Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.11.2003 р.
Вищий господарський суд України у складі суддів:
за участю представників:
Генеральної прокуратури присутні
Позивача присутні
Відповідача присутні
розглянув касаційну скаргу Карпатської регіональної митниці
та касаційне подання Прокуратури Донецької області
на постанову Донецького апеляційного господарського суду
у справі № 000
за позовом ТОВ "ХХХ" м. Донецьк
до Карпатської регіональної митниці, м. Ужгород, Донбаської
регіональної митниці, м. Донецьк, Управління державного
казначейства у Закарпатській області, м. Ужгород, Управління
державного казначейства у Донецькій області, м. Донецьк
про відшкодування шкоди
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Донецької області від ХХ.04.2003
позовні вимоги задоволені, з Карпатської регіональної митниці
стягнуто 3195102,41 грн., у задоволенні позовних вимог до інших
відповідачів відмовлено.
Рішення суду мотивовано тими обставинами, що правомірність дій
позивача підтверджується постановою Ужгородського міського суду
від ХХ.08.2001, згідно якої товар відправлено за межі митного
кордону України, розмір стягуваної суми, яка включає штраф та пеню
сплачену на користь нерезидента встановлено та підтверджено
рішенням господарського суду Донецької області по справі № 000 від
ХХ.09.2002, код товару застосований позивачем відповідає коду,
встановленому Донецькою регіональною митницею, відповідає коду
товару, на який є посилання у рішенні суду.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
ХХ.08.2003 рішення господарського суду по цій справі залишено без
зміни, так як визначення коду ТН ЗЕД визначено на підставі
висновків експерта Донецької торгово-промислової палати відповідає
коду, встановленому Донбаською регіональною митницею, узгоджується
з фактами, встановленими у рішенні Київського місцевого районного
суду м. Донецька.
Карпатська регіональна митниця просить постанову апеляційного суду
та рішення суду першої інстанції по цій справі скасувати, справу
передати на новий розгляд, оскільки встановлення коду ТН ЗЕД
судами є неприпустимим, митниця не була стороною у справі про
стягнення штрафу та пені на користь нерезидента, судом
неправомірно прийнято до уваги доказ, що посвідчує реєстрацію
нерезидента - витяг з торгового реєстру суду першої інстанції м.
Мюнхена, судом неправомірно відхилено клопотання про приєднання в
якості доказів матеріалів адміністративних протоколів, порушено
принцип рівності сторін перед судом.
У касаційному поданні прокуратура Донецької області просить
рішення та постанову суду по цій справі скасувати, оскільки
довідка банку не свідчить про належне перерахування валюти за
кордон, при розгляді справи не враховані підстави закриття справи
про адміністративне правопорушення.
Тов "ХХХ", Донбаська регіональна митниця просять рішення та
постанову суду по цій справі залишити без зміни, оскільки код
товару визначений правильно, факти пов'язані із заподіяними
збитками встановлені у рішеннях суду.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні
дослідив матеріали справи та встановив наступне.
Позивачем здійснено вивезення товару за межімитної території
України на підставі рішення Ужгородського міського суду від
ХХ.08.2001, тобто підтверджена правомірність визначення
коду-товару ТН ЗЕД, який раніше був встановлений експертом ТПП та
Донецькою регіональною митницею. Зазначене рішення не скасовано, є
чинним.
Касаційна інстанція погоджується з наявністю підстав для
покладання відповідальності на Карпатську регіональну митницю,
оскільки протиправна вина Посадових осіб митниці встановлена у
рішенні суду м. Донецька від ХХ.10.2002, завдані позивачу збитки
підтверджені рішенням господарського суду Донецької області від
ХХ.09.2002 по справі № 000. Зазначені рішення суду є чинними.
Касаційна інстанція враховує факт встановлений у рішенні
Київського місцевого районного суду від ХХ.01.2001 де зазначено,
що код товару визначений правильно, приймає до уваги дії
Ужгородського суду, який дозволив експорт вантажу за зазначеним
кодом.
Відповідно до ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
рішення суду з
цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для
господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають
значення для вирішення спору.
Не потребують процесуальної діяльності по доказуванню і
покладаються в обгрунтування рішення суду факти преюдиційні, тобто
встановлені рішенням суду, яке набуло чинності, встановлення інших
фактів не входить до компетенції касаційного суду.
Преюдиційно встановлені факти звільняються від доказування,
оскільки такі факти достеменно встановлені у рішенні суду, а отже
не має необхідності їх додатково встановлювати.
Предмет спору, щодо стягнення розміру збитків та шкоди пов'язаних
із визначенням коду ТН ЗЕД, носить оціночний характер, виходить за
межі перегляду справи в касаційній інстанції.
Касаційна інстанція не має права встановлювати, або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, в тому числі стосовно
витягу з реєстру суду першої інстанції м. Мюнхена, додатково
перевіряти докази, зокрема, в частині розміру збитків та пені
стягнутих на користь нерезидента.
Посилання скаржника на порушення принципу рівності перед судом
носить декларативний характер та матеріалами справи не
підтверджується.
Виходячи викладеного, керуючись ст. ст. 34, 35, ст. 111-7, 111-9,
111-11, 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України, -
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
ХХ.08.2003 у справі № 000 та рішення господарського суду по цій
справі залишити без зміни, а касаційну скаргу та касаційне подання
без задоволення.