ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.10.2003 Справа N 31/113
Вищий господарський суд України у складі: суддя Москаленко В.С.-
головуючий, судді Джунь В.В. і Селіваненко В.П.
розглянув касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
"Озеленитель", м. Дніпропетровськ (далі - ВАТ " Озеленитель")
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від
28.05.2003 p.
та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 31.07.2003 p.
зі справи № 31/113
за позовом акціонерного товариства закритого типу "Інвестиційний
фонд "Приватпромінвест", м. Дніпропетровськ (далі - АТЗТ
"Інвестиційний фонд "Приватпромінвест")
до ВАТ " Озеленитель"
про стягнення 70552 грн. заборгованості
та за зустрічним позовом ВАТ " Озеленитель"
до АТЗТ "Інвестиційний фонд "Приватпромінвест"
про визнання недійсним пункту 4.1.3 договору від 01.10.1997 p. №
5/им про проведення інвестиційних заходів.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача: А.А.А.
відповідача: Б.Б.Б.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
28.05.2003 (суддя Мороз В.Ф.), залишеним без змін постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.07.2003
(колегія суддів у складі: суддя Павловський П.П. - головуючий,
судді Ільєнок Т.В., Белінська О.Ю.) первісний позов задоволено:
стягнуто з ВАТ "Озеленитель" на користь АТЗТ "Інвестиційний фонд
"Приватпромінвест" 70552 грн. боргу; у задоволенні зустрічного
позову ВАТ "Озеленитель" відмовлено. Рішення судових інстанцій про
задоволення первісного позову мотивовано тим, що АТЗТ
"Інвестиційний фонд "Приватпромінвест" доведено факт неповернення
ВАТ "Озеленитель" коштів, наданих останньому для проведення
інвестиційних заходів згідно з умовами договору від 01.10.1997 №
5/им, укладеного сторонами. Мотивом відмови у задоволенні
зустрічного позову зазначено те, що пункт 4.1.3 цього договору не
суперечить вимогам чинного законодавства України.
У касаційній скарзі від 18.08.2003 ВАТ "Озеленитель" просить
скасувати рішення судових інстанцій зі справи № 31/113, у
задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов
задовольнити. Скаргу мотивовано тим, що: по-перше, вимоги Указу
Президента України від 19.03.1996 № 194/96 "Про завдання та
особливості приватизації державного майна у 1996 році" ( 194/96 ) (194/96)
та постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.1996 № 688 "Про
затвердження Положення про порядок продажу пакетів акцій відкритих
акціонерних товариств на некомерційних конкурсах під інвестиційні
зобов'язання" ( 688-96-п ) (688-96-п)
поширюються на умови договору від
01.10.1997 № 5/им про проведення інвестиційних заходів, оскільки
цей договір укладено відповідно до договору купівлі-продажу акцій
від 11.07.1996 № 2240; по-друге, заперечується факт передачі
коштів для проведення інвестиційних заходів на виконання умов
договору від 01.10.1997 № 5/им; по-третє, пункт 4.1.3 договору від
01.10.1997 № 5/им про поворотність наданих коштів для проведення
інвестиційних заходів суперечить чинному законодавству України.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
застосування судовими інстанціями норм матеріального і
процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної
скарги.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- сторонами спору у справі укладено договір від 01.10.1997 № 5/им
про проведення інвестиційних заходів відповідно до договору від
11.07.1996 № 2240 про купівлю-продаж пакету акцій ВАТ
"Озеленитель";
- на виконання умов договору від 01.10.1997 № 5/им АТЗТ
"Інвестиційний фонд "Приватпромінвест" здійснено інвестиції у
розмірі 70552 грн. на користь ВАТ "Озеленитель";
- відповідно до пункту 4.1.3 договору від 01.10.1997 № 5/им ВАТ
"Озеленитель" зобов'язався повернути кошти, перераховані
інвестором на проведення інвестиційних заходів;
- згідно з угодою від 10.09.1998 про внесення змін у договір від
01.10.1997 № 5/им виключено пункт 2.4 цього договору, умова якого
визначала строк повернення інвестицій (через п'ять років після їх
отримання);
- АТЗТ "Інвестиційний фонд "Приватпромінвест" листом від
14.01.2003 та претензією від 27.01.2003 звертався до ВАТ
"Озеленитель" з вимогами про повернення коштів у сумі 70552 грн.
