Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.11.2003 року
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді,
суддів;
розглянув
касаційну скаргу Н-ського обласного відділення Антимонопольного
комітету України
на постанову від ХХ.07.03 р.
Ч-ського апеляційного господарського суду
у справі № Х6
господарського суду Н-ської області
за позовом ТзОВ "ХХХ"
до Н-ського обласного відділення Антимонопольного
комітету України
про визнання акту недійсним
У справі взяли участь:
від позивача: присутні,
від відповідача присутні, довір. у справі
ХХ.01.03 ТОВ "ХХХ" звернулася до господарського суду Н-ської
області з позовом про скасування рішення адміністративної колегії
Н-ського територіального відділення Антимонопольного комітету від
ХХ.12.02 № Х8 та визнання дій Н-ського територіального відділення
Антимонопольного комітету недійсними по відношенню до Обласного
центру сервісного обслуговування ТОВ "ХХХ". В доповненні до позову
позивач просив також визнати недійсним розпорядження відповідача №
Х3 від ХХ.02.02 про визнання фірми такою, що займає монопольне
становище на ринку технічного обслуговування і ремонту РРО в межах
міста Н-ська.
За заявою обласного комунального підприємства "YYY" Н-ське обласне
територіальне відділення Антимонопольного комітету України
порушило справу № Х2 за абз. 2, 6, 7 ст. 4 Закону України "Про
обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції в
підприємницької діяльності" ( 2132-12 ) (2132-12)
у зв'язку з наявністю в
діях позивача порушення антимонопольного законодавства у вигляді
зловживання монопольним становищем шляхом нав'язування товару,
непотрібного контрагенту та встановлення дискримінаційних цін
(тарифів, розцінок) на свої товари (послуги), що обмежують права
окремих споживачів. За результатами розгляду справи Рішенням
Адміністративної колегії Н-ського обласного територіального
відділення Антимонопольного комітету України від ХХ.12.02 № Х8
позивач визнаний таким, що займав монопольне становище на ринку
технічного обслуговування та ремонту реєстраторів розрахункових
операцій в межах міста Н-ська.
Рішенням адміністративної колегії Н-ського територіального
відділення Антимонопольного комітету від ХХ.12.02 № Х8 визнано
ТзОВ "ХХХ" таким, що
- у 2001 році займало монопольне становище на ринку технічного
обслуговування та ремонту реєстраторів розрахункових операцій в
межах м. Н-ська з часткою, що перевищувала 35 відсотків;
- визнано дії фірми по встановленню у період з ХХ.09.01 по
ХХ.10.01 по нав'язуванню суб'єктам господарювання, у яких з
товариством були укладені угоди на технічне (сервісне)
обслуговування реєстраторів розрахункових операцій, вартості
зайвих робіт (при опломбуванні РРО), у проведенні яких не було
необхідності, що призвело до необгрунтоване завищеної вартості
робіт по опломбуванні РРО, порушенням антимонопольного
законодавства, передбаченого абз. 7 ст. 4 Закону України "Про
обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у
підприємницької діяльності" ( 2132-12 ) (2132-12)
у вигляді зловживання
монопольним становищем шляхом встановлення монопольне високих цін
на свої роботи, що призвело до порушення прав споживачів;
- визнано дії ТОВ "ХХХ" по встановленню дискримінаційних цін на
свої роботи (послуги, товари) у період з ХХ.09.01 по ХХ.10.01 та з
ХХ.10.01 по ХХ.10.01, що обмежують права окремих споживачів,
порушенням абз. 6 ст. 4 Закону України "Про обмеження монополізму
та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницької
діяльності" ( 2132-12 ) (2132-12)
, що обмежують права окремих споживачів;
- на підставі абз. 2 ч. І ст. 19 Закону України "Про обмеження
монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у
підприємницької діяльності" ( 2132-12 ) (2132-12)
за вчинення правопорушень,
накладено штраф у розмірі 6000 грн.;
- визнано кошти в сумі 13544,90 грн. незаконно одержаним
прибутком, який одержаний ТОВ "ХХХ" за рахунок встановлення
монопольне високих цін за опломбування РРО на виконання наказу ДПА
№ 614 ( z0105-01 ) (z0105-01)
від 01.12.2000.
