Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.11.2003 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді,
суддів;
за участю представників:
позивача - присутній,
відповідачів - присутні;
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційні скарги ДПІ у Ч-ському районі Н-ської області та
Управління Держказначейства в Н-ській
області (надалі - УДК в Н-ській області)
на постанову від ХХ.09.2003 р.
Н - ського апеляційного господарського
суду
у справі № Х5
за позовом ВАТ "ХХХ"
до ДПІ у Ч-ському районі Н-ської області
та УДК в Н-ській області
про повернення з держбюджету надлишково
сплаченого ПДВ в сумі 1394400 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від ХХ.07.2003 господарського суду Н-ської області (суддя
А.А.А.) в позові відмовлено у зв'язку з недоведеністю позивачем
наявності надлишково сплаченого ПДВ на підставі п. 11.29 ст. 11
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, що
обумовлено ненаданням доказів здійснення платником податку
операцій по продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва,
включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на
давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, та
недоведеністю одержання позивачем від продажу
сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів
її переробки за попередній звітний (податковий) рік суми, яка
становить не менше 50% загальної суми валового доходу
підприємства.
Постановою від ХХ.09.2003 Н-ського апеляційного господарського
суду (судді: Б.Б.Б., В.В.В., Г.Г.Г.) рішення скасовано, позов
задоволено - на підставі ст. 2 Закону України "Про ставки
акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий і алкогольні
напої" ( 178/96-ВР ) (178/96-ВР)
та п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
стягнуто з держбюджету
через УДК в Н-ській області на користь ВАТ "ХХХ" 1394400 грн.
надлишково сплаченого ПДВ з посиланням на встановлені судом
обставини реалізації акціонерним товариством протягом січня 2000
р. - грудня 2002 р. підприємствам вторинного виноробства
виноматеріалу власного виробництва, який не відноситься до
підакцизних товарів, та зупинення в законодавчому порядку до
ХХ.01.2004 обов'язку позивача по сплаті ПДВ по зазначеним
господарським операціям із залишенням зазначених коштів в
розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника і
використанням ним для придбання матеріально-технічних ресурсів
виробничого призначення.
ДПІ у Ч-ському районі Н-ської області у поданій касаційній скарзі
просить постанову скасувати, первісне рішення залишити без змін,
оскільки вважає, що дія п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не розповсюджується на
ВАТ "ХХХ", а тому операції з продажу виноматеріалів повинні
оподатковуватися на загальних умовах.
Окрім того, скаржник вказує на відсутність надання позивачем до
суду першої інстанції доказів здійснення операцій по продажу
товарів власного виробництва та одержання товариством від продажу
таких товарів суми, що становить не менш як 50% загальної суми
валового доходу підприємства і про це зазначено в рішенні суду
першої інстанції. Також перший відповідач вказує на існування
Порядку взаємодії органів ДПС та Державного казначейства
( z0289-03 ) (z0289-03)
(затверджено спільним наказом ДПА України та
Держказначейства України від 18.03.2003 і зареєстровано в
Міністерстві юстиції України 11.04.2003 за № 289/7610), згідно п.
3 якого повернення помилково та/або надмірно сплачених податків
здійснюється виключно та підставі заяви платника податків, а такої
заяви з приводу повернення надмірно сплаченого ПДВ від позивача до
ДПІ не надходило.
Водночас другий відповідач у поданій касаційній скарзі просить
постанову скасувати, справу передати на новий розгляд до суду
апеляційної інстанції, посилаючись на те, що відповідно до вимог
Положення про Державне казначейство ( 590-95-п ) (590-95-п)
(затверджено
Постановою КМ України від 31.07.95 № 590), Указу Президента
України "Про Державне казначейство України" ( 335/95 ) (335/95)
від
27.04.95 № 335 та Порядку відшкодування податку на додану вартість
( z0263-97 ) (z0263-97)
(затверджено наказом ДПА України та Головного
управління Держказначейства України від 02.07.97 № 209/72)
відшкодування ПДВ здійснюється органами Державного казначейства на
підставі висновків податкових органів, а зміст зазначених
нормативних актів передбачає обов'язкове надання такого висновку
до органів казначейства.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини)
справи на предмет правильності застосування судом апеляційної
інстанції норм матеріального і процесуального права та заслухавши
пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла
висновку, що оскаржувана постанова підлягає залишенню без змін, а
касаційні скарги відповідачів - відхиленню з наступних підстав.
На спірні податкові правовідносини, пов'язані з поверненням
платнику податку сум ПДВ, сплачених останнім протягом січня 2000
р.-грудня 2002 р. по результатам здійснених ВАТ "ХХХ" операцій з
продажу підприємствам вторинного виноробства виноматеріалів
власного виробництва позивача, які не відносяться до підакцизних
товарів, поширюється дія ст. 2 Закону України "Про ставки
акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий і алкогольні
напої" ( 178/96-ВР ) (178/96-ВР)
, п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, Постанови КМ України від
23.04.2001 № 374 ( 374-2001-п ) (374-2001-п)
та п. 4.1 Порядку відшкодування
податку на додану вартість ( z0489-01 ) (z0489-01)
(затверджено наказом ДПА
України та Державного казначейства України від 21.05.2001 за №
200/86 і зареєстровано в Мінюсті України 08.06.2001 за №
489/5680), чим спростовуються помилкові посилання першого
відповідача в обгрунтування своїх заперечень на п. 3 Порядку
взаємодії органів ДПС та Державного казначейства ( z0289-03 ) (z0289-03)
(затверджено спільним наказом ДПА України та Держказначейства
України від 18.03.2003 № 125/58 і зареєстровано в Мінюсті України
11.04.2003 за № 289/7610), який відповідно до ст. 58 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
не має зворотної дії до даних
правовідносин.