Причиною спору зі справи стали питання про можливість застосування
до спірних відносин сторін законодавства України про приватизацію.
Скаржник доводить, що, оскільки договір від 01.10.1997 № 5/им про
проведення інвестиційних заходів укладено відповідно до договору
купівлі-продажу акцій від 11.07.1996 № 2240, до спірних відносин
сторін слід застосовувати законодавство України про приватизацію
зокрема, Указ Президента України від 19.03.1996 № 194/96 "Про
завдання та особливості приватизації державного майна у 1996 році"
( 194/96 ) (194/96)
та постанову Кабінету Міністрів України від 27.06.1996
№ 688 "Про затвердження Положення про порядок продажу пакетів
акцій відкритих акціонерних товариств на некомерційних конкурсах
під інвестиційні зобов'язання" ( 688-96-п ) (688-96-п)
.
Судовими інстанціями вичерпно встановлено обставини, що входять до
предмету доказування у справі, їм надано правильну юридичну
оцінку. Хоча у договорі від 01.10.1997 № 5/им є посилання на його
відповідність договору купівлі-продажу акцій від 11.07.1996 №
2240, він містить умови саме інвестиційної діяльності, а сторони
даного договору визначаються як суб'єкти інвестиційної діяльності.
Орган приватизації не є стороною договору від 01.10.1997 № 5/им.
Тому відносини сторін за зобов'язаннями, що виникають з договору
від 01.10.1997 № 5/им, регулюються не вимогами законодавства про
приватизацію, а приписами Закону України "Про інвестиційну
діяльність" ( 1560-12 ) (1560-12)
(далі - Закон).
Згідно зі статтею 1 Закону ( 1560-12 ) (1560-12)
інвестиціями є всі види
майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти
підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої
створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.
Такими цінностями можуть бути, зокрема, кошти.
Припис частини 2 статті 5 Закону ( 1560-12 ) (1560-12)
визначає, що
інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів,
покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника
інвестиційної діяльності.
За правилами статті 9 Закону ( 1560-12 ) (1560-12)
основним правовим
документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами
інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладання договорів,
вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов
господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству
України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної
діяльності.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону ( 1560-12 ) (1560-12)
держава
гарантує стабільність умов здійснення інвестиційної діяльності,
додержання прав і законних інтересів її суб'єктів. Умови
договорів, укладених між суб'єктами інвестиційної діяльності,
зберігають свою чинність на весь строк дії цих договорів і у
випадках, коли після їх укладення законодавством (крім
податкового, митного та валютного законодавства, а також
законодавства з питань ліцензування певних видів господарської
діяльності) встановлено умови, що погіршують становище суб'єктів
або обмежують їх права, якщо вони не дійшли згоди про зміну умов
договору.
Оскільки у договорі від 01.10.1997 № 5/им про проведення
інвестиційних заходів сторонами не визначено строку повернення
інвестицій, судові інстанції правильно застосували до спірних
правовідносин приписи статті 165 Цивільного кодексу Української
РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Судові інстанції правильно відмовили у задоволенні зустрічного
позову ВАТ " Озеленитель", оскільки скаржником не наведено
обгрунтованих доводів про невідповідність вимогам чинного
законодавства України положень пункту 4.1.3 договору від
01.10.1997 № 5/им про проведення інвестиційних заходів.
Посилання ВАТ " Озеленитель" на недоведеність факту отримання
інвестицій у сумі 70552 грн. не може бути взято до уваги
касаційною інстанцією, оскільки скаржником не наведено
обгрунтованих доводів про порушення судовими інстанціями у процесі
розгляду справи правил оцінки доказів, наведених у статті 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -
ГПК).
Згідно з частиною другою статті 111-7 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на викладене та керуючись статтями 111-9 - 111-11 ГПК
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні касаційної скарги ВАТ "Озеленитель" зі справи №
31/113 відмовити.
2. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
28.05.2003 p. та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 31.07.2003 p. з цієї справи залишити без
змін.
Суддя В. Москаленко
Суддя В. Джунь
Суддя В. Селіваненко