ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                            ПОСТАНОВА

                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 29.10.2003                                       Справа N 37/207

   Вищий господарський  суд  України  у складі колегії суддів:

                  Перепічая В.С. (головуючого),

                  Вовка І.В.,

                  Гончарука П.А.,

розглянувши у  відкритому  судовому  засіданні  касаційну   скаргу

дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії

"Нафтогаз України" на рішення господарського суду м.  Києва від 19

червня   2003  року  у  справі  №  37/207  за  позовом  державного

підприємства "Укроборонсервіс" до дочірньої компанії "Газ України"

Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

про   стягнення суми, -

                            ВСТАНОВИВ:

7 квітня   2003   року   державне  підприємство  "Укроборонсервіс"

звернулося до господарського суду м.  Києва з позовом до дочірньої

компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз

України"   про   стягнення   заборгованості   за    договором    №

Д29-3.2/113-06/02-638  від  15  квітня  2002  року  за  постачання

природного газу в грудні 2002 року згідно  акту  прийманняпередачі

природного  газу № 8 від 31 грудня 2002 року в розмірі 58025222,53

грн.,  а також пені в розмірі 2307231,25 грн.,  що загалом складає

60332453,78 грн.

В зв'язку  з  частковим  погашенням заборгованості відповідачем та

зміною розміру пені, позивач двічі звертався до суду з заявами про

зменшення  своїх вимог,  в результаті чого уточнені позовні вимоги

складають:  28678291,08  грн.  основного  боргу  за  договором  та

3669536,84 грн. пені за неналежне виконання зобов'язання.

Рішенням господарського  суду  м.  Києва  від  19 червня 2003 року

(суддя Яковлева Г.А.) позов задоволено.  Стягнуто з відповідача на

користь позивача 28678291,08 грн. основного боргу, 3669536,84 грн.

пені та судові витрати.

В касаційній скарзі дочірня компанія  "Газ  України"  Національної

акціонерної   компанії   "Нафтогаз   України"   просить  скасувати

постановлене судове  рішення  та  прийняти  нове,  яким  в  позові

відмовити,  посилаючись  на  порушення та неправильне застосування

судом попередньої інстанції норм матеріального  та  процесуального

права.

Заслухавши пояснення   представників  сторін,  вивчивши  матеріали

справи,  обговоривши доводи  касаційної  скарги,  суд  вважає,  що

касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено  судом  першої інстанції та вбачається з матеріалів

справи,  відповідно до умов  договору  купівлі-продажу  природного

газу  №  Д29-3.2/113-06/02-638  від  15  квітня  2002 року позивач

поставив  відповідачу  протягом  грудня  2002  року  179090193  м3

природного   газу   загальною   вартістю   58025222,53   грн.,  що

підтверджується актом приймання-передачі № 8 від  31  грудня  2002

року.

За умовами  п.п.  4.2,  4.3  ст.  4  вказаного договору відповідач

повинен був оплатити поставлений у грудні 2002 року газ  у  рівних

частках  10-го,  20-го та 31-го числа грудня місяця,  що здійснено

останнім не було.

Згідно ст.ст.  161,  162 Цивільного кодексу України  ( 1540-06  ) (1540-06)
        

зобов'язання  повинні виконуватися належним чином і в установлений

строк відповідно до вказівок закону та умов договору. Одностороння

відмова  від  виконання  зобов'язань не допускається,  за винятком

випадків, передбачених законом.

З матеріалів справи вбачається,  що  відповідно  до  умов  п.  6.2

договору  від  15  квітня  2002 року у разі прострочення виконання

грошового  зобов'язання,  сторона,  яка  прострочила,  сплачує  на

користь іншої сторони пеню у розмірі 0,3 %  від суми простроченого

платежу за  кожен  день  прострочення,  але  не  більше  подвійної

облікової ставки Національного банку України,  що діяла на період,

за який сплачується така пеня,  тобто на 19 червня  2003  року  ця

ставка складала 7,0 %.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд керувався ст.ст. 72, 79

Цивільного кодексу України ( 1540-06  ) (1540-06)
          та  виходив  з  того,  що

позовну заяву було одержано судом 7 квітня 2003 року,  отже вимоги

позивача в частині стягнення пені за період з 10 грудня 2002  року

по 19 червня 2003 року є обґрунтованими.  До того ж,  відповідачем

не було надано контррозрахунку суми стягуваної пені та не доведено

факту оплати наданих позивачем послуг.

Висновок суду  попередньої  інстанції  про  підставність  позовних

вимог є законним,  відповідає фактичним обставинам  та  матеріалам

справи,  а  доводи  касаційної  скарги його не спростовують,  тому

підстави для зміни або скасування постановленого судового  рішення

у справі відсутні.

Твердження скаржника  стосовно  того,  що  судом  першої інстанції

порушено норми Господарського процесуального  кодексу  України  не

можуть   бути  взяті  судом  до  уваги,  оскільки  ґрунтуються  на

неправильному розумінні і тлумаченні цих норм.

Керуючись ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9,   111-11   Господарського

процесуального  кодексу  України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  Вищий господарський

суд України -

                           ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу дочірньої  компанії  "Газ  України"  Національної

акціонерної  компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення,

а рішення господарського суду м.  Києва від 19 червня 2003 року  у

справі № 37/207 без змін.

Головуючий Перепічай В.С.

Судді      Вовк І.В.

           Гончарук П.А.