Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.10.2003 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді,
суддів;
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в
м. Н-ську касаційну скаргу Акціонерного товариства "XXX"
на постанову Н-ського апеляційного господарського
суду від ХХ.07.2003 року
у справі за позовом Акціонерного товариства "XXX"
до Державного підприємства Український
ансамбль "YYY" Державного комітету
молодіжної політики, спорту і туризму
України
про стягнення суми,
УСТАНОВИВ :
У жовтні 2002 року позивач звернувся до господарського суду м.
Н-ська з позовною заявою до відповідача про стягнення 18133,45
евро, посилаючись на те, що це зобов'язання виникло в останнього з
укладеного договору.
Рішенням господарського суду м. Н-ська від ХХ.04.2003 року позов
задоволено.
Постановою Н-ського апеляційного господарського суду від
ХХ.07.2003 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано,
та у позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач вважає, що апеляційним судом порушено
норми матеріального права, і тому просить прийняту ним постанову
скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті у ній
судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, що між сторонами було укладено
договір № Х1 від ХХ.12.2001 року про інкасо іменних чеків, за
умовами якого позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги з
прийняття іменних чеків, а останній зобов'язався оплатити
комісійну винагороду. На виконання зазначеного договору відповідач
ХХ.12.2001 року передав позивачу чек № Х5 від ХХ.12.2001 року на
суму 18065,21 євро, який було видано за гастрольну діяльність у
Франції для оплати. Після отримання від "ZZZ (Німеччина)" грошових
коштів за чеком позивач сплатив їх ХХ.01.2001 року відповідачу.
У подальшому ХХ.02.2002 року "ZZZ" повідомив позивача про відмову
банка-емітента оплатити чек, у зв'язку з тим, що він вважається
втраченим, і списав з кореспондентського рахунку позивача спірну
суму.
Предметом даного судового розгляду є вимоги позивача про стягнення
з відповідача витрат, пов'язаних з оплатою чека на підставі
укладеного договору.
Апеляційним судом встановлено, що спірні правовідносини між
сторонами виникли з укладеного ними договору, і це підтверджується
матеріалами справи.
Отже, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у
позові, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що
у позивача не має підстав для задоволення його вимог за умовами
договору, оскільки у відповідача відсутнє договірне зобов'язання
щодо повернення коштів, отриманих за чеком.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного
суду.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дав правильну
юридичну оцінку обставинам справи та повно їх встановив у
прийнятій постанові, і тому її слід залишити без змін, а касаційну
скаргу без задоволення.
З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Акціонерного товариства "XXX" залишити без
задоволення, а постанову Н-ського апеляційного господарського суду
від ХХ.07.2003 року без змін.