ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.10.2003 Справа N 2-23/7298-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С,
суддів : Хандуріна М.І.,
Черкащенко М.М.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційні скарги ТОВ ВКО "ІНМО", ДПІ у м. Феодосії
на постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 14.08.03 p.
у справі господарського суду Автономної Республіки
Крим
за позовом ДПІ у м. Феодосії, АР Крим, м. Феодосія
до 1) ТОВ ВКО "ІНМО", м. Феодосія
2) ТОВ "Темос", м. Феодосія
про визнання угоди недійсною
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача: не з'явилися
від відповідачів: 1) А.А.А. - дов. від 12.09.03 p.; Б.Б.Б. -
дов. від 05.09.03 p.; в.о. директора -
Петренко Т.М.
2) Грянік Є.М. - генеральний директор; В.В.В.
- дов. № 01-049-27 від 27.10.03 p.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 17-19.06.03 господарського суду Автономної Республіки
Крим задоволено позовні вимоги ДПІ у м. Феодосії щодо визнання
договору від 10.12.01 укладеного між ТОВ ВКО "ІНМО" та ТОВ "Темос"
недійсним з моменту укладення.
Постановою від 14.08.03 Севастопольського апеляційного
господарського суду рішення від 17-19.06.03 господарського суду
Автономної Республіки Крим скасовано. В позові ДПІ у м. Феодосії
відмовлено.
Постанова мотивована тим, що в силу п. 11 ст. 10 Закону України
"Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
державні
податкові органи вправі подавати позови про визнання угод
недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими
угодами на підставі ст. 49 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
,
однак позивачем заявлені вимоги на підставі ст. 48 Цивільного
кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
, чим перевищені повноваження, надані
чинним законодавством України.
Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
не передбачає правових наслідків у вигляді визнання
договору недійсним і проведення двохсторонньої реституції при
передачі підприємством активів, які знаходяться у податковій
заставі у якості внеску до статутного фонду господарського
товариства. Правові наслідки такої передачі майна без згоди з
податковим органом визначені п. 8.6.4 ст. 8 вищезгаданого Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
.
Не погоджуючись з постановою Севастопольського апеляційного
господарського суду ТОВ ВКО "ІНМО" та ДПІ у м. Феодосії звернулись
у Вищий господарський суд України з касаційними скаргами і просять
її скасувати.
ТОВ ВКО "ІНМО" у касаційній скарзі посилається на те, що п. 8.6.4
ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
не встановлює правових підстав відчуження майна, яке
знаходиться у податковій заставі без згоди з податковим органом, а
тільки визначає відповідальність посадової особи, яка прийняла
таке рішення без отримання попередньої згоди податкового органу,
та яке не має повноважень на таке відчуження відповідно до п.п. а
п. 8.6.1. ст. 8 вищезгаданого Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
. Правові наслідки
визначені п. 8.6.4 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
не є підставою для припинення
податкової застави майна ТОВ ВКО "ІНМО", визнання податкового
боргу безнадійним і його списання відповідно до п. 8.7 ст. 8 та
п.18.2.1 ст. 18 вищевказаного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
.
ДПІ у м. Феодосії посилається на те, що п. 11 ст. 10Закону України
"Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
лише
конкретизує право податкової інспекції, як юридичної особи на
звернення до суду з позовом про поновлення порушеного права, яке
встановлено ст. 1 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
і не визначає меж компетенції податкового органу, тим
більше не містить заборони в частині застосування ст. 48
Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
ДПІ у м. Феодосії вважає, що правові підстави у вигляді визнання
договору недійсним та проведення двохсторонньої реституції, у
випадку невідповідності договору вимогам закону, передбачені
вимоги ст. 48 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
, вимоги якої
в цій частині судом не прийняті до уваги.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним касаційну скаргу задовольнити з наступних підстав.
Господарським судом Автономної Республіки Крим встановлено, що
10.12.01 ТОВ "Темос" та ТОВ ВКО "ІНМО" уклали договір про передачу
на баланс складських приміщень, розташованих на вул. Чорноморська
набережна, 16 в м. Феодосії.
Пунктом 1 договору передбачено, що складські приміщення: паккгауз
- літ. А, майстерня - літ. Б, сторожка - літ. В, гараж - літ. Г,
убиральня - літ. У, огорожа - літ. 1-9 передаються ТОВ "Темос" на
виконання засновницького договору про діяльність ТОВ "Темос".
Згідно акту № 1 приймання-передачі основних фондів приміщення були
передані ТОВ "Темос" - 10.12.01.
Колегія суддів вважає, що господарський суд правомірно визнав
недійсним оспорюваний договір від 10.12.01 "Про передачу на баланс
складських приміщень на вул. Чорноморська набережна, 16", оскільки
все майно ТОВ ВКО "ІНМО" знаходилося в податковій заставі.
Право податкового боргу на майно ТОВ ВКО "ІНМО" виникло 17.06.00,
податкова застава зареєстрована в Державному реєстру за №
1090-204.
Відповідно до п. 8.6.1 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
платник податків, активи якого
перебувають у податковій заставі не має права без письмового
узгодження з податковим органом проводити операції з відчуження
майна.
Незаконні дії виконавчого директора ТОВ ВКО "ІНМО" Толчина А.І.,
який підписував договір 10.12.01 та акт приймання-передачі майна,
встановлені вироком Феодосійського місцевого суду від 04.03.03,
який набрав законної сили до розгляду справи господарським судом
АРК. Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що вирок суду з кримінальної справи, що
набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при
вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони
вчинені.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
у випадках, передбачених законодавчими актами
України, до господарського суду мають право також звертатися
державні та інші органи, громадяни, що не є суб'єктами
підприємницької діяльності.
Севастопольський апеляційний господарський суд зробивши висновок
про неможливість пред'явлення позову органами Державної податкової
служби на підставі ст. 48 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
послався на п. 11 ст. 10. Закону України "Про державну податкову
службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
якою визначено, що державні податкові
інспекції мають право подавати до судів позови до підприємств,
установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і
стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими
угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених
законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед
бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Однак, такий висновок судом апеляційної інстанції зроблено без
достатнього аналізу інших норм зазначеного закону, що визначають
задачі та мету діяльності органів Державної податкової служби.
Дана стаття лише конкретизує право податкової інспекції, як
юридичної особи на звернення до суду з позовом про поновлення
порушеного права, яке встановлено ст. 1 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
і не визначає меж
компетенції податкового органу та не містить заборони в частині
звернення до суду на підставі ст. 48 Цивільного кодексу України
( 1540-06 ) (1540-06)
.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що Севастопольським
апеляційним господарським судом дана неправильна юридична оцінка
обставинам справи, тому постанова не відповідає чинному
законодавству України та обставинам справи і підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, ст. 111-9, ст.
111-10, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги ТОВ ВКО "ІНМО" та ДПІ у м. Феодосії задовольнити.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
14.08.03 p. зі справи № 2-23/7298-2003 скасувати.
Рішення від 17-19.06.03 p. господарського суду Автономної
Республіки Крим з даної справи залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді М.І. Хандурін
М.М. Черкащенко