Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого Першикова Є.В., суддів: Савенко Г.В., Ходаківської І.П., розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на постанову від 26.02.2003 р. Київського апеляційного господарського суду у справі N 2/71 господарського суду м. Києва за позовом Державного підприємства "Київське обласне управління по будівництву, ремонту та експлуатації автомобільних доріг" до Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про звернення стягнення на майно за участю представників сторін: позивача: Б., К. відповідача: О., Ч.

За згодою сторін відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) у судовому засіданні від 30.10.2003 були оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського суду України.

Рішенням господарського суду м. Києва від 17.12.2002 задоволено заяву ВАТ "АК "Київводоканал" про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, рішення арбітражного суду м. Києва від 13.03.2001 по справі N 2/71 скасовано, провадження у справі припинено за відсутністю предмету спору.

Колегією суддів Київського апеляційного господарського суду прийнято постанову від 26.02.2003, рішення господарського суду м. Києва від 17.12.2002 скасовано, рішення арбітражного суду м. Києва від 13.03.2003 залишено без змін.

ВАТ "АК "Київводоканал" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду, вважаючи, що дана постанова прийнята внаслідок неправильного застосування норм чинного законодавства.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши касаційну скаргу ВАТ "АК "Київводоканал" на постанову Київського апеляційного господарського суду, заслухавши представників сторін та перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності їх оцінки судом, а також правильність застосування норм матеріального права, зазначає наступне:

Господарським судом м. Києва було встановлено, що предметом позовних вимог у даній справі є заборгованість ВАТ "АК "Київводоканал" з відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання автомобільних доріг загального користування та пені, нарахованої на неї.

Оскільки дана заборгованість виникла у 1997-1999 роках господарський суд м. Києва при прийнятті рішення від 17.12.2002 обгрунтовано визначив, що відповідно до ст. 9 Закону України "Про джерела фінансування дорожнього господарства України" (1562-12) (в редакції, яка діяла до 01.01.2000 (964-14) кошти для дорожніх робіт є обов'язковими неподатковими платежами, а також, що механізм зарахування відрахувань та зборів на дорожні роботи у відповідних роках визнавався постановами Кабінету Міністрів України "Про фінансування дорожнього господарства у 1997 році" (466-97-п) , "Про фінансування дорожнього господарства України у 1998 році" (234-98-п) , "Про фінансування дорожнього господарства 1999 році" (301-99-п) .

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України, тобто господарський суд м. Києва обгрунтовано дійшов до висновку, що заборгованість по відрахуванню зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання автомобільних доріг загального користування відноситься до податкового боргу в розумінні даної статті, а тому обгрунтовано застосував ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" відповідно до п. 18.1.1 якої списанню з платників податків підлягає податковий борг, який виник станом на 31 грудня 1999 року і не сплачений на день набрання чинності цією статтею, та відповідно до п. 18.1.3 якої списанню з платників податків підлягають пеня та штрафні санкції, нараховані на податковий борг, визначений у підпунктах 18.1.1 та 18.1.2 цього пункту, та не сплачені до дня набрання чинності цією статтею.

Слід зазначити, що господарський суд м. Києва правомірно прийняв до уваги постанову Верховного Суду України від 01.04.2002 (яка прийнята за аналогічних обставин справи). Цією постановою визначалося, що заборгованість з відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання автомобільних доріг загального користування визнається податковим боргом у тлумаченні п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , а тому підлягає списанню на підставі п. 18.1.1 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Враховуючи наведене, а також те, що відповідно до ст. 70 Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік" (2120-14) суми фінансових санкцій, пені та штрафів, нараховані підприємствам тепловодопостачання та водовідведення за несвоєчасну сплату податків, зборів (обов'язкових платежів), крім Пенсійного фонду України, станом на 01.12.2000, підлягають списанню, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарським судом м. Києва правомірно винесено рішення про припинення провадження у справі N 2/71 за відсутністю предмету спору.

Таким чином, рішення господарського суду м. Києва від 17.12.2002 має бути залишене без змін, а постанова Київського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню як така, що прийнята при неправильному застосуванні норм права.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів Вищого господарського суду України ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2003 у справі N 2/71 скасувати, рішення господарського суду м. Києва від 17.12.2002 у справі N 2/71 залишити без змін.