В зв'язку з цим також не заслуговують на увагу твердження другого
відповідача про обов'язковість надання до органів Держказначейства
висновку податкового органу з приводу відшкодування ПДВ, які
грунтуються на довільному звуженому тлумаченні норм Порядку
відшкодування податку на додану вартість ( z0489-01 ) (z0489-01)
в редакції
наказу ДПА та Головного управління Держказначейства України від
21.05.2001 № 200/86 (зареєстровано в Мінюсті України 08.06.2001 за
№ 489/5680), оскільки згідно з п. 4.1 цього Порядку ( z0489-01 ) (z0489-01)
відшкодування ПДВ з бюджету здійснюється органами Державного
казначейства України за висновками податкових органів або за
рішенням суду.
Статтею 2 Закону України "Про ставки акцизного збору і ввізного
мита на спирт етиловий і алкогольні напої" ( 178/96-ВР ) (178/96-ВР)
встановлено нульову ставку акцизного збору на інші сусла
виноградні (у тому числі коньячні і шампанські виноматеріали) з
кодом ХХХХХ0, тобто на виноматеріали, вироблені на
сільськогосподарських підприємствах первинного виноробства, до
яких відноситься ВАТ "ХХХ", що не заперечується відповідачами.
Водночас відповідно до п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
до 01.01.2004 зупинено дію
пункту 7.7 та ст. 7 пунктів 10.1 і 10.2 ст. 10 цього закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
в частині сплати до бюджету податку на додану
вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного
виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів),
виготовлену на давальницьких умовах із власної
сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з продажу
переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що
здійснюється сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно
від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума,
одержана від продажу сільськогосподарської продукції власного
виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний
(податковий) рік становить не менше 50% загальної суми валового
доходу підприємства.
Враховуючи зазначені вимоги податкового законодавства судом
апеляційної інстанції на підставі ретельної правової оцінки
наявних у справі податкових декларацій з ПДВ (а.с.15-86, том 1) та
товарно-транспортних накладних (а.с.8-168, 173-243, 250-379, том
2) з достовірністю встановлено обставини реалізації позивачем
(сільськогосподарським підприємством) виноматеріалів власного
виробництва, що не відносяться до підакцизних товарів,
підприємствам вторинного виноробства на протязі січня 2000
р.-грудня 2002 р. та як наслідок зупинення до ХХ.01.2004
податкових зобов'язань ВАТ "ХХХ" по сплаті ПДВ, які товариством
було виконано, і обумовлену цим наявність підстав для залишення
надлишково сплачених коштів з ПДВ в розпорядженні платника
податку, як це передбачено ч. 3 п. 11.29 ст. 11 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Натомість наявні заперечення першого відповідача по суті зводяться
до посилань на недоведеність обставин здійснення позивачем
операцій з продажу товарів власного виробництва та обсягів їх
продажу не менш 50% загальної суми валового доходу, встановлених
судом апеляційної інстанції, однак згідно імперативних вимог ч. 2
ст. 111 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у касаційній скарзі не
допускаються посилання на недоведеність обставин справи.
Колегія також відхиляє порушені першим відповідачем питання щодо
неврахування судом строку повернення коштів з бюджету (1095 днів),
передбаченого п. 15.3.1 ст. 15 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, та щодо неврахування
наданих позивачем суперечливих розрахунків показників
відвантаження виноматеріалів на подальшу переробку підприємствам
вторинного виноробства та розрахунків показників акцизного збору,
які по суті є запереченнями щодо оцінки судом апеляційної
інстанції доказів по справі, оскільки згідно імперативних вимог
ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над
іншими, збирати нові докази чи додатково перевіряти наявні у
справі докази. Адже, судом першої та апеляційної інстанцій не
встановлено обставини часткового пропуску строку на повернення
коштів з бюджету (1095 днів), а тому колегія не вправі в
касаційному провадженні вважати ці обставини доведеними.
Водночас касаційна інстанція погоджується з висновками суду
апеляційної інстанції про помилковість посилань суду першої
інстанції на порушення позивачем п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, оскільки такі
посилання грунтуються на безпідставному ототожненні предмету
даного господарського суду (повернення надмірно сплаченого ПДВ) з
поверненням помилково сплаченого податку, для якого встановлено
спеціальний позасудовий порядок шляхом подання уточнених
податкових декларацій платником податку.
З огляду на наведене, судом апеляційної інстанції з врахуванням
вимог ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином спростовано
висновки суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог, а
тому суд при прийнятті постанови врахував наявність достатніх
правових підстав для повернення позивачу надлишково сплаченого ПДВ
в сумі 1394400 грн. за період з ХХ.01.2000 по ХХ.12.2002 включно.
Зважаючи на викладене, колегія дійшла висновку про правомірність
застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин
норм чинного податкового законодавства та відсутність будь-яких
підстав вважати, що судом помилково застосоване матеріальне чи
процесуальне право в розрізі даного спору.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7 - 111-9,
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Постанову від ХХ.09.2003 Н-ського апеляційного господарського суду
у справі № Х5 залишити без змін, а касаційні скарги відповідачів -
без задоволення.