ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                           ПОСТАНОВА

                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2003                                  Справа N H10/62

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого судді,

судді;

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу         ТОВ "ХХХ"

на  постанову            від ХХ.09.03 р.

                         Ч-ського апеляційного господарського суду

у справі                 № Х2

за позовом               ТОВ "ХХХ"

до                       Госпрозрахункового   об'єднання   ринків,

                         м. Н-ськ

3-ті особи:              - Н-ське  бюро  технічної інвентаризації,

                           м. Н-ськ;

                         - МПП "YYY";

                         - виконавчий  комітет  Р-ської   районної

                           ради, м.  Н-ськ

про                      визнання права власності

за участю представників:

- позивача - присутні,

- відповідача - присутній,

- третіх осіб;

                            встановив:

Рішенням господарського  суду  Ч-ської  області  від  ХХ.07.2003р.

(суддя Я.Я.Я.) позовні вимоги задоволені повністю.

Рішення суду мотивоване тими обставинами,  що  право  власності  у

набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі,  якщо

інше  не  передбачено  законом або договором (ст.  128 ЦК  України

( 1540-06 ) (1540-06)
        ).  Крім того, доказів неправомірного володіння спірним

майном з боку  позивача,  сторонами  не  надано,  тобто  володіння

вважається правомірним.

Постановою Ч-ського    апеляційного    господарського   суду   від

ХХ.09.2003р.(судді А.А.А.,  Б.Б.Б., В.В.В.) рішення господарського

суду  Ч-ської  області  від ХХ.07.2003р.  скасовано,  а апеляційну

скаргу задоволено.

Мотиви прийняття постанови в наступному.  Апеляційний суд  вважає,

що   визнання   за   позивачем  права  власності  на  будівлі,  що

розташовані на земельній  ділянці,  яка  передана  в  користування

відповідачу, порушує передбачені ст. 95 Земельного кодексу України

( 2768-14 ) (2768-14)
          (в  редакції  від  2001р.)  права  госпрозрахункового

об'єднання  ринків м.  Н-ська.  Крім того,  апеляційний суд вважає

застосування ст.  128 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
         неправильним,  так як

договір  купівлі-продажу  було укладено відносно майна,  власником

якого продавець не був.

ТОВ "ХХХ" просить  рішення  господарського  суду  Ч-ської  області

залишити без змін,  постанову Ч-ського апеляційного господарського

суду   скасувати,   позов   задовольнити,   оскільки   апеляційний

господарський суд невірно застосував норми матеріального права,  а

саме   ст.ст.  7, 8, 19, 23, 24   Земельного    кодексу    України

( 2768-14 ) (2768-14)
        .  Крім  того,  апеляційний  суд  не  застосував  норми

матеріального права, викладені  в  ст.ст. 128  та 145   Цивільного

кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
        .

Відповідач проти   касаційної   скарги  заперечує  та  вважає,  що

постанова суду відповідає земельному та цивільному законодавству.

Вищий господарський суд України у  відкритому  судовому  засіданні

дослідив матеріали справи та встановив наступне.

Право власності,  відповідно  до ст.  128 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
         у

набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі. Тобто

право  власності  у  позивача  виникло після укладення договору та

акта прийому-передачі об'єкта,  який  є  предметом  спору,  з  МПП

"YYY".

Крім того,  згідно  ст.  145  ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
         якщо майно за

плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що

набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), то

власник вправі витребувати це майно від набувача лише в разі, коли

майно  загублене  власником  або особою,  якій майно було передане

власником у володіння,  або викрадено у того чи іншого, або вибуло

з  їх  володіння іншим шляхом поза їх волею.  А оскільки позивач є

добросовісним  набувачем  оспорюваного  майна  за  договором,   то

відповідач   не  може  витребувати  у  нього  майно  як  незаконне

придбане.

Перебування майна на  балансі  підприємства  ще  не  є  безспірною

ознакою  його  права  власності,  оскільки  баланс  підприємства є

формою бухгалтерського обліку,  визначення складу і вартості майна

та  обсягу  фінансових  зобов'язань  на  конкретну  дату,  про  що

зазначалося у роз'ясненні Вищого господарського суду України.

Виходячи з викладеного,  керуючись вимогами  ст.ст.111-9,  111-11,

111-12, 111-3 ГПК У країни ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,

                          ПОСТАНОВИЛИ:

1. Касаційну скаргу задовольнити.

2. Постанову Ч-ського апеляційного господарського суду  від ХХ.09.

03 р.  по справі № Х2 скасувати,  а  рішення  господарського  суду

Ч-ської області від ХХ.07.03 р. залишити без змін.

Витрати по сплаті державного мита, в тому числі пені за перегляд в

порядку касації, віднести на відповідача.

Доручити господарському суду Ч-ської  області  видати  відповідний

наказ.