Рішенням господарського суду Н-ської області від ХХ.05.03 (суддя
А.А.А.) позовні вимоги задоволене частково. Визнано недійсним
рішення адміністративної колегії Н-ського обласного
територіального відділення Антимонопольного комітету України № Х8
від ХХ.12.02 по справі № Х2. Визнано недійсним п. 1.1
Розпорядження Голови Н-ського обласного територіального відділення
Антимонопольного комітету України від ХХ.12.02 № Х1. В задоволенні
вимог позивача про визнання недійсним п. 1.2 розпорядження Голови
Н-ського обласного територіального відділення Антимонопольного
комітету України Х4 від ХХ.01.02 відмовлено, оскільки даний пункт
стосується інтересів іншого підприємства.
Рішення мотивовано недоведеністю висновків відповідача стосовно
того, що позивач безпідставно включив до калькуляції виконаних ним
робіт не лише витрати по опломбуванню, а й витрати по комплексу
робіт щодо перевірки конструкції і програмного забезпечення РРО на
відповідність еталону модифікації, посилаючись на лист ДПА України
№ 1183/7/23-3279 від 23.01.02 ( v1183225-02 ) (v1183225-02)
та Наказ ДПА України
№ 614 від 01.12.2000 "Про затвердження реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( z0105-01 ) (z0105-01)
, де передбачено, що кожному випадку опломбування
передують роботи по перевірці конструкції РРО та програмного
забезпечення на відповідність модифікації та перевірка РРО у
фіскальний режим роботи. Також рішення мотивовано недоведеністю
висновку відповідача стосовно безпідставного встановлення
рентабельності для одних і тих самих робіт, для різних марок РРО,
оскільки відповідачем не недоведене факт однакових витрат на ці
роботи. Також суд посилався на безпідставність рішення відповідача
стосовно вилучення 13 544,90 грн. незаконно отриманого прибутку,
оскільки Законом України "Про захист економічної конкуренції"
( 2210-14 ) (2210-14)
такої санкції не передбачає, а Закон України "Про
обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у
підприємницької діяльності" ( 2132-12 ) (2132-12)
втратив чинність на момент
прийняття оскаржуваного рішення та що позивач займав монопольне
становище на ринку технічного обслуговування та ремонту РРО в
межах м. Н-ська з часткою що перевищувала 35 відсотків
спростовується листом ДПА в м. Н-ську № Х5 від ХХ.04.03, в якому
зазначено, що в 2001 році таких підприємств у м. Н-ську було
зареєстровано п'ять.
Постановою Ч-ського апеляційного господарського суду від ХХ.07.03
Х (у складі суддів: Б.Б.Б..- головуючого, суддів В.В.В., Д.Д.Д.)
рішення господарського суду залишено без змін з тих же підстав.
ХХ.08.03 Н-ське обласне територіальне відділення Антимонопольного
комітету України звернулося з касаційною скаргою, в якій
посилається на те, що відмовляючи у задоволенні позову судами
попередніх інстанції не було взято до уваги положення ст. 1 Закону
України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної
конкуренції у підприємницької діяльності" ( 2132-12 ) (2132-12)
, які
визначають поняття товару та ринку товару, та не враховані
положення розділів III, Y Методики визначення монопольного
становища суб'єктів господарювання ( z0317-02 ) (z0317-02)
. Відповідач
посилається на те, що право визначати монопольне становище
суб'єктів господарювання згідно ст. 8 Закону України "Про
Антимонопольний комітет України" ( 3659-12 ) (3659-12)
належить
Антимонопольному комітету України та відповідно до повноважень,
визначених Комітетом, голові та адміністративній колегії
територіального відділення. Окрім цього, на думку скаржника, судом
апеляційної інстанції порушені норми процесуального права,
оскільки при винесенні постанови суд апеляційної інстанції не
врахував клопотання відповідача про перенесення судового засідання
у зв'язку з перебуванням у відпустці відповідальних працівників
скаржника.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини)
справи на предмет правильності застосування норм матеріального та
процесуального права, заслухавши представників сторін, дійшла
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Суд першої та апеляційної інстанції встановили, що Розпорядженням
голови обласного територіального відділення Антимонопольного
комітету України від ХХ.01.2002 р. № Х3, погодженим Головою
Антимонопольного комітету України ХХ.02.02 за № Х7, визнано, що
ТОВ "ХХХ" займає монопольне становище на ринку з товарними межами
"технічне обслуговування та ремонт реєстраторів розрахункових
операцій" у географічних межах м. Н-ська із часткою 41,4 відсотка.
