Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "Інформтехнологія".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.10.2003 р.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого-судді
суддів
розглянувши
у відкритому судовому
засіданні касаційну
скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"ІК"О"від 29.09.2003 р.
на постанову Київського апеляційного господарського
суду від 10.09.2003 р.
у справі № 2
господарського суду міста Києва
за позовом Прокурора Святошинського району м. Києва
в інтересах Фонду державного майна України
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю
"ІК"О"
2. Компанії "ГІ"
треті особи 1. Відкрите акціонерне товариство "А"
2. Закрите акціонерне товариство "МБР"
про визнання недійсними договорів
в судовому засіданні взяли участь представники сторін:
прокурор ст.прокурор відділу Генеральної
прокуратури України;
ст.помічник прокурора Святошинського
pайону м. Києва;
від позивача присутній,
від 1-го відповідача присутній,
від 2-го відповідача присутній,
треті особи: 1. не з'явились
2. не з'явились
Рішенням господарського суду міста Києва від 05.05.2003 р.
(а.с.35-39) позов задоволено. Визнано недійсним договір комісії на
придбання акцій АТ "АЦ" від 20.01.1999 р. №1/01к, який був
укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "ІК О" і
Компанією "ГІ". Визнане недійсним біржовий контракт від
02.02.1999р. №670 ПП, укладений між Фондом державного майна
України і товариством з обмеженою відповідальністю "ІК О". Визнане
таким, що втратив чинність сертифікат акцій ВАТ "АЦ", оформлений
на компанію "ГІ" на загальну кількість 3597277 акцій на загальну
суму 179863,85 грн., а самі акції повернути державі в особі Фонду
державного майна України. Зобов'язано реєстратора акцій "А" - ЗАТ
"МБР" внести в систему реєстру запис про виключення з реєстру
акціонерів Компанії "ГІ".
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
10.09.2003 р. (а.с.135-138) рішення господарського суду міста
Києва від 05.05.2003 р. залишено без змін.
Вищий господарський суд, вивчивши матеріали справи та
проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального
та процесуального права при прийнятті оспорюванного судового
рішення, заслухавши прокурорів, представників сторін,
встановив:
31.03.2003 року Прокуратура Святошинського району міста Києва в
інтересах держави в особі Фонду державного майна України
звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю
"ІК О" та Закритої компанії з обмеженою відповідальністю "ГІ",
треті особи: Відкрите акціонерне товариство "А" та Закрите
акціонерне товариство "МБР" про визнання недійсними: договору
комісії на придбання акцій АТ "АЦ" від 20.01.1999 р. №1/01к, який
був укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "ІК О"
і Компанією "ГІ" та біржового контракту від 02.02.1999 р. №670 ПП,
укладеного між Фондом державного майна України і товариством з
обмеженою відповідальністю "ІК О"; про визнання таким, що втратив
чинність сертифікату акцій ВАТ "АЦ", оформленого на компанію "ГІ"
на загальну кількість 3597277 акцій на загальну суму 179863,85
грн., а самі акції повернути державі в особі Фонду державного
майна України; зобов'язати реєстратора акцій "А" - ЗАТ "МБР"
внести в систему реєстру запис про виключення з реєстру акціонерів
Компанії "ГІ".
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, прокурор Святошинського району
міста Києва посилається на те, що зазначений вище договір комісії
слід визнати недійсним на підставі ст.48 Цивільного Кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
з підстав його невідповідності вимогам законів, а
саме:
- щодо договору комісії - спірний договір комісії не містить умов
розрахунку за придбані акції (порядку і термінів перерахування
компанією "ГІ" коштів, необхідних для придбання акцій в його
інтрересах і за його рахунок), а також порядку і термінів оплати
комісійної винагороди, що суперечить ст.395 Цивільного кодексу
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, п. 1 Указу Президенту України від 04.10.1994 р.
№566/94 ( 566/94 ) (566/94)
і п.2 Правил здійснення торгівцями цінними
паперами комерційної та комісійної діяльності по цінних паперах
( z0743-96 ) (z0743-96)
, затверджених Держкомісіїцінних паперів від
23.12.1996 р. № 331.
- спірний договір укладений представником компанії "ГІ" (на
підставі генерального доручення від 11.11.1998 р.), який одночасно
є керівником інвестиційної компанії "О", що на думку прокурора
порушує вимоги ч.3 ст.62 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(представник не може здійснювати угоди від імені особи, яку він
представляє, ні у відношенні себе особисто, ні у відношенні особи,
представником якої він одночасно являється).
