Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.11.2003 р.
Вищий господарський суд України у складі:
розглянувши матеріали Державної податкової інспекції у Л-ському
районі м. Запоріжжя
касаційну скаргу
на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
ХХ.07.2003 р. у справі № 000 господарського суду Запорізької
області
за позовом ТОВ "ХХХ"
до 1. ДПІ у Л-ському районі м. Запоріжжя,
2. Відділ державного казначейства у Л-ському районі м.
Запоріжжя
про стягнення 2125591 грн. бюджетної заборгованості по ПДВ
за участю представників сторін:
від позивача присутні від відповідача присутні
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Запорізької області від ХХ.05.2003 р.
залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного
господарського суду від ХХ.07.2003 р. позов задоволено: на користь
ТОВ "ХХХ" з державного бюджету України стягнуто 486406 грн.
бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану
вартість за грудень 2002 р.та 1639185 грн. - за січень 2003 р., а
всього - 2125591 грн.
Провадження у справі в частині стягнення бюджетної заборгованості
з податку на додану вартість у сумі 5039849 грн. припинено на
підставі п. 1 - 1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у зв'язку з
частковою виплатою позивачу спірної суми бюджетного відшкодування
та зменшенням ним розміру позовних вимог.
Судові рішення мотивовані тим, що за даними податкових декларацій
з податку на додану вартість за грудень 2002 р. - січень 2003 р.
відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7.7 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у позивача виникло право
на відшкодування з бюджету зазначених сум.
В касаційній скарзі державна податкова інспекція у Л-ському районі
м. Запоріжжя просить скасувати постановлені по справі судові
рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове
рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення
господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального
права.
Заслухавши представників відповідача, які підтримали касаційну
скаргу, та заперечення представника позивача на касаційну скаргу,
перевіривши повноту встановлення обставин справи і правильність їх
юридичної оцінки у постанові суду апеляційної інстанції, колегія
суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" (далі Закону) суми податку, що
підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету,
визначаються як різниця між загальною сумою податкових
зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів
(робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового
кредиту звітного періоду.
Згідно підпункту цієї статті 7.7.3, у разі коли за результатами
звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1, має
від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику
податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного
після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є
дані тільки податкової декларації за звітний період.
Відповідно до пункту 8.1 ст. 8 Закону платник податку, який
здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт,
послуг) за межі митної території України (експорт) і подає
розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового
місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом 30
календарних днів з дня подання такого розрахунку. Зазначений
розрахунок подається разом із такими документами: а) митною
декларацією, яка підтверджує факт вивезення (експортування)
товарів за межі митної території України, відповідно до митного
законодавства, або актом (іншим документом), який засвідчує
передання права власності на роботи (послуги), призначені для їх
споживання за межами митної території України; б) копіями
платіжних доручень, завірених банком, про перерахування платником
податку коштів на користь іншого платника податків, в оплату
придбаних товарів (робіт, послуг), з урахуванням податків,
нарахованих на ціну такого придбання, а при вивезенні
(експортуванні) товарів, попередньо ввезених (імпортованих) таким
платником податку, ввізною митною декларацією, що підтверджує факт
митного оформлення товарів для їх вільного використання на митній
території України.
Пунктом 1 постанови KM України від 1 березня 2002 р. № 243 "Про
вдосконалення механізму відшкодування бюджетної заборгованості з
податку на додану вартість за операціями з експорту продукції"
( 243-2002-п ) (243-2002-п)
, встановлено що для відшкодування бюджетної
заборгованості з податку на додану вартість платник податку, який
здійснив операцію з вивезення (пересилання) товарів за межі митної
території України (експорт), подає разом з іншими передбаченими
законодавством документами оригінал п'ятого основного аркуша
("примірник для декларанта") вантажної митної декларації форми
МД-2 (МД-3), що є її складовою частиною, оформленого митним
органом під час здійснення митного оформлення експорту товарів, на
якому зазначеним митним органом за зверненням платника податку
вчиняється напис про фактичне вивезення експортованих товарів за
межі митної території України, який засвідчується підписом
відповідальної посадової особи і гербовою печаткою митного органу.
Апеляційним господарським судом встановлено, що за даними
податкових декларацій з податку на додану вартість за грудень 2002
р. та січень 2003 року, розрахунків експортного відшкодування до
цих декларацій суми експортного відшкодування, задекларовані
позивачем та підтверджені відповідачем за результатами проведених
перевірок (акти від ХХ.04.2003 р. № 3, від ХХ.04.2003 р. № 003),
склали відповідно 1253707,00 грн. та 1639185,00 грн.
Із задекларованої до відшкодування суми за декларацією за грудень
2002 року позивачу відшкодовано 767301,00 грн.
Факт вивезення (експортування) позивачем товарів за межі митної
території України в зазначених податкових звітних періодах судом
встановлений на підставі оцінки вантажних митних декларацій, копії
яких є у матеріалах справи, і які оформлені відповідно до митного
законодавства та постанови KM України від ХХ.03.2002 р. № 3.
Судом встановлено, що вказані вантажні митні декларації разом з
копіями платіжних доручень про перерахування коштів за придбані
товари з урахуванням сум податку на додану вартість позивач надав
до податкового органу. Висновок суду щодо дотримання позивачем
вимог пункту 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
підтверджується наявними у справі копіями
актів ДТП у Л-ському районі м. Запоріжжя від ХХ.04.2003 р. № 3 та
від ХХ.04.2003 р. № 003, якими підтверджено як факт експорту
задекларованих товарів, так і факт оплати позивачем металобрухту
постачальникам у грудні 2002 р. та в січні 2003 року.
Наведене спростовує доводи касаційної скарги про порушення судом
пункту 8.1. ст. 8 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Встановивши відповідно до вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
юридичні факти з якими вказана правова норма пов'язує виникнення у
платника податку права на отримання експортного відшкодування,
суди попередніх інстанцій дійшли до правомірного висновку про
наявність законних підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини 2 ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
питання
оцінки доказів у справі, до чого фактично зводяться доводи
касаційної скарги, знаходиться поза межами компетенції суду
касаційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Л-ському районі
м. Запоріжжя залишити без задоволення, постанову Запорізького
апеляційного господарського суду від ХХ.07.2003 р без змін.