Рішенням господарського суду Н-ської області визнано недійсним
рішення адміністративної колегії Н-ського обласного
територіального відділення антимонопольного комітету України № Х8
від ХХ.12.02 по справі № Х2 у зв'язку з недоведеністю порушення
ТОВ "ХХХ" антимонопольного законодавства у вигляді зловживання
монопольним становищем шляхом нав'язування послуг непотрібних
контрагенту.
Як правомірно зазначено в постанові апеляційного господарського
суду, висновки на підставі яких розпорядженням відповідача від
ХХ.01.02 № Х3 по справі № Х2 визнано монопольне становище ТОВ
"ХХХ" на ринку з товарними межами "технічне обслуговування та
ремонт РРО" у географічних межах м. Н-ська, не підтверджені
належним доказами.
Частиною першою статті 33 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що сторони повинні довести ті
обставини, на яки вони посилаються як на підставу своїх вимог чи
заперечень.
Відповідно до частини другої статті 34 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
обставини справи, які
відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними
засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами
доказування. Як правомірно зазначено в постанові апеляційного
господарського суду, територіальним відділенням доказів щодо
монопольного становища ТОВ "ХХХ" на ринку з товарними межами
обслуговування на надано, матеріалами справи таке "твердження
спростовується, оскільки встановлено, що на ринку з товарними
межами "технічне обслуговування та ремонт реєстраторів
розрахункових операцій" м. Н-ська крім позивача в 2001 році
зареєстровано ще п'ять підприємств, які мали право на опломбування
РРО у м. Н-ську та відомості про загальну кількість РРО на ринку.
Доводи Н-ського обласного територіального відділення
Антимонопольного комітету України в касаційній скарзі частково
зводяться до перевірки оцінки доказів, що не є компетенцією
касаційної інстанції.
Касаційна інстанція, згідно ст. 111 - 7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Доводи скаржника про порушення апеляційним судом норм
процесуального права щодо неповідомлення відповідача про
перенесення судового засідання, касаційною інстанцією до уваги не
приймаються.
Апеляційний суд зобов'язаний повідомити сторони про час і місце
засідання суду. Ухвалою від ХХ.06.03 Ч-ського апеляційного
господарського суду, відправленою ХХ.06.03 сторонам було
повідомлено, що справа буде розглядатися ХХ.07.03. Відповідач не
надав доказів, що ця ухвала ним не отримана. Навпаки, ХХ.07.03
звернувся з клопотанням № Х8 про перенесення судового засідання на
другу половину серпня у зв'язку з відсутністю працівників, що
проводили дослідження у справі. Справа розглядалася ХХ.07.03 і в
засіданні було оголошено перерву. В ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не
передбачено при оголошенні перерви виносити ухвалу. Відповідно до
вимог ст.ст. 84, 99 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
апеляційний суд в
постанові вказав, що клопотання про відкладення розгляду справи їм
відхиляється з огляду на вимоги ст. 102 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
якою зазначено, що апеляційна скарга повинна бути розглянута у
2-місячний строк з дня надходження справи разом зі скаргою до
апеляційної інстанції. У даному випадку строк закінчувався
ХХ.08.03. Відповідач просив відкласти справу за межі 2-місячного
строку. З огляду на вищенаведене, колегія зазначає, що серед
підстав для скасування постанов апеляційної інстанції, вказаних в
ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
відсутня підстава
неповідомлення про оголошення перерви.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами
попередніх інстанції вірно застосовані норми матеріального та
процесуального права, а тому підстав для скасування оскаржуваних
рішень не вбачається.
На підстав викладеного, керуючись ст.ст. 111 - 5, 111 - 5, 111 -9,
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Н-ського обласного територіального відділення
Антимонопольного комітету України залишити без задоволення, а
постанову Ч-ського апеляційного господарського від ХХ.07.03 суду №
Х6 господарського суду Н-ської області залишити без змін.