Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" листопада 2003 р.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого суддів
за участю представників:
позивача присутні
відповідачів - присутні
третьої особи - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фірми
"ТТТ" (Великобританія)
на рішення від ХХ.05.2003 господарського суду Закарпатської
області
у справі № 000
за позовом AT "ХХХ" (Україна)
до ПВКП "УУУ", ВКП "ООО", фірми "ТТТ"
3-тя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів
Ужгородське державне міжрегіональне підприємство по технічній
інвентаризації
про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна
від ХХ.09.98 та від ХХ.12.98 і визнання права власності на частину
торговельно-громадського будинку
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від ХХ.05.2003 господарського суду Закарпатської області
позов задоволено - на підставі ст. 34 Закону України, "Про
заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
та ч. 2 ст. 6 Закону України "Про
зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ) (959-12)
визнано недійсними
укладені між відповідачами оспорювані договори купівлі-продажу у
зв'язку з відчуженням без згоди заставодержателя нерухомого майна,
яке перебувало під заставою і нотаріальною забороною на
відчуження, та відсутністю підписання договору від ХХ.12.98 від
імені другого відповідача-резидента двома особами, а також визнано
право власності позивача на частину торговельно-громадського
будинку (перший поверх, літера "А-1") площею 453,8 кв.м. по вул.
3-цької, 8 в м. Ужгороді, придбану в ході виконавчого провадження
з прилюдних торгів по продажу заставленого майна.
Фірма "ТТТ" у поданій касаційній скарзі просить рішення скасувати,
справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі
суду, посилаючись на відсутність вирішення судом при визнанні угод
недійсними питань щодо наслідків, визначених ч. 2 ст. 48 ЦК
України ( 1540-06 ) (1540-06)
, а також розгляду судом справи за відсутності
відповідачів та третьої особи, не повідомлених належним чином про
час і місце судового засідання, що згідно вимог ст. 111-10 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
є підставою для скасування рішення і передачі
справи на новий розгляд.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет
правильності їх юридичної оцінки судом та заслухавши пояснення
присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що
касаційна скарга третього відповідача підлягає відхиленню, а
первісне рішення - залишенню без змін.
На спірні правовідносини, пов'язані з відчуженням нерезиденту
нерухомого майна, яке перебувало під заставою і нотаріальною
забороною на відчуження, поширюється дія ст. 34 Закону України
"Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
та ч. 2 ст. 6 Закону України "Про
зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ) (959-12)
, що не заперечується
скаржником.
Судом першої інстанції на підставі ретельної правової оцінки
кредитного договору № 8 від ХХ.12.95, договору застави нерухомого
майна від 04.04.96 № 8, виконавчого напису нотаріуса від ХХ.01.98,
ухвал Ужгородського міського суду від ХХ.02.99 та від ХХ.04.98,
акту № 2 від ХХ.01.2000, свідоцтва від ХХ.02.2000 та інших наявних
у справі доказів з достовірністю встановлено, а скаржником не
спростовано обставини послідовного відчуження на користь ВКП "ООО"
та нерезидента за оспорюваними угодами купівлі-продажу без згоди
заставодержателя об'єкту нерухомості, який перебував під заставою
та нотаріальною забороною на відчуження і в подальшому був
придбаний позивачем в ході виконавчого провадження з прилюдних
торгів, що є порушенням вимог ст. 34 Закону України "Про заставу"
( 2654-12 ) (2654-12)
. Окрім того, судом встановлено недоведеність існування
фірми "ТТТ" як юридичної особи на момент укладення договору
купівлі-продажу від ХХ.12.98 та його підписання всупереч
імперативним вимогам ч. 2 ст. 6 Закону України "Про
зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ) (959-12)
від імені резидента
(ВКП "ООО") лише однією особою, тобто з порушенням порядку
укладення зовнішньоекономічних угод, а касаційна скарга третього
відповідача не містить жодних заперечень з цього приводу.
Однак, заслуговують на увагу доводи скаржника щодо відсутності
вирішення судом при задоволенні позову про визнання недійсними
угод купівлі-продажу питань застосування наслідків, визначених ч.
2 ст. 48 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, та спрямованих на відновлення
майнових прав сторін спору у первісний стан. Зазначені допущені
судом недоліки є порушеннями прав і охоронюваних законом інтересів
сторін даного спору, та підлягають усуненню судом шляхом уточнення
резолютивної частини рішення, оскільки відповідно до п.п. 2.17
постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.78 "Про
судову практику в справах про визнання угод недійсними"
( v0003700-78 ) (v0003700-78)
при задоволенні позову суд в одному рішенні
постановляє про визнання угоди недійсною і про застосування
передбачених законом наслідків, а саме своїм рішенням зобов'язує
кожну із сторін повернути іншій стороні все одержане за угодою, а
при неможливості повернути одержане в натурі - повернути його
вартість у грошах.
Водночас відхиляються посилання скаржника на відсутність
повідомлення судом відповідачів та третьої особи належним чином
про час та місце судового засідання, оскільки додані до
супровідного листа господарського суду Закарпатської області від
ХХ.09.2003 № 09 копії витягів із списків поштових відправлень за
ХХ.01.2003, ХХ.01.2003, ХХ.04.2003 та ХХ.04.2003 свідчать про
надсилання ухвал від ХХ.12.02, від ХХ.01.03, від ХХ.04.03 та від
ХХ.04.03 відповідачам та третій особі в межах строку,
встановленого ст. 87 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 - 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Рішення від ХХ.05.2003 господарського суду Закарпатської області у
справі № 000 - залишити без змін, а касаційну скаргу фірми "ТТТ" -
без задоволення.
Зобов'язати господарський суд Закарпатської області уточнити
резолютивну частину рішення шляхом застосування наслідків визнання
недійсними договорів купівлі-продажу від ХХ.09.98 та від ХХ.12.98,
визначених ч. 2 ст. 48 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
.