ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                            ПОСТАНОВА

                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 22.10.2003                                        Справа N 7/114

   Вищий господарський  суд  України  у складі колегії суддів:

                  Перепічая В.С. (головуючого),

                  Вовка І.В.,

                  Гончарука П.А.,

розглянувши у  відкритому  судовому  засіданні  касаційну   скаргу

відкритого   акціонерного   товариства   "Рівнеазот"   на  рішення

господарського суду Рівненської області від 13 травня 2003 року  у

справі  №  7/114  за  позовом  відкритого  акціонерного товариства

"Ей-І-Ес  Рівнеенерго"  до  відкритого   акціонерного   товариства

"Рівнеазот"

про   стягнення суми, -

                            ВСТАНОВИВ:

21 березня  2003  року  відкрите  акціонерне  товариство  "Ей-І-Ес

Рівнеенерго" звернулося до господарського суду Рівненської області

з  позовом  до  відкритого акціонерного товариства "Рівнеазот" про

стягнення пені за період з 26 грудня 2002 року по 1  березня  2003

року  в  розмірі  197058,54  грн.  та  суми,  на  яку збільшується

заборгованість з врахуванням індексу інфляції за грудень 2002 року

та січень-лютий 2003 року в розмірі 357101,98 грн., посилаючись на

те,  що 19 лютого 2003 року господарський суд Рівненської  області

прийняв  рішення  у  справі  №  14/286 про стягнення з відповідача

заборгованості за спожиту в червні-липні 2002 року електроенергію,

проте,    незважаючи   на   рішення   суду,   відповідач   вказану

заборгованість не ліквідував.

Рішенням господарського суду Рівненської  області  від  13  травня

2003  року  (суддя  Маціщук  А.В.)  позов  задоволено.  Стягнуто з

відповідача на користь позивача  197058,54  грн.  пені,  357101,98

грн. індексації боргу та судові витрати.

В касаційній  скарзі  відкрите  акціонерне  товариство "Рівнеазот"

просить скасувати  постановлене  судове  рішення,  посилаючись  на

неправильне   застосування   судом   попередньої   інстанції  норм

матеріального права.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржуване

судове  рішення  без  змін,  а  касаційну  скаргу без задоволення,

посилаючись на відсутність правових підстав для її задоволення.

Заслухавши пояснення представників  позивача,  вивчивши  матеріали

справи,  обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти

неї,  суд вважає,  що касаційна скарга не підлягає  задоволенню  з

таких підстав.

Як встановлено  судом  першої інстанції та вбачається з матеріалів

справи, відповідно до угоди на користування електричною енергією №

5  від  23  грудня 1992 року Державна акціонерна енергопостачальна

компанія "Рівнеенерго",  правонаступником якої є позивач, протягом

червня-липня  2000  року  поставила  відповідачу електроенергію на

загальну суму 7978078,63 грн.,  а останній (згідно п.  9  вказаної

угоди,   яким,   крім   того,   передбачена   відповідальність  за

несвоєчасне виконання розрахунків у вигляді пені 0,5  %  від  суми

боргу)  зобов'язувався  до  25  числа  поточного  місяця  оплатити

поставлену електроенергію.

Як зазначено в  оскаржуваному  рішенні,  наведені  вище  обставини

встановлені  рішеннями  господарського  суду Рівненської області у

справах №  4р/178-М-2,  №  14/286,  №  15/18  між  тими  ж  самими

сторонами   і   не   підлягають   доказуванню  згідно  зі  ст.  35

Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .

Відповідно до ст.  214 Цивільного  кодексу  України  ( 1540-06  ) (1540-06)
        

боржник,  який  прострочив  виконання  грошового зобов'язання,  на

вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму  боргу  з  урахуванням

встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Задовольняючи позовні вимоги,  місцевий суд керувався ст.ст.  178,

179 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
         та  положеннями  Закону

України  "Про  відповідальність  за несвоєчасне виконання грошових

зобов'язань" ( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
         та виходив з того,  що відповідач  свої

зобов'язання   за   договором   №   5  щодо  оплати  постановленої

електричної енергії не виконав.

Висновок суду  попередньої  інстанції  про  підставність  позовних

вимог є законним,  обґрунтованим,  відповідає фактичним обставинам

та  матеріалам  справи,  а  доводи  касаційної  скарги   його   не

спростовують,    тому    підстави   для   зміни   або   скасування

постановленого судового рішення у справі відсутні.

Керуючись ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9,   111-11   Господарського

процесуального  кодексу  України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  Вищий господарський

суд України -

                           ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу відкритого  акціонерного  товариства  "Рівнеазот"

залишити   без   задоволення,   а   рішення   господарського  суду

Рівненської області від 13 травня 2003 року у справі №  7/114  без

змін.

Головуючий Перепічай В.С.

Судді      Вовк І.В.

           Гончарук П.А.