ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
 
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 19.11.2003                                        Справа N 6/687
 
    Вищий господарський  суд України у складі колегії суддів:
 
                      головуючого Божок В.С,
                     суддів : Хандуріна М.І.,
                         Черкащенка М.М.,
 
розглянувши  у відкритому
судовому засіданні
касаційні скарги    ВАТ "Ужгородський турбогаз"
 
на постанову        Дніпропетровського апеляційного господарського
                    суду від 21.04.03 p.
 
у справі            господарського  суду Дніпропетровської області
 
за позовом          ВАТ "Ужгородський турбогаз", м. Ужгород
 
до                  ТОВ фірма "Гілас", м. Дніпропетровськ
 
про   стягнення 7204, 99 грн.
 
        в судовому засіданні взяли участь  представники :
 
від позивача:       не з'явилися
від відповідача:    Сухов В.В.-директор-наказ №1-ок від 01.03.03p.
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
Рішенням від   17.12.02   господарського   суду  Дніпропетровської
області позовні вимоги задоволено частково.  Стягнено з ТОВ  фірми
"Гілас"  на  користь  ВАТ  "Ужгородський  Турбогаз" 4828,  99 грн.
основного боргу,  51,  00 грн.  держмита,  118,  00 грн. витрат на
інформаційно-технічне   забезпечення  судового  процесу.  В  решті
позову відмовлено.
 
Постановою від    02.04.02     Дніпропетровського     апеляційного
господарського  суду  рішення  від  17.12.02  господарського  суду
Дніпропетровської області скасовано.  В позові відмовлено,  з  тих
підстав,  що    за  змістом  ст.  231  Цивільного  кодексу України
( 1540-06  ) (1540-06)
          наслідками  невиконання продавцем обов'язку передати
річ  є  право  покупця  вимагати  передачі  йому   проданої   речі
відшкодування   збитків,   завданих   затримкою   виконання,   або
відмовитись  від  виконання  договору  і  вимагати   відшкодування
збитків. Однак, такі вимоги позивачем не пред'являлись.
 
Не погоджуючись  з  постановою   Дніпропетровського   апеляційного
господарського суду ВАТ "Ужгородський турбогаз" звернулось у Вищий
господарський суд  України  з  касаційною  скаргою  і  просить  її
скасувати,  посилаючись на те,  що постанова прийнята з порушенням
та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема, з
причин порушення ТОВ фірми "Гілас" строків поставки продукції, ВАТ
"Ужгородський  турбогаз"  відмовився  від   подальшого   виконання
відповідачем   обов'язків   з  поставки  продукції,  і  відповідач
погодився   про   погашення    залишку    заборгованості    шляхом
перерахування грошових коштів. Таким чином, односторонньої відмови
від договору з боку ВАТ "Ужгородський турбогаз" не було.
 
Колегія суддів,  приймаючи  до  уваги  межі  перегляду  справи   в
касаційній   інстанції,   проаналізувавши  на  підставі  фактичних
обставин справи застосування норм матеріального  і  процесуального
права   при   винесенні   оспорюваного  судового  акту,  знаходить
необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги.
 
Господарським судом встановлено, що ВАТ "Ужгородський турбогаз" та
ТОВ  фірма  "Гілас"  15.05.01  уклали договір № 8/200,  за умовами
якого ТОВ фірма "Гілас" зобов'язалась поставити ВАТ  "Ужгородський
турбогаз" продукцію на загальну суму 7204,99 грн.
 
Платіжним дорученням  №  573 від 03.08.01 позивач повністю оплатив
рахунок  відповідача  від  18.06.01,  як  це  передбачено  п.  4.2
вищевказаного  договору  №  8/200.  Однак  відповідач виконав свої
зобов'язання частково.
 
Статтею 231 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
          встановлено  -
якщо  продавець на порушення договору не передає покупцеві продану
річ,  покупець вправі  вимагати  передачі  йому  проданої  речі  і
відшкодування збитків,  завданих затримкою виконання, або, з своєї
сторони   відмовитись   від   виконання   договору   і    вимагати
відшкодування збитків.
 
Колегія суддів    вважає,    що    Дніпропетровський   апеляційний
господарський суд правомірно дійшов висновку, що за своєю правовою
природою  укладений між сторонами договір № 8/200 від 15.05.01 - є
договором поставки.  Зазначений договір  укладено  між  суб'єктами
підприємницької   діяльності,  а  предметом  договору  є  передача
продукції  (труб)  у  власність   покупця   для   використання   у
підприємницькій діяльності.
 
Частиною 2   ст.  245  Цивільного  кодексу  України  ( 1540-06  ) (1540-06)
        
визначено,  що договір укладений  між  юридичними  особами  за  їх
розсудом,  за  яким  одна  сторона  зобов'язується передати другій
стороні продукцію у строк, який не збігається з моментом укладення
договору, є договором поставки, права і обов'язки сторін у зв'язку
з  недопоставкою  продукції  врегульовано  ст.  246  та  ст.   253
Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
        .
 
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що Дніпропетровським
апеляційним господарським судом  дана  правильна  юридична  оцінка
обставинам справи, тому постанова відповідає чинному законодавству
України та обставинам справи і підстав для її скасування немає.
 
На підставі викладеного,  керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9, ст.
111-11  Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,
Вищий господарський суд України
 
                           ПОСТАНОВИВ:
 
В задоволенні  касаційної  скарги  ВАТ   "Ужгородський   турбогаз"
відмовити.
 
Постанову від    21.04.03   p.   Дніпропетровського   апеляційного
господарського суду зі справи № 6/687 залишити без змін.
 
Головуючий В.С. Божок
Судді      М.І. Хандурін
           М.М. Черкащенко