Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.11.2003 р.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - суддів -
розглянувши у відкритому засіданні матеріали касаційної скарги
відкритого акціонерного товариства "ХХХ", м. Київ
на рішення від 19.09.2003 господарського суду Черкаської області у
справі № 000
за позовом ВАТ "ХХХ"
до державного підприємства "Науково-виробничий комплекс "УУУ", м.
Черкаси
про стягнення 316157 грн. 48 коп.
в засіданні взяли участь представники сторін:
від позивача - присутні
ВСТАНОВИВ:
В серпні 2003 року позивач подав до господарського суду Черкаської
області позов про стягнення з відповідача 258190 грн. боргу за
кредитним договором № 3 від ХХ.04.2002, штрафу за несвоєчасне
погашення кредиту в сумі 35801 грн. 96 коп. та штрафу в сумі 14575
грн. 93 коп. - за несвоєчасну сплату відсотків.
Господарський суд Черкаської області рішенням від ХХ.09.2003 позов
задовольнив частково.
Стягнено заборгованість по кредиту в сумі 258190 грн., 28855 грн.
56 коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків за кредитним
договором та судові витрати.
В решті позову відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що кредитним договором штраф повинен
сплачуватись на вимогу банку. Отримання вимоги про сплату штрафу
за несвоєчасне повернення кредиту відповідач заперечив, позивач
доказів направлення відповідач такої вимоги суду не подав. Штраф
за несвоєчасну сплату відсотків стягнено з розрахунку подвійної
облікової ставки НБУ за період з ХХ.02.2003 по ХХ.08.2003.
Скаржник просить рішення господарського суду змінити і стягнути з
відповідача 35801 грн. 96 коп. заборгованості по штрафу за
несвоєчасну сплату кредиту і 14575 грн. 93 коп. штрафу за
несвоєчасну сплату відсотків. В іншій частині залишити рішення без
змін.
Вважає, що в оскаржуваній ним частині рішення суперечить ст. ст.
71, 72, 179, 214 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
і невірно застосовано ст.
3 закону "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових
зобов'язань" ( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність
застосування судом норм матеріального і процесуального права,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з таких підстав.
Кредитний договір № 3 укладено між сторонами ХХ.04.2002 за яким
відповідач отримав кредит в розмірі 1000000 грн. з терміном
погашення кредиту ХХ.08.2002 зі сплатою 28% річних за користування
кредитом.
В подальшому сторони уклали додаткові угоди якими збільшили розмір
кредиту та подовжили терміни користування кредитом.
Відповідач в установлені кредитним договором терміни кредит не
повернув і вимога позивача про стягнення заборгованості судом
задоволена.
Пунктом 8.1. та п. 8.3 кредитного договору № 3 від ХХ.04.2002
сторони встановили, що за несвоєчасне повернення кредиту та сплату
відсотків за його користування на рахунки банку сплачує штраф в
розмірі подвійної відсоткової ставки згідно з п. 1.3 цього
договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
сторони
застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору у
випадках, передбачених цим Кодексом, а також за домовленістю між
собою, якщо це обумовлено договором.
Умовами кредитного договору № 3 передбачено, що вказані штрафи
сплачуються за вимогою банку тобто сторони в кредитному договорі
встановили спеціальний порядок щодо сплати указаних штрафів.
За висновками місцевого суду у позивача не настало право на
стягнення штрафу за несвоєчасне повернення заборгованості по
кредиту, оскільки відсутні докази пред'явлення відповідачу вимоги
про сплату штрафу.
Відповідно до ст. 72 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
скорочені строки
давності тривалості в 6 місяців діють, зокрема, за позовами про
стягнення штрафу.
За змістом ст. 178 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
штраф і пеня є лише
різновидами неустойки за засобу забезпечення виконання
зобов'язання, отже, якою сторони в договорі передбачили
відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у
вигляді штрафу, правила статті 4 Закону "Про відповідальність за
несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" ( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
щодо
обмеження розміру стягнення подвійною обліковою ставкою НБУ мають
застосовуватись на загальних підставах.
Посилання скаржника на положення ст. 214 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
необгрунтовані, оскільки в даному випадку позивач в позові вимагає
стягнути штраф передбачений п.п. 8.1 та 8.3 кредитного договору №
3.
Вимоги про стягнення 3-х відсотків річних за несвоєчасне виконання
боржником грошового зобов'язання передбачених ст. 214 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
позивачем не заявлялись.
З огляду на наведене рішення господарського суду від ХХ.09.2003
відповідає нормам діючого законодавства і підстав для її
скасування немає.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,-
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Черкаської області від ХХ.09.2003
залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.