Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.10.2003 р.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві
за участю представників позивача присутні
представників АК АПБ "ХХХ" в особі дирекції по Одеській області -
присутні
та представників НБУ в особі управління НБУ в Одеській області -
присутні
касаційні скарги Національного банку України в особі управління
НБУ в Одеській області та акціонерного комерційного
агропромислового банку "ХХХ" в особі дирекції по Одеській області
на постанову від ХХ.04.2003
Одеського апеляційного господарського суду
у справі № 000 господарського суду Одеської області
за позовом Одеської обласної Ради
до Національного банку України в особі управління НБУ в Одеській
області
та акціонерного комерційного агропромислового банку "ХХХ" в особі
дирекції по Одеській області
про визнання договору застави недійсним
В судовому засіданні ХХ.07.2003 оголошувались перерви до ХХ.10
2003 та до ХХ.10.2003.
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2001 року Одеська обласна Рада звернулася з позовом до
Національного банку України в особі управління НБУ в Одеській
області та акціонерного комерційного агропромислового банку "ХХХ"
в особі дирекції по Одеській області про визнання договору застави
від ХХ.04.1999, який укладений між відповідачами, недійсним,
оскільки він не відповідає вимогам чинного законодавства.
Рішенням господарського суду Одеської області від ХХ.09.2001 по
справі № 000 позов задоволено. Визнано договір застави від
ХХ.04.1999 недійсним.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
ХХ.04.2003, за тією ж справою, вищезазначене рішення суду залишено
без змін.
У касаційних скаргах відповідачі просять скасувати постанову
апеляційного суду від ХХ.04.2003 та рішення господарського суду
Одеської області від ХХ.09.2001 та прийняти нове рішення, яким
відмовити Одеській обласній раді в задоволенні позовних вимог.
Свої вимоги скаржники мотивують тим, що судами першої та
апеляційної інстанцій при прийнятті рішень порушені норми
процесуального та матеріального права, зокрема, ст. ст. 126, 129
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст. ст. 4-6, 74, 77, 99, 104
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ст. ст. 12, 48 Закону України "Про
господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
, ст. 40 Закону України "Про
банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ) (2121-14)
, ст. ст. 3, 6, 12, 13
Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
, ст. ст. 34, 36 Закону
України "Про нотаріат" ( 3425-12 ) (3425-12)
.
У відзиві на касаційні скарги Одеська обласна рада просить рішення
господарського суду Одеської області від ХХ.09.2001 та постанову
Одеського апеляційного господарського суду від ХХ.04.2003 у справі
№ 000 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників сторін,
перевіривши правильність застосування апеляційним господарським
судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів
Вищого господарського суду України знаходить касаційну скаргу
такою, що не підлягає задоволенню.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, і це
відповідає наявним матеріалам справи, ХХ.04.1999 між відповідачами
у справі був укладений договір застави, відповідно до якого,
акціонерний комерційний агропромисловий банк "ХХХ" в особі
дирекції по Одеській області передав, а НБУ в особі управління НБУ
в Одеській області прийняв у заставу будинок банку, що знаходиться
за адресою: м. Одеса, проспект Ш-а, 4. Однак, відповідно до
рішення господарського суду Одеської області від ХХ.08.2001 по
справі № 000 за Одеською обласною Радою визнане право власності на
колишню будівлю АК АПБ "ХХХ", яка і була предметом застави за
договором від ХХ.04.2001.
Судами також встановлено, що статутом акціонерного комерційного
агропромислового банку "ХХХ", який діяв на період укладання
оспорюваного договору, не були врегульовані питання розпорядження
майном.
У цьому зв'язку, переглядаючи правильність постановленого по
справі судового рішення, апеляційний суд обгрунтовано керувався
вимогами ст. 30 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
,
відповідно до якої, право колективної власності здійснюють вищі
органи