягнення 11796,06 дол. США
основного боргу у зв'язку з добровільною сплатою боргу
відповідачем після пред'явлення позову.
Відповідно до частин 2, 3, 4 ст. 4 Закону України "Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 №
185/94-ВР ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
у разі прийняття судом або арбітражним
судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською
арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України
позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента
заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом
термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни,
передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх
порушення в цей період не сплачується.
У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або
частково або припинення (закриття) провадження у справі чи
залишення позову без розгляду терміни, передбачені статтями 1 і 2
цього Закону ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, поновлюються і пеня за їх порушення
сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який
ці терміни було зупинено.
У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за
порушення зазначених термінів не сплачується з дати прийняття
позову до розгляду судом або арбітражним судом.
Отже, за змістом наведених правових норм, обгрунтованість позовних
вимог резидента про стягнення заборгованості за
зовнішньо-економічним контрактом, підтверджена рішенням суду
(арбітражного суду), є підставою для звільнення його від
відповідальності у вигляді сплати пені, передбаченої ч. 1 ст. 4
Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній
валюті" від 23.09.1994 № 185/94-ВР ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
.
У рішенні Міжнародного комерційного apбітражного суду при
Торгово-промисловій палаті України від ХХ-ХХ.02.2003 у справі №
002 встановлено факт порушення компанією PHU "РРР" (Польща)
передбаченого експортним контрактом, укладеним з позивачем,
терміну розрахунку за поставлений товар, внаслідок чого утворилась
заборгованість у сумі 11796,06 дол. США, яка була нею сплачена
після пред'явлення позивачем позову. Вказаним рішенням на користь
позивача стягнуто з нерезидента 961,95 дол. США пені та витрати по
сплаті арбітражного збору у розмірі 764,7 дол. США, а провадження
у справі в частині стягнення 11796,06 дол. США основного боргу
припинено саме у зв'язку з добровільною сплатою зазначеної суми
після пред'явлення позову.
За таких обставин апеляційний суд дійшов до обгрунтованого
висновку про відсутність правових підстав для стягнення з позивача
пені, передбаченої ч. 1 ст. 4 Закону України "Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 №
185/94-ВР ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, оскільки Міжнародним арбітражним судом
при Торгово-промисловій палаті України встановлено факт порушення
нерезидентом термінів розрахунків за контрактом та визнано вимоги
позивача правомірними.
Зазначене спростовує доводи касаційної скарги стосовно
неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального
права.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст.
111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у С-ському районі
м.Києва залишити без задоволення, а постанову Київського
апеляційного господарського суду від ХХ.09.2003 у справі № 000 -
без змін.