ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                           ПОСТАНОВА
 
                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
11.11.2003                                  Справа N 4/173
 
( Скасовано постановою Верховного суду України від 02.03.2004 р. ( sp06/141-2 ) (sp06/141-2) )
 
Вищий господарський суд України  у складі колегії суддів:
головуючого у засіданні судді,
суддів;
 
За участю представників  позивача - присутні,
                         відповідач - присутні;
 
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Р-ськ
касаційну скаргу         СП "YYY"
 
на постанову             Ч-ського апеляційного господарського суду
                         від ХХ.07.2003
 
у  справі                №  Х3
 
за позовом               ВАТ "XXX"
 
до                       СП "YYY"
 
3-я особа                ТОВ "ZZZ"
 
про                      стягнення 502275,40 грн.,
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
Рішенням господарського  суду  Н-ської  області  від  ХХ.04.2003 у
справі № Х3  в  задоволені  позову  ВАТ  "XXX"  до  СП  "YYY"  про
стягнення 502275,40 грн. суми збитків відмовлено, зустрічний позов
СП "YYY" про спонукання до виконання умов договору та  підключення
до мереж електропостачання, задоволено.
 
Постановою Ч-ського    апеляційного    господарського   суду   від
ХХ.07.2003 у справі  №  Х3  рішення  господарського  суду  Н-ської
області  від  ХХ.04.2003  скасоване,  первісний  позов задоволено,
стягнуто з СП "YYY" на користь ВАТ "XXX" суму  збитків  у  розмірі
502275,40 грн.,  в задоволені позовних вимог за зустрічним позовом
відмовлено.
 
СП "YYY" у поданій касаційній скарзі  просить  постанову  Ч-ського
апеляційного  господарського  суду  від  ХХ.07.2003  у справі № Х3
скасувати,  рішення  господарського  суду  Н-ської   області   від
ХХ.04.2003 залишити без змін. В обґрунтування своїх вимог скаржник
посилається на те,  що судом апеляційної інстанції порушено  норми
матеріального  та  процесуального права,  що призвело до прийняття
постанови, яка не відповідає вимогам діючого законодавства.
 
Розглянувши матеріали справи та заслухавши  представників  сторін,
суд встановив наступне.
 
Я-ський РЕЗ і ЕМ ВАТ "XXX" та "YYY" Н-ської облспоживспілки уклали
договір № 807 від 18.04.2002,  згідно з яким  перший  зобов'язався
здійснювати   постачання   електричної   енергії   відповідачу   в
узгоджених сторонами обсягах,  а  останній  -  здійснювати  оплату
спожитої електроенергії.
 
Відповідно до п.8.3 договору, його дія продовжена до 31.12.2003.
 
Згідно з правилами користування електричною енергією ( z0417-96 ) (z0417-96)
        ,
затвердженими постановою НКРЕ України № 1197  ( v1197227-01 ) (v1197227-01)
          від
05.12.2001   електрична   енергія   повинна  подаватися  споживачу
безперервно,  якщо  договором  не   передбачено   перерви   в   її
постачанні. З умов договору № 807 між позивачем та відповідачем не
вбачається  можливості   у   здійсненні   перерви   в   постачанні
електроенергії.
 
Як видно   з   матеріалів   справи   позивач  17.03.2003  здійснив
відключення відповідача від мережі електропостачання,  на підставі
актів   перевірки   роботи   приладів  обліку  електроенергії  від
22.01.2003 та від 21.02.2003,  складених з порушенням вимог абзацу
2  п.7.31  Правил  користування  електричною енергією ( z0417-96 ) (z0417-96)
        
щодо порядку  складання  таких  актів,  який  вимагає  обов'язкове
залучення до участі уповноваженого представники іншої сторони.
 
В зазначених актах зафіксовано, що на трьох провідниках струмкових
кіл між лічильником комерційного обліку електроенергії  заводу  та
випробувальною   колодкою  цього  лічильника  зрізана  ізоляція  в
однакових точках уздовж 8 мм.  Водночас у спірних  актах  відсутні
будь-які висновки,  щодо можливості несанкціонованого використання
електроенергії відповідачем у  зв'язки  з  виявленим  пошкодженням
ізоляції.
 
Слід також   прийняти   до   уваги   той  факт,  що  представникам
метрологічної служби позивача було  здійснено  перевірку  приладів
обліку електроенергії відповідача саме в спірний період часу тобто
21.01.2003 та під час якої не було виявлено будь-яких порушень  та
збоїв  у  роботі  приладу обліку,  які повністю відповідали нормам
ПБЕ, ПКЕЕ про що складено відповідний протокол.
 
Припущення позивача стосовно можливості встановлення  відповідачем
шунтуючої  перемички  не  може  бути  прийняте  до  уваги оскільки
необґрунтовано та не підтверджується жодними наявними в матеріалах
справи  документами,  у зв'язку з чим слід дійти висновки що судом
першої інстанції цілком  правомірно  було  відмовлено  позивачу  в
задоволенні його позовних вимог.
 
Відсутність причинного   зв'язку   між   виявленими  пошкодженнями
ізоляції та можливим  незаконним  використанням  електроенергії  з
боку   відповідача  підтверджується  також  висновками  технічного
експерта №0043-2003,  які не  були  взагалі  прийняти  апеляційним
судом   до   уваги,   в   порушення  ст.  32,  101  Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  тобто апеляційний суд
мав  надати  позитивну чи то негативну оцінку висновкам експерта з
відповідним обґрунтуванням.
 
Посилання суду апеляційної інстанції на те,  що  порушення  Правил
користування електричною енергією ( z0417-96 ) (z0417-96)
         з боку відповідача,
встановлено  колегією  суддів  у  результаті  огляду  коробки   із
зрізаними  дротами  пошкодженого кабелю є безпідставним,  оскільки
встановлення подібних фактів та надання таких  висновків  потребує
спеціальних  технічних знань та можливе лише за участі відповідних
експертів, що мають належну фахову підготовку.
 
З огляду на викладене а також приймаючи  до  уваги  те,  що  судом
апеляційної    інстанції   не   доведений   факт   безконтрольного
використання  електроенергії  з  боку   відповідача   слід   дійти
висновку,  що  судом апеляційної інстанції була надана неправильна
юридична  оцінка   обставинам  справи  (ст. 111-5   Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ).
 
Крім того,  у судовому засіданні представники позивача підтвердити
той факт, що обсяги електроенергії спожитої відповідачем в спірний
період  часу  не  відрізнявся  від  обсягів споживання електричної
енергії у рівноцінні попередні періоди.
 
Таким чином,  рішення суду першої  інстанції  повністю  відповідає
фактичним  обставинам  справи та нормам діючого законодавства,  та
підлягає  залишенню  без  змін,  а  постанова   суду   апеляційної
інстанції   скасуванню,   як   така,   що   прийнята   з  невірним
застосуванням норм матеріального та процесуального права.
 
Враховуючи  вищенаведене та  керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-10,  111-11   Господарського  процесуального  кодексу  України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України
 
                           ПОСТАНОВИВ:
 
Касаційну скаргу СП "YYY" задовольнити.
 
Постанову Ч-ського апеляційного господарського суду від ХХ.07.2003
у справі Х3 скасувати.
 
Рішення господарського  суду  Н-ської  області  від  ХХ.04.2003  у
справі Х3 залишити без змін.