ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.11.2003 Справа N А-8/361
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С.,
суддів : Хандуріна М.І.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Тлумацькому
районі Івано-Франківської області
на постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 06.04.03 p.
у справі господарського суду Івано-Франківської області
за позовом ВАТ "Транспортник", м.Тлумач
до Державної податкової інспекції у Тлумацькому
районі Івано-Франківської області
про визнання недійсним акта
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача: не з'явилися
від відповідача: А.А.А. - дов. № 2756 від 04.11.03 p.; Б.Б.Б. -
дов. № 2755 від 04.11.03 p.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 27.12.02 господарського суду Івано-Франківської
області позовні вимоги задоволені частково. Визнано недійсними
податкові повідомлення-рішення ДПІ у Тлумацькому районі
Івано-Франківської області № 85 від 30.04.02 на суму 3124 грн.,
б/н від 27.06.02 на суму 13898, 62 грн., № 193/3 від 18.09.02 на
суму 56, 44 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою від 06.04.03 Львівського апеляційного господарського
суду рішення від 27.12.02 господарського суду Івано-Франківської
області залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідачем в порушення пп.
17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
застосовано штраф у розмірі
вартості списаного майна. Перевіркою не встановлено порушень норм
з регулювання обігу готівки або касової дисципліни, відповідачем
не доведено факт порушення позивачем строків сплати узгодженого
податкового зобов'язання з податку з власників транспортних
засобів, що визначені Законом України № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
від
21.12.2000.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, Державна податкова інспекція
у Тлумацькому районі Івано-Франківської області звернулася до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить
її скасувати, посилаючись на те, що судами неправильно застосовані
норми матеріального та процесуального права, а саме п. 1.2 ст. 1,
пп. "В" п. 8.6.1 ст. 8, п. 17.1.7, п. 17.1.8 ст. 17 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, ст. 5
Закону України "Про податок з власників транспортних засобів і
інших самохідних машин і механізмів" ( 1963-12 ) (1963-12)
; п. 6.1.7
Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних
(фінансових) санкцій органами державної податкової служби
( z0268-01 ) (z0268-01)
, затвердженою наказом Державної податкової служби.
Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
не встановлює єдиного порядку та строків сплати
податків і зборів (обов'язкових платежів), а передбачає, що
порядок та строки сплати можуть встановлюватися іншими законами
України з питань оподаткування. Якщо спеціальним законом з питань
справляння конкретного податку встановлені інші граничні строки
сплати податку, ніж встановлені цим Законом, і останнім не
вносяться зміни в законодавчий акт, яким введений той чи інший
податок, тоді діє положення законодавчого акта з питань сплати
конкретного податку.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.
ДПІ у Тлумацькому районі 30.04.02 прийнято податкове
повідомлення-рішення № 85, яким позивачу нарахований штраф в сумі
3124 грн. на підставі пп.17.1.8 п.17.1 ст.17 Закону України від
21.12.2000 № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
(далі - Закон № 2181-ІІІ). Податковим
повідомленням-рішенням б/н від 27.06.02 до позивача застосовані
штрафні санкції на підставі пп.17.1.7 ст.17 Закону № 2181-ІІІ
( 2181-14 ) (2181-14)
.
Повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 26.04.02
перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства
ВАТ "Транспортник" за період з 01.07.2000 по 01.04.02.
Господарським судом Івано-Франківської області встановлено, що
відповідачем необгрунтовано нарахований позивачу штраф відповідно
до повідомлення-рішення № 85 від 30.04.02 за самостійне відчуження
активів, які перебували у податковій заставі без письмового
узгодження з податковим органом, оскільки позивачем наданий лист №
89 від 29.10.01 про звернення до податкового керуючого Бейко Б.М.
за згодою на списання активів, на якому Бейко Б.М. зроблено напис:
"Не заперечую" і ним підписаний.
Колегія суддів вважає такий висновок господарського суду
необгрунтованим, враховуючи, що приписами пп.8.6.1 п.8.6 ст.8
Закону 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
встановлена заборона на відчуження
активів, які перебувають у податковій заставі без письмового
узгодження з податковим органом.
Підпунктом 8.6.5 п.8.6 ст.8 Закону 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
передбачено, що для узгодження окремої операції на підставі
відповідної цивільно-правової угоди платник податків надає
податковому керуючому запит, в якому роз'яснюється зміст операції
та фінансово-економічні наслідки її проведення. Податковий
керуючий має право видавати припис про заборону здійснення такої
операції у разі, коли за його висновками цінові умови та/або форми
розрахунку за такою операцією призведуть до зменшення спроможності
платника податків вчасно або у повному обсязі погасити податковий
борг. Зазначений припис має бути затверджений керівником
відповідного органу. Приписів про надання дозволу податковим
керуючим на відчуження активів закон не містить.
Таким чином господарським судом не з'ясовані права та обов'язки
податкового керуючого відносно надання згоди на відчуження активів
та розпорядження майном, яке знаходилося у податковій заставі, за
приписами Закону 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Що стосується штрафних санкцій в сумі 13898,62 грн., нарахованих
за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання по
податку з власників транспортних засобів, то господарським судом
правомірно визнано повідомлення-рішення без номера від 27.06.02
недійсним.
Як зазначено у преамбулі Закону № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
, він є
спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює
порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед
бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів
(обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних
санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими
органами, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Цим Законом запроваджено нові механізми процедури адміністрування
податків, зокрема передбачено право платників податків самостійно
визначати суму податкових зобов'язань та узгоджувати таку суму
податкових зобов'язань шляхом подання податкової декларації (п.5.1
ст.5).
Абзацом пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити
суму податкового зобов'язання, зазначену ним у поданій податковій
декларації протягом десяти календарних днів, наступних за останнім
днем відповідного граничного строку, передбаченого пп.4.1.4 п.4.1
ст.4 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
для подання податкової декларації.
Пунктом 1.6.1 ст.16 та пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону № 2181-ІІІ
( 2181-14 ) (2181-14)
відповідальність платника податків у вигляді пені і
штрафу встановлено для тих випадків, коли платник податків не
сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних
строків, визначених цим Законом.
Господарським судом Івано-Франківської області не встановлено
фактичне порушення позивачем строків сплати узгодженого
податкового зобов'язання за податком з власників транспортних
засобів.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що рішення та
постанова прийняті з порушенням норм матеріального права і
підлягають частковому скасуванню.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ДПІ у Тлумацькому районі Івано-Франківської
області задовольнити частково.
Рішення від 27.12.02 p. господарського суду Івано-Франківської
області в частині визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення ДПІ у Тлумацькому районі Івано-Франківської №
85 від 30.04.02 p. на суму 3124 грн. та постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 06.04.03 p. в цій частині зі
справи № А-8/361 скасувати.
В решті частини рішення від 27.12.02 p. господарського суду
Івано-Франківської області та постанову від 06.04.03 p.
Львівського апеляційного господарського суду зі справи № А-8/361
залишити без змін.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Івано-Франківської області.
Головуючий Божок В.С.
С у д д і: Хандурін М.І.
Черкащенко М.М.