В частині визнання недійсним вищезазначеного біржового контракту,
прокурор лише просить господарський суд об'єднати в одному
проваджені розгляд питання про визнання недійсним договору комісії
та біржового контракту на тій підставі, що укладання спірних угод
є відповідними етапами приватизації акцій відкритих акціонерних
товариств, що належать державі шляхом їх продажу на фондовій
біржі.
Колегія суддів Вищого господарського суду, перевіривши матеріали
справи та висновки, встановлені судом апеляційної інстанцій, їх
відповідність чинному законодавству, приходить до висновку, що
касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 153 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
договір вважається
укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках
формі досягнуто згоди по всіх Істотних умовах. Істотними, зокрема,
є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні
для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за
заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Судовими інстанціями під час розгляду даної справи і вирішення
спору по суті встановлено, що спірний договір комісії містить
передбачені ст. 395
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
істотні умови - умови розрахунку за придбані
акції (порядку і термінів перерахування компанією "ГІ" коштів,
необхідних для придбання акцій в його інтересах і за його
рахунок), а також порядок і терміни оплати комісійної винагороди.
Однак, у разі недотримання сторонами договору вимог щодо істотних
умов договору зазначена обставина є підставою вважати цей договір
неукладеним, а, відтак, позовну вимогу про визнання його недійсним
із-за відсутності в ньому вказаної істотної умови - такою, що не
ґрунтується на положеннях закону щодо недійсності угод.
За таких обставин, позиція місцевого господарського суду та
апеляційного господарського суду є неправомірною, оскільки спірний
договір комісії визнано недійсним, в той же час договір, в якому
відсутні узгоджені сторонами істотні умови, вважається неукладеним
і не може бути предметом вимог про визнання договору недійсним.
Розглядаючи спірні правовідносини, судовими інстанціями не надано
належної правової оцінки правомірності пред'явлення позову поза
межами визначеного законодавством строку позовної давності.
Так, договір комісії № 1/01К між ТОВ "ІК"О" та компанією "ГІ ЛТД"
укладений 20.01.1999 р.(а.с.18-19), біржовий контракт №670/ПП на
купівлю-продаж цінних паперів між Фондом державного майна України
та ТОВ "ІК "О" укладений 02.02.1999 р. (а.с.15-16).
Разом з тим, прокурор Святошинського району міста Києва звернувся
з позовом про визнання недійсним спірних договорів лише 31.03.2003
р. (а.с.2-6), тобто поза межами трирічного строку позовної
давності.
Клопотання про відновлення пропущеного строку прокурором чи
позивачем не заявлено, докази, які б підтверджували поважні
причини пропуску загального строку позовної давності, в матеріалах
справи відсутні.
Як зазначається в позовній заяві прокурором, "позовні вимоги
зв'язані між собою спільними доказами і процедурно, оскільки
укладання спірних угод являються відповідними етапами приватизації
акцій відкритих акціонерних товариств", тому слід вважати, що
спірні правовідносини між сторонами мають розглядатись в розрізі
норм законодавства про приватизацію.
Так, відповідно до п.2 ст.20 Закону України "Про приватизацію
невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" ( 2171-12 ) (2171-12)
зазначається, що заява про визнання угод недійсними подається
будь-ким з учасників аукціону, конкурсу або органом приватизації у
місячний строк з дати проведення аукціону, завершення конкурсу.
З огляду на викладене вбачається, що судовими інстанціями не
досліджено фактичних обставин у справі в частині правомірності
звернення прокурора та позивача з приводу визнання недійсними
угод, які укладено в межах приватизаційного процесу без врахування
певних норм законодавства про приватизацію та ототожнено
правовідносини, які виникли стосовно укладання цивільно-правового
договору комісії та біржового договору, який укладено в процесі
приватизації частки державного майна (цінних паперів), тобто в
межах приватизаційного процесу.
За нормами розділу V Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які
вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В той же
час, у справі відсутні докази на яких ґрунтувались рішення
місцевого господарського суду та постанова апеляційного
господарського суду (а.с.15-26, 28-32, 34).
Наведене свідчить про те, що господарським судом міста Києва та
Київським апеляційним господарським судом надано належну оцінку
обставинам у справі, у сукупності та відповідності нормам
матеріального і процесуального права, але висновки зроблені
невірні всупереч вимогам ст.48 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п.2 ст.111-9, ч.1 ст.111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
постановив:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІК"О"
від 29.09.2003 р. у справі №2 господарський суд міста Києва
задовольнити.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 05.05.2003 р. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
10.09.2003 р. у зазначеній справі скасувати. В позові відмовити.
3. Ухвалу Вищого господарського суду України від 10.10.2003 р. про
заборону вчинення дій визнати такою, що втратила чинність.
Головуючий
Судді