ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.10.2003 Справа N 1/98
Вищий господарський суд України у складі: суддя Москаленко В.С.-
головуючий, судді Джунь В.В. і Селіваненко В.П.
розглянув касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
"Луганськголовпостач", м. Луганськ (далі - ВАТ
"Луганськголовпостач")
на рішення господарського суду Луганської області від 30.05.2003
p.
та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
05.08.2003 p.
зі справи № 1/98
за позовом Хімічного казенного об'єднання імені Г. І.
Петровського, м. Петровське Луганської області (далі - Об'єднання)
до ВАТ "Луганськголовпостач"
про стягнення 3998 грн. 72 коп. заборгованості.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача: А.А.А.,
відповідача: Б.Б.Б.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Луганської області від 30.05.2003
(суддя Мінська Т.М.), залишеним без змін постановою Донецького
апеляційного господарського суду від 05.08.2003 (колегія суддів у
складі: суддя Дзюба О.М. - головуючий, судді Акулова Н.В.,
М'ясищев А.М.) позов задоволено: з ВАТ "Луганськголовпостач"
стягнуто на користь Об'єднання 3826 грн. 52 коп. основного боргу
за поставлені товари та 172 грн. 20 коп. збитків з урахуванням
встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Рішення
судових інстанцій по суті спору у справі мотивовано тим, що
позивачем доведено в установленому порядку наявність
заборгованості відповідача за поставлені останньому товари.
У касаційній скарзі ВАТ "Луганськголовпостач" просить скасувати
рішення судових інстанцій зі справи № 1/98, у задоволенні позову
Об'єднання відмовити. Скаргу мотивовано тим, що Об'єднання на
порушення вимог статей 14 та 31 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
не заявлено вимог в межах строку, встановленого для їх
подання, у справі про банкрутство ВАТ "Луганськголовпостач",
провадження у якій було порушено ухвалою господарського суду
Луганської області від 27.07.2001. У зв'язку з цим вимоги
Об'єднання, на думку скаржника, вважаються погашеними.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями обставин
справи та правильність застосування ними норм матеріального і
процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної
скарги.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- позивачем доведено наявність заборгованості відповідача за
поставлені останньому товари у сумі 3826 грн. 52 коп. основного
боргу та 172 грн. 20 коп. збитків з урахуванням встановленого
індексу інфляції за весь час прострочення, усього на суму 3998
грн. 72 коп.;
- Об'єднання не подало письмової заяви з вимогами до ВАТ
"Луганськголовпостач" у справі про банкрутство останнього
відповідно до статті 14 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
.
Причиною спору зі справи постало питання про можливість
застосування приписів статей 14 та 31 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
(далі - Закон) у вирішенні спору про
стягнення заборгованості в позовному провадженні. Відповідно до
частини 2 статті 14 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
вимоги конкурсних
кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для
їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і
вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі,
якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є
граничним і поновленню не підлягає. Згідно з частиною 5 статті 31
Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
вимоги, заявлені після закінчення строку,
встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються
погашеними.
Скаржник на підставі цих положень Закону доводить, що позовні
вимоги Об'єднання до нього вважаються погашеними, а отже у позові
слід відмовити. Судові інстанції у цій справі правильно
визначилися щодо відсутності підстав для висновку, за яким вимоги
Об'єднання про стягнення заборгованості за поставлені товари слід
було б вважати погашеними, оскільки вимоги конкурсного кредитора
вважаються погашеними лише у межах провадження у справі про
банкрутство боржника, до якого звернувся із заявою цей кредитор. У
Цивільному кодексі Української РСР (статті 216 - 223 ( 1540-06 ) (1540-06)
)
не передбачено такої підстави припинення зобов'язань, як пропуск
конкурсним кредитором строку, встановленого для подання ним своїх
вимог у провадженні зі справи про банкрутство. Тому якщо у справі
про банкрутство винесено ухвалу про погашення вимоги конкурсного
кредитора, а останній звернувся до боржника з позовом, предметом
якого є та ж сама вимога, суд не може відмовити у задоволенні
цього позову виключно на підставі припинення права вимоги
конкурсного кредитора у справі про банкрутство.
Отже судовими інстанціями дана правильна юридична оцінка
встановлених обставин справи.
З огляду на викладене та керуючись статтями 111-9 - 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні касаційної скарги ВАТ "Луганськголовпостач" зі
справи № 1/98 відмовити.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 30.05.2003
p. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
05.08.2003 p. з цієї справи залишити без змін.
Суддя В. Москаленко
Суддя В. Джунь
Суддя В. Селіваненко