ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.11.2003 Справа N 7/60
Судова колегія Вищого господарського суду України,
розглянувши матеріали касаційної скарги ВАТ "Я" на ухвалу
господарського суду Сумської області від 14 липня 2003 р. у справі
N 7/60 господарського суду Сумської області за заявою МДПІ до ВАТ
"Я" про банкрутство, В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою господарського суду Сумської області від 12 червня
2003 р. за заявою МДПІ було порушено провадження у справі N 7/60
про банкрутство ВАТ "Я", введено мораторій на задоволення вимог
кредиторів, вжито заходів щодо забезпечення грошових вимог
кредиторів.
Ухвалою господарського суду Сумської області за результатами
підготовчого засідання від 14 липня 2003 р. визнано розмір вимог
ініціюючого кредитора ВАТ "Я" на суму 503406,45 грн. та
зобов'язано його подати до офіційного друкованого органу Верховної
Ради України чи Кабінету Міністрів України оголошення про
порушення справи про банкрутство боржника, введено процедуру
розпорядження майном боржника і призначено розпорядника майна та
визначено дати проведення попереднього засідання суду, скликання
перших загальних зборів кредиторів тощо.
Не погоджуючись з ухвалою підготовчого засідання, ВАТ "Я"
звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить скасувати зазначену ухвалу та передати
справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на
те, що суд визнав грошові вимоги МДШ, однак частину з них складає
заборгованість перед Пенсійним фондом України, відповідний орган
якого взагалі не звертався з вимогами до боржника. Крім того, суд
на порушення статей 11-15 Закону про банкрутство ( 2343-12 ) (2343-12)
визнав вимоги кредитора до попереднього засідання суду.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи,
проаналізувавши застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна
скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 4 ст. 11 Закону про банкрутство ( 2343-12 ) (2343-12)
на підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи,
заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень
боржника.
Основне завдання підготовчого засідання суду полягає у
з'ясуванні ознак неплатоспроможності боржника, наявності чи
відсутності перешкод подальшому руху справи про банкрутство.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство ( 2343-12 ) (2343-12)
ознаками неплатоспроможності боржника є:
а) грошові вимоги, які повинні складати 300 мінімальних
розмірів заробітної плати;
б) вимоги мають бути безспірними;
в) вимоги повинні бути не задоволені боржником протягом 3
місяців після встановленого для їх погашення строку.
Судом першої інстанції встановлено, що заборгованість ВАТ "Я"
підтверджується матеріалами справи. У заяві про порушення
провадження у справі на обґрунтування неплатоспроможності боржника
ініціюючий кредитор вказував на направлення до банку товариства
платіжних вимог, які були повернуті без виконання.
Колегія суддів зазначає, що крім основних доказів
безспірності грошових вимог, передбачених частинами 7, 8 ст. 7
Закону про банкрутство ( 2343-12 ) (2343-12)
, для органів державної
податкової служби встановлений спеціальний обов'язок подання
додаткових документів, які підтверджують неплатоспроможність
боржника.
Так, відповідно до ч. 10 ст. 7 Закону про банкрутство
( 2343-12 ) (2343-12)
до заяви кредитора - органу чи інших державних
органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю
справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), додаються
докази вжиття заходів до отримання заборгованості за обов'язковими
платежами у встановленому законодавством порядку.
Таким чином, поряд із доказами звернення до банку боржника за
стягненням заборгованості, органи державної податкової служби
повинні подати суду докази вжиття заходів із погашення
заборгованості боржника перед бюджетами та/або державними
цільовими фондами, передбачені Законом України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
(далі -
Закон N 2181-III).
Згідно з підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону N 2181-III
( 2181-14 ) (2181-14)
джерелами погашення податкового боргу платника
податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими
документами, є будь-які активи платника податків (його філій,
відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням
обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.
Зокрема, відповідно до положень п. 8.1 ст. 8 Закону
N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
активи платника податків, що має податковий
борг, передаються у податкову заставу.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, платіжні
вимоги, надіслані банку, обслуговуючому боржника - платника
податків, були повернуті без виконання не у зв'язку з відсутністю
коштів на рахунку боржника, а згідно з арештом рахунку органами
державної виконавчої служби.
Більш того, деякі платіжні вимоги були виставлені банку
боржника менше ніж за 3 місяця до порушення справи про
банкрутство. Отже, строк несплати боржником заявленої суми у
розмірі 503406,45 грн. складає менше ніж 3 місяці.
Зазначені обставини не були досліджені судом першої
інстанції.
Колегія суддів зазначає, що господарський суд на підготовчому
засіданні має ретельно дослідити всі ознаки неплатоспроможності, а
не лише констатувати суму визнаних судом вимог ініціюючого
кредитора.
На порушення приписів ст. 43 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного,
повного й об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин
справи в їх сукупності господарський суд постановив судове рішення
без належного дослідження всіх ознак неплатоспроможності боржника,
на підставі яких було порушено справу про банкрутство ВАТ "Я".
Зазначені порушення норм права не можуть бути усунуті судом
касаційної інстанції, оскільки відповідно до імперативних вимог
ст. 111-7 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку
судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених
фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
Посилання ВАТ "Я" у касаційній скарзі на неправомірне
заявлення МДПІ грошових вимог, що становлять заборгованість перед
Пенсійним фондом України, оскільки районне відділення Пенсійного
фонду України відповідає всім критеріям кредитора, встановленим
ст. 1 Закону про банкрутство ( 2343-12 ) (2343-12)
, та одночасно є державним
органом, який у межах своєї компетенції, визначеної
законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю,
повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), є
необґрунтованими.
Так, відповідно до ст. 14 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
до загальнодержавних податків і зборів
(обов'язкових платежів) належить збір на обов'язкове державне
пенсійне страхування.
Положеннями підпункту 2.1.2 п. 2.1 ст. 2 Закону N 2181-III
( 2181-14 ) (2181-14)
передбачено, що контролюючими органами стосовно збору
на обов'язкове державне пенсійне страхування є органи Пенсійного
фонду України.
Відповідно до підпункту 3 п. 4 Положення про Пенсійний фонд
України ( 121/2001 ) (121/2001)
, затвердженого Указом Президента України,
Пенсійний фонд України має право стягувати у безспірному порядку
не внесені своєчасно суми збору на обов'язкове державне пенсійне
страхування разом із нарахованою пенею, а також застосовувати
фінансові санкції відповідно до законодавства.
Згідно з підпунктом 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону N 2181-III
( 2181-14 ) (2181-14)
, який на відміну від підзаконного нормативно-правового
акта є спеціальним законом з питань оподаткування, що установлює
порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед
бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів
(обов'язкових платежів), органами, уповноваженими здійснювати
заходи з погашення податкового боргу (органами стягнення), є
виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх
компетенції.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що
ухвала за результатами підготовчого засідання винесена без
достатніх правових підстав, з порушенням норм чинного
законодавства та підлягає скасуванню.
На підставі наведеного та керуючись Законом N 2181-III
( 2181-14 ) (2181-14)
, статтями 6, 7, 11 Закону про банкрутство ( 2343-12 ) (2343-12)
та статтями 43, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
,
судова колегія П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу ВАТ "Я" на ухвалу господарського суду
Сумської області від 14 липня 2003 р. у справі N 7/60
задовольнити.
Ухвалу господарського суду Сумської області від 14 липня
2003 р. у справі N 7/60 скасувати.
Справу N 7/60 передати на новий розгляд на стадію
підготовчого засідання до господарського суду Сумської області.
Надруковано: Збірник
"Господарське судочинство
в Україні: Судова практика.
Застосування законодавства
про банкрутство", 2004 р.