Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.10.2003 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді,
суддів;
за участю представників сторін - присутні, розглянувши у
відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з
обмеженою відповідальністю "YYY"
на постанову від ХХ червня 2003 року Н-ського апеляційного
господарського суду
у справі № Х2
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "YYY"
до - товариства з обмеженою відповідальністю "ZZZ",
- акціонерного товариства "XXX"
про стягнення 876 364 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 25 березня 2003 року господарського суду м. Н-ська
(суддя А.А.А.) позов задоволено частково зі стягненням з
акціонерного товариства "XXX" 798 000 грн. основного боргу та 14
364 грн. неустойки, а з товариства з обмеженою відповідальністю
"ZZZ" 50 000 грн. штрафу.
Рішення суду мотивовано невиконанням акціонерним товариством "XXX"
своїх зобов'язань за договором від ХХ березня 2001 року № Х1.
Постановою від ХХ червня 2003 року Н-ського апеляційного
господарського суду (судді Б.Б.Б., В.В.В., Г.Г.Г.) рішення у
справі скасовано, в позові відмовлено з мотивів невиконання
позивачем пункту 2.2 зазначеного договору, згідно з яким позивач
був зобов'язаний самостійно вивезти товар.
У касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "YYY"
просить постанову від ХХ червня 2003 року Н-ського апеляційного
господарського суду скасувати з огляду на порушення апеляційною
інстанцією норм матеріального права.
На його думку, невиконання зобов'язання спричинене виними діями
відповідача: згідно з пунктом 2.3 договору поставка вважається
здійсненою в момент підписання сторонами акта приймання-передачі,
який контрагентами підписаний не був; в матеріалах справи відсутні
докази неналежного виконання позивачем своїх зобов'язань за
договором; в строк до ХХ березня 2002 року продукція поставлена не
була.
Акціонерне товариство "XXX" вважає вимоги позивача безпідставними
і такими, що не підлягають задоволенню, оскільки в даний час в
місцевому господарському суді вирішується спір між тими ж
сторонами і з тих же підстав; позивачу в 2002 році двічі
направлялися пропозиції здійснити вивіз сільськогосподарської
продукції, проте позивач своїх зобов'язань за договором не
виконав; позивача інформовано про готовність відповідача передати
продукцію в період з ХХ по ХХ листопада 2003 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ZZZ" належним чином було
повідомлене про час і місце судового засідання, проте право на
подання відзиву на касаційну скаргу ним не використано і його
представник в судове засідання не з'явився.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали
на предмет їх юридичної оцінки господарським судом м. Н-ська та
Н-ським апеляційним господарським судом, та проаналізувавши
застосування судами норм матеріального і процесуального права,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Як встановлено судами, на підставі договору від ХХ березня 2001
року за № Х1 та додатку до нього, укладених між товариством з
обмеженою відповідальністю "YYY" та акціонерним товариством "XXX",
позивач зобов'язався до ХХ травня 2001 сплатити вартість
сільськогосподарської продукції, а відповідач до ХХ березня 2002
року зобов'язався поставити її позивачу на умовах самовивозу.
Для забезпечення виконання зобов'язання позивач та товариство з
обмеженою відповідальністю "ZZZ" уклали договір поруки від ХХ
березня 2001 року за № Х3.
З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання в
частині перерахування акціонерному товариству "XXX" 798 000 грн.
виконав в повному обсязі, що підтверджується платіжними
дорученнями від ХХ березня 2001 року № Х4, від ХХ березня 2001
року № Х5, від ХХ березня 2001 року № Х6, від ХХ березня 2001 року
№ Х7, від ХХ березня 2001 року № Х8, від ХХ квітня 2001 року № Х9,
від ХХ квітня 2001 року № ХХ1, від ХХ квітня 2001 року № ХХ2.
Відповідач продукцію в термін до ХХ березня 2002 року не поставив,
а отже зобов'язань за договором не виконав.
Контрагенти забезпечили виконання зобов'язання штрафом у розмірі
1,8 відсотків річних від вартості непоставленого у визначений
термін товару, що дорівнює 14 364 грн.
На момент звернення до суду з позовом збитки позивачу відшкодовані
не були.
Крім того, позивач та товариство з обмеженою відповідальністю
"ZZZ" уклали договір поруки від ХХ березня 2001 року за № Х3,
відповідно до умов якого майнова відповідальність поручителя перед
кредитором обмежується сумою у 50 000 грн.
Статтею 161 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і
в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту
планування, договору. За змістом статей 212 та 216 Цивільного
кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
боржник не звільняється від
відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання,
яке припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно зі
статтею 203 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
в разі
невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником він
має відшкодувати кредиторові завдані збитки.
В силу вимог частини першої статті 213 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
боржник, який прострочив виконання,
відповідає перед кредитором за збитки, завдані простроченням, і за
неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
З урахуванням цих обставин господарський суд першої інстанції
ухвалив рішення про задоволення позову.
Акціонерне товариство "XXX", оскаржуючи судове рішення в
апеляційному порядку, в день прийняття судом апеляційної інстанції
постанови, як додаток до своїх пояснень по справі, подало Н-ському
апеляційному господарському суду додаткові докази - листи від ХХ
жовтня 2002 року № ХХ3 та від ХХ грудня 2002 року за № ХХ4 з
копіями поштових квитанцій, а також копії складських довідок від
ХХ жовтня та ХХ грудня 2002 року, з тексту яких вбачається, що
відповідач повідомляв контрагента про знаходження продукції на
його складах і про готовність її відвантажити на умовах, як це
передбачено договором, самовивозу.
Прийнявши ці додаткові докази, суд апеляційної інстанції дійшов
висновків про порушення зобов'язання самим позивачем та про
відсутність в діях відповідача складу цивільного правопорушення.
Колегія суддів вважає, що в даному випадку Н-ський апеляційний
господарський суду вийшов за межі власних повноважень, що призвело
до надання не належної юридичної оцінки обставинам справи: за
змістом статті 101 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
апеляційний господарський суд вправі прийняти
додаткові докази виключно за умов їх існування на момент розгляду
справи в суді першої інстанції; особа, яка їх подала, знала про їх
існування, але не могла їх подати до суду; заявник обґрунтував
неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не
залежали від нього.
Таким чином, в порушення вимог статей 43, та 101 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
суд апеляційної
інстанції не створив сторонам умов для дослідження додаткових
доказів та встановлення фактичних обставин справи щодо фактів
дійсного знаходження у відповідні строки на складах відповідача
сільськогосподарської продукції в кількості і якості, які сторони
обумовили в додатку до спірного договору, та дійсного повідомлення
позивача про можливість її вивозу, а також прийняв додаткові
докази без відповідного належного обґрунтування відповідачем
неможливості їх подання суду першої інстанції.
Зазначені порушення в силу статті 111 - 10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
є підставою для
скасування постанови суду апеляційної інстанції.
За таких обставин, касаційна інстанція вважає, що висновки
місцевого господарського суду відповідають обставинам справи і їм
дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм
матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, керуючись стаття 111-5, 111-7, 111-9- 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "YYY"
на постанову від ХХ червня 2003 року Н-ського апеляційного
господарського суду задовольнити.
2. Постанову від ХХ червня 2003 року Н-ського апеляційного
господарського суду скасувати, а рішення від ХХ березня 2003 року
господарського суду м. Н-ська у справі № Х2 залишити без змін.
3. Стягнути з акціонерного товариства "XXX" на користь товариства
з обмеженою відповідальністю "YYY" 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. в
рахунок відшкодування витрат з сплати державного мита.
Доручити господарському суду м. Н-ська видати наказ.