ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.11.2003 Справа N 41/79
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.-
головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
"Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" (далі - ВАТ "ДЕК
"Центренерго")
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
04.09.2003 p.
зі справи № 41/79
за позовом акціонерної компанії "Харківобленерго" (далі - АК
"Харківобленерго")
до ВАТ ДЕК "Центренерго"
про стягнення 5 661 425,43 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача: А.А.А., відповідача: Б.Б.Б.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від 05.06.2003 (суддя
Пилипенко О.Є.) АК "Харківобленерго" в задоволенні позову про
стягнення з ВАТ "ДЕК "Центренерго" боргу в сумі 5 661 425,43 грн.
відмовлено з мотивів недоведеності позивачем своїх вимог поданими
доказами.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
04.09.2003 (колегія суддів у складі: суддя Отрюх Б.В. -
головуючий, судді Корсак В.А. і Тищенко А.І.) назване рішення
скасовано і прийнято нове, яким позов задоволено. У прийнятті
постанови апеляційна інстанція виходила з того, що заборгованість
відповідача об'єктивно підтверджується наявними у справі актами
звірки взаєморозрахунків, а цивільні права та обов'язки у сторін
виникли на підставі адміністративного акта.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ВАТ "ДЕК
"Центренерго" просить постанову суду апеляційної інстанції
скасувати і залишити рішення місцевого господарського суду без
змін. Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційною інстанцією у
розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права,
а саме статтю 4 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та статті
1,8,9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову
звітність в Україні" ( 996-14 ) (996-14)
. Зокрема, на думку скаржника,
судом з порушенням зазначених норм права визначено підстави
виникнення та наявність заборгованості відповідно до актів звірки
взаємних розрахунків, підписаних головними бухгалтерами
підприємств.
У відзиві на касаційну скаргу позивачем зазначено, що рішення
апеляційного суду відповідає нормам матеріального та
процесуального права, а тому має бути залишене без змін.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями обставин
справи та правильність застосування ними норм матеріального і
процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін,
Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність
скасування прийнятих у справі рішення і постанови та передачі
справи на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- в обґрунтування вимог щодо стягнення заборгованості позивачем
надано акти звірки взаєморозрахунків між АК "Харківобленерго" та
структурним підрозділом ВАТ "ДЕК "Центренерго" - Зміївською ТЕС
від 01.09.1999, 01.01.2000, 01.02.2000, 01.08.2000, 31.12.2000,
31.12.2001;
- відповідні акти звірки не були підписані керівником ВАТ "ДЕК
"Центренерго", і останнє не уповноважувало головного бухгалтера
структурного підрозділу - Зміївської ТЕС на підписання актів
звірки розрахунків;
- Зміївська ТЕС є відокремленим структурним підрозділом
відповідача, і згідно з пунктами 3.3 - 3.5 Положення про Зміївську
Ордена Трудового Червоного прапора теплову електричну станцію ім.
Г.М. Кржижановського Відкритого акціонерного товариства "Державна
енергогенеруюча компанія "Центренерго" електростанція веде
самостійний баланс, має право укладати угоди, набувати майнові та
особисті немайнові права, нести обов'язки, подавати, розглядати
претензії та позови, бути позивачем та відповідачем у суді;
- між сторонами виникли фінансові зобов'язання після проведення
ними взаємозаліків згідно з розпорядженням Харківської обласної
державної адміністрації "Про впровадження вексельного обігу в
області по розрахунках за енергоносії та інші видатки між
підприємствами, бюджетними установами та обласним бюджетом" № 445
від 29.05.1998 (далі - Розпорядження);
- акт звірки взаєморозрахунків між АК "Харківобленерго" та
Зміївською ТЕС, відповідно до якого сальдо на 31.12.2002 складає
5 661 425,43 грн., скріплений печатками та підписаний головними
бухгалтерами підприємств;
- згідно з актом Державної податкової інспекції у м. Харкові №
526/33-3 від 26.06.2002 в грудні 1999 року зафіксовано розрахунки
між АК "Харківобленерго" зі Зміївською ТЕС за переданими векселями
в сумі 18728 тис. грн. Таку ж суму зафіксовано в акті звірки
станом на 01.01.2000р., скріпленому печатками та підписаному
сторонами, в якому зазначено, що заборгованість ВАТ ДЕК
"Центренерго" перед АК "Харківобленерго" на 01.01.2000р. складає
18 728 180,62грн.;
- сума 18 728 180,62 грн. підтверджена АВІЗО № 569, з якого
вбачається, що 30.12.1999р. відповідно до актів прийому-передачі
векселів №№22498, 7095, 22625 АК "Харківобленерго" передало, а ВАТ
ДЕК "Центренерго" Зміївська ТЕС прийняла емітовані за
Розпорядженням векселі, на яких є відтиск печатки і підпис
керівника Зміївської ТЕС.
Таким чином, судові інстанції встановили, що між сторонами на
підставі Розпорядження протягом грудня 1999 року відбувалися
вексельні розрахунки. При цьому суд першої інстанції дійшов
висновку про недоведеність заборгованості відповідача (а не його
структурного підрозділу), а суд апеляційної інстанції встановив
наявність заборгованості та підтвердження її належними доказами і
стягнув заборгованість.
На думку колегії суддів Вищого господарського суду України, до
таких висновків суди першої та апеляційної інстанції дійшли з
порушенням норм процесуального права. Відповідно до статті 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -
ГПК України) господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім
переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному
розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,
керуючись законом. Проте судові інстанції, встановивши наявність
вексельних взаємозаліків на підставі Розпорядження, не з'ясували
питання про те, які саме векселі було передано позивачем
відповідачу та за які товари, роботи чи послуги було здійснено
взаємозаліки, оскільки у даному випадку передача векселів
відбулася у сумі більшій ніж сума заборгованості, що існувала;
коли настав строк оплати переданих векселів. З урахуванням
встановлених обставин, суду слід дати оцінку відповідності
здійснених розрахунків правилам вексельного обігу, зокрема їх
відповідності постанові Кабінету Міністрів України "Про
затвердження Правил виготовлення і використання вексельних
бланків" ( 528-92-п ) (528-92-п)
від 10.09.1992 № 528 та Розпорядженню. З
урахуванням наявних вексельних, а не цивільно-правових відносин
судовим інстанціям слід було дослідити й питання щодо строку
позовної давності.
З огляду на зазначені обставини місцевий та апеляційний суди не
застосували законодавство, що регулює спірні відносини, та не
встановили обставини, що підлягали доказуванню.
Таким чином, судові інстанції припустилися порушення вимог частини
першої статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
щодо прийняття судового рішення за результатами
обговорення усіх обставин справи і частини першої статті 43
названого Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
стосовно всебічного, повного і
об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх
сукупності.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 111-7
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
З урахуванням наведеного у новому розгляді справи суду першої
інстанції необхідно встановити зазначені у цій постанові
обставини, надати доводам сторін і поданим ними доказам належну
правову оцінку та вирішити спір згідно з вимогами закону.
Керуючись статтями 111-7- 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Державна
енергогенеруюча компанія "Центренерго" задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду
04.09.2003 p. зі справи № 41/79 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста
Києва.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя В.Джунь