ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
 
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 29.10.2003                              Справа N 2-8/1508.1-2002
 
   Вищий господарський  суд  України  у складі колегії суддів:
 
                  Перепічая В.С. (головуючого),
                  Вовка І.В.,
                  Гончарука П.А.,
 
розглянувши у  відкритому  судовому  засіданні  касаційну   скаргу
приватного   підприємця   А.А.А.  на  постанову  Севастопольського
апеляційного господарського суду від 27 лютого 2003 року у  справі
№  2-8/1508.1-2002  за позовом фірми "Люс" до Чистенької сільської
ради,  виконавчого комітету Чистенької сільської ради,  за  участю
третьої  особи  з  боку відповідача - приватного підприємця А.А.А.
 
про   визнання недійсним рішення, -
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
28 листопада 2001 року фірма "Люс"  звернулася  до  господарського
суду  Автономної Республіки Крим з позовом до Чистенької сільської
ради  та  виконавчого  комітету  Чистенької  сільської  ради   про
визнання  недійсними рішення Чистенької сільради № 5 від 30 червня
2000 року 12 сесії 23 скликання "Про припинення права користування
земельною  ділянкою  фірмою  "Люс"  і  передачу права користування
приватному підприємцю А.А.А.", рішення Чистенької сільради № 8 від
2    березня    2001    року   "Про   продаж   земельної   ділянки
несільськогосподарського призначення приватному підприємцю  А.А.А.
в   с.   Чистенька,  площею  0,11  га",  договору  купівлі-продажу
земельної  ділянки  від  27  березня  2001  року  АВР  №   971610,
укладеного   між   приватним   підприємцем  А.А.А.  та  Чистенькою
сільрадою, державного акту на право власності на землю КМ № 000049
від 14 квітня 2001 року, виданого приватному підприємцю А.А.А.
 
Справа розглядалась судами неодноразово.
 
Останнім рішенням  господарського  суду Автономної Республіки Крим
від 20 грудня 2002 року (суддя Чумаченко С.А.), залишеним без змін
постановою  Севастопольського апеляційного господарського суду від
27 лютого 2003 року  (судді  Голик  В.С.,  Заплава  Л.М.,  Лисенко
В.А.),  позов  задоволено.  Визнано  недійсними рішення Чистенької
сільради № 5 від 30  червня  2000  року  12  сесії  23  скликання,
рішення  Чистенької сільради № 8 від 2 березня 2001 року,  договір
купівлі-продажу земельної ділянки від 27 березня 2001 року  АВР  №
971610,  державний акт на право власності на землю КМ № 000049 від
14 квітня 2001 року.  Стягнуто з Чистенької сільської ради  судові
витрати.
 
В касаційній скарзі приватний підприємець А.А.А. просить скасувати
постановлені судові  рішення  та  прийняти  нове,  яким  в  позові
відмовити,  посилаючись  на  порушення судами попередніх інстанцій
норм матеріального та процесуального права.
 
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржувані
судові  рішення  без  змін,  а  касаційну  скаргу без задоволення,
посилаючись на відсутність правових підстав для її задоволення.
 
Заслухавши пояснення представників  позивача,  вивчивши  матеріали
справи,  обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти
неї,  суд  вважає,  що  касаційна   скарга   підлягає   частковому
задоволенню з таких підстав.
 
Як встановлено   судами   попередніх  інстанцій  та  вбачається  з
матеріалів  справи,  засновниками  фірми   "Люс",   зареєстрованої
виконкомом  Залізничної  райради м.  Сімферополя 10 листопада 1992
року,  на підставі  перереєстрації  в  зв'язку  зі  зміною  складу
засновників   та   підписання   засновницького   договору,  згідно
розпорядження Симферопольської райдержадміністрації від 30  жовтня
1996 року № 1078-р, стали Г.Г.Г., Д.Д.Д., Е.Е.Е., А.А.А.
 
Рішенням Чистенької  сільської  ради  8  сесії  22 скликання від 2
вересня  1997  року  позивачу  було  відведено  земельну   ділянку
загальною площею 0,11 га забудованої землі та вирішено передати її
в постійне користування.
 
20 вересня 1997 року Е.Е.Е.,  А.А.А.  вийшли зі складу засновників
позивача,  був  здійснений  виділ  їх часток із майна позивача,  а
Д.Д.Д. призначена на посаду директора фірми "Люс".
 
29 вересня 1998 року позивачу було видано державний акт  на  право
постійного землекористування 1-КМ № 001932.
 
Рішенням №  5  від  30  червня  2000  року  12  сесії 23 скликання
припинено право землекористування позивача земельною ділянкою, яка
передана   у  постійне  користування  третій  особі  під  існуючий
інкубаторій без зміни його цільового призначення.
 
Задовольняючи позовні вимоги та залишаючи судове рішення без змін,
попередні судові інстанції виходили з того,  що право користування
земельною ділянкою позивача припинено Чистенькою сільською  радою,
всупереч  вимог  ст.  27  Земельного  кодексу України ( 561-12 ) (561-12)
         в
редакції 1992 року без його відмови від земельної ділянки.
 
При розгляді справи попередніми судовими інстанціями  встановлено,
що  при  виході  зі  складу засновників фірми "Люс" було проведено
реальний виділ їх долі.
 
Проте, в порушення  вимог  ст.  43  Господарського  процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , судом не встановлено і не зазначено в
судових рішеннях,  які будівлі розташовані на  земельній  ділянці,
кому  вони належать,  яке конкретно нерухоме майно виділено третій
особі при її виході зі складу засновників фірми "Люс"  і  де  воно
знаходиться.
 
Між тим,  з'ясування  даного  питання  має  істотне  значення  для
вирішення  спору,  оскільки  від   цього   залежить   правильність
застосування  положень    глави 3    Земельного    кодексу України
( 561-12  ) (561-12)
          в  редакції  Закону України від 13 березня 1992 року,
чинних на час спірних правовідносин, якою регульовано припинення і
перехід  прав  на  землю і,  зокрема,  ст.  30 даного кодексу,  на
підставі якої відповідачем прийнято рішення № 5 від 30 червня 2000
року.
 
З огляду   на  викладене,  рішення  місцевого  суду  та  постанова
Севастопольського  апеляційного  господарського  суду  прийняті  з
порушенням норм процесуального права,  яке впливає на правильність
застосування  норм  матеріального   права,   а   тому   підлягають
скасуванню,  з направленням справи на новий розгляд до суду першої
інстанції.
 
При новому розгляді справи місцевому суду слід врахувати наведене,
встановити  дійсні права та обов'язки сторін і згідно вимог закону
прийняти законне та обґрунтоване рішення.
 
Керуючись ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9,  111-10,  111-11,  111-12
Господарського  процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  Вищий
господарський суд України -
 
                           ПОСТАНОВИВ:
 
Касаційну скаргу   приватного   підприємця   А.А.А.   задовольнити
частково.
 
Рішення господарського  суду  Автономної  Республіки  Крим  від 20
грудня  2002  року  та  постанову  Севастопольського  апеляційного
господарського   суду   від   27  лютого  2003  року  у  справі  №
2-8/1508.1-2002 скасувати,  а справу передати на новий розгляд  до
суду першої інстанції.
 
Головуючий Перепічай В.С.
Судді      Вовк І.В.
           Гончарук П.А.