Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.11.2003 р.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши матеріали касаційної скарги Є-ської ОДПІ АРК, м.
Євпаторія
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від ХХ.06.03
у справі господарського АРК суду
за позовом С-ського виробничого підприємства водопровідно -к
аналізаційного господарства
до Є-ської ОДПІ АРК,
про визнання недійсним рішення
В засіданні взяли участь представники:
- позивача: не з'явилися
- відповідача: не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду АР Крим від ХХ.02.2003 позовні вимоги
С-ського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного
господарства до Є-ської ОДПІ АРК, м. Євпаторія про визнання
недійсним рішення були частково задоволені: визнано недійсним
рішення С-ської ДПІ від ХХ.03.1999 № 000 в частині донарахування
С-ському ВПВКГ податку з прибутку в сумі 34900,00 грн.,
застосування штрафних санкцій по податку з прибутку в сумі
10470,00грн., пені в сумі 9154,70 грн., а також донарахування ПДВ
в сумі 5000,14 грн., застосування штрафних санкцій в сумі 4411,90
грн., пені в сумі 1298,45 грн.
Постановою С-ського апеляційного господарського суду від
ХХ.06.2003 вищевказане рішення залишено без змін, а апеляційна
скарга - без задоволення.
Є-ська ОДПІ АРК, у поданій касаційній скарзі просить скасувати
постанову С-ського апеляційного господарського суду від ХХ.06.2003
та направити справу на новий розгляд. В обгрунтування своїх вимог
скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані
норми матеріального та процесуального права, що призвело до
прийняття незаконних рішень.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та
повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм
матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що С-ською ДПІ проведена перевірка дотримання
вимог податкового та валютного законодавства С-ським ВПВКГ за
період з ХХ.10.1997 по ХХ.01.1999.
За результатами перевірки був складений акт від ХХ.02.1999 № 5,
яким встановлено заниження валового доходу ВПВКГ за IV квартал
1997 на 7000,00 грн., за 1998 - на 201500,00 грн., заниження
податку з прибутку за IV квартал 1997 на 3100,00 грн., за 1998 -
на 32900,00 грн., заниження ПДВ в IV кварталі 1997 на 9301,82
грн., в 1998 - 24028,89 грн.
На підставі вищевказаного акту С-ською ДПІ рішенням № 000 про
застосування фінансових санкцій від ХХ.03.1999 С-ському ВПВКГ було
донараховано податок з прибутку в сумі 39500,00 грн., штрафу 30% -
11850,00 грн., пені - 10356,70 грн., ПДВ 33330,71 грн., штрафу -
24028,89 грн., пені по ПДВ 3132,01 грн., пені по збору до
державного інноваційного фонду - 5496,29 грн., пені по збору на
будівництво, ремонт та утримання доріг загального використання -
8805,83 грн., пені по відрахуванню до фонду ліквідації наслідків
аварії на Чорнобильській АЕС - 15219,30 грн.
Рішенням С-ської ДПІ від 17.05.1999 № 463/23-1 вказане рішення
відмінено в частині стягнення до бюджету пені по податку з
прибутку в сумі 4445,00 грн.
Відповідно до абз. 5 п. п. 4.1.6 ст. 4 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не повинна
включатись до валового доходу та не підлягає оподаткуванню
вартість матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно
з договорами схову (у відповідальне зберігання) та не використаних
ними у власному виробничому чи господарському обороті. Судами
встановлено, що металопрокат вартістю 564000,00 грн. в даному
випадку належав ТОВ "ААА" і знаходився на тимчасовому зберіганні у
ВПВКГ. Відповідно суди попередніх інстанцій дійшли вірного
висновку про неправомірне донарахування податку з прибутку в сумі
16092 грн.
Судами також встановлено, що прocтий вeкceль № 0000007 був
переданий С-ським ВПВКГ ГАЕК "ККК" по акту передачі від ХХ.11.1998
номінальною вартістю 75000,00 грн., в рахунок погащення
заборгованості за спожиту електроенергію ГАЕК "ККК", відповідно до
акту звірки від ХХ.10.1998.
З врахуванням приписів Інструкції № 7 НБУ "Про безготівкові
розрахунки в господарському обороті України", затвердженої
Правлінням НБУ від 02.08.1996 № 204 ( v0204500-96 ) (v0204500-96)
, в даному
випадку суди дійшли вірного висновку, що вексель виступав як засіб
оформлення розрахункових операцій, а не як предмет продажу, бо
виконував функції платіжного документу, переданого однією особою
іншій замість грошового платежу.
Відповідно відповідачем необірунтовано завищена сума валового
доходу на суму простого векселя № 000007.
Враховуючи вище наведене, судова колегія вважає, що попередні
судові інстанції дійшли вірного висновку про наявність правових
підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Таким чином, з врахуванням вимог ст. 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
постанова грунтується
на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин
справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає
нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної
скарги не спростовують висновків суду.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-8,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову С-ського апеляційного господарського суду від ХХ.06.2003
у справі № 000 залишити без змін.