ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.10.2003 Справа N 104/9-02
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче
підприємство "Укрвермікуліт" на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 7 травня 2003 року у справі № 104/9-02 за
позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче
підприємство "Укрвермікуліт" до Дослідно-виробничого підприємства
Інституту гідротехніки та меліорації
про стягнення суми, -
ВСТАНОВИВ:
25 березня 2002 року товариство з обмеженою відповідальністю
"Науково-виробниче підприємство "Укрвермікуліт" звернулося до
господарського суду Київської області з позовом до
Дослідно-виробничого підприємства Інституту гідротехніки та
меліорації про стягнення неустойки, відшкодування збитків та
повернення безпідставно отриманих коштів на суму 162052,60 грн.,
посилаючись на неналежне виконання відповідачем підрядних робіт
згідно договору № 4 від 8 жовтня 2001 року.
Рішенням господарського суду Київської області від 16 квітня 2002
року (суддя Грейц К.В.), залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 7 травня 2003 року (судді
Моторний О.А., Кошіль В.В., Карась О.В.), стягнуто з відповідача
на користь позивача 14920,40 грн. основного боргу, 775,10 грн.
неустойки та судові витрати. В решті вимог відмовлено.
В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю
"Науково-виробниче підприємство "Укрвермікуліт" просить змінити
постановлені судові рішення та задовольнити вимоги позивача на
суму 146357,10 грн., посилаючись на порушення судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій
дійшли правильного висновку щодо стягнення з відповідача 14920,40
грн. зайво сплаченої позивачем авансової суми та неустойки за
неякісне виконання робіт в сумі 755,10 грн., оскільки авансова
сума перевищує вартість виконаних робіт і не ввійшла в перелік
використаних матеріалів за актами приймання виконаних робіт форми
№ КБ-2в, а неякісне виконання робіт підтверджено приписом
Державного пожежного нагляду від 24 січня 2002 року.
До того ж, місцевий та апеляційний суди правомірно відмовили в
стягненні 10000 грн. за ненадання проектно-кошторисної
документації, оскільки відповідно до ст. 353 Цивільного кодексу
України ( 1540-06 ) (1540-06)
будівельні роботи виконуються підрядчиком на
підставі затвердженої проектно-кошторисної документації, яку
останньому має передати замовник. В порушення вказаної норми такий
обов'язок покладено на підрядника без зазначення терміну його
виконання.
Відмовляючи в позові в частині стягнення завищеної вартості робіт
в сумі 66092,40 грн., попередні інстанції виходили з того, що в
силу п. 3.1 договору вартість підрядних робіт є договірною і
динамічною, а фактичну вартість робіт зафіксовано сторонами в
актах приймання виконаних робіт, підписаних без зауважень.
Проте, з таким висновком погодитись не можна, оскільки він,
всупереч вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ґрунтується на неповно встановлених
обставинах справи і без оцінки всіх доказів, що мають значення для
правильного вирішення спору.
В п. 3.4 договору № 4 від 8 жовтня 2001 року сторони визначили, що
взаєморозрахунки за виконані роботи проводяться виходячи з об'єму
робіт, норм витрат трудових і матеріальних ресурсів і
обґрунтованих цін і тарифів.
На вказані умови договору попередні судові інстанції не звернули
уваги, а тому передчасно дійшли висновку про необхідність відмови
в даній частині позову.
У зв'язку з тим що для роз'яснення питань щодо об'єму виконаних
робіт, норм витрат трудових і матеріальних ресурсів, обґрунтування
цін і тарифів необхідні спеціальні знання, суду слід вирішити
питання про призначення відповідної судової експертизи, оскільки
наявний в матеріалах справи висновок спеціаліста з вказаних питань
не є засобом доказування певних обставин справи.
Відмову в позові в частині відшкодування збитків в сумі 80000
грн., які пов'язані із сплатою позивачем штрафу за неналежне
виконання ним договору комісії від 15 жовтня 2001 року попередні
судові інстанції мотивували тим, що договір підряду від 8 жовтня
2001 року не пов'язаний з договором комісії, оскільки його
укладено раніше, ніж договір комісії. При цьому апеляційний суд
дійшов висновку про те, що договір підряду не укладений в силу
доручення комітента.
З таким висновком погодитись не можна, оскільки він ґрунтується
без з'ясування того, кому належать приміщення, в якому проводились
певні будівельні роботи і аналізу умов договорів підряду та
комісії щодо їх предмету.
При цьому, попередніми судовими інстанціями не дана оцінка п. 1.1
договору комісії від 15 жовтня 2001 року та додатковій угоді до
нього, протоколу про розмежування прав та обов'язків при
здійсненні будівництва від 5 жовтня 2001 року (а.с. 91).
З огляду на викладене, рішення місцевого суду та постанова
Київського апеляційного господарського суду в цій частині є
необґрунтованими, прийнятими з порушенням норм права, тому
підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до
суду першої інстанції.
Оскільки результат розгляду справи в даних частинах позовних вимог
може вплинути на висновок суду щодо стягнення неустойки від суми
невиконаних робіт, то судові рішення в цій частині теж підлягають
скасуванню.
При новому розгляді справи місцевому суду слід врахувати наведене
і згідно вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"Науково-виробниче підприємство "Укрвермікуліт" задовольнити
частково.
Рішення господарського суду Київської області від 16 квітня 2002
року в частині стягнення 14920,40 грн. зайво сплачених коштів,
775,10 грн. неустойки та відмови в позові в частині стягнення
10000 грн. за ненадання проектнокошторисної документації та
постанову Київського апеляційного господарського суду від 7 травня
2003 року в даній частині залишити без змін.
В решті зазначені судові рішення скасувати і справу передати на
новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий Перепічай В.С.
Судді Вовк І.В.
Гончарук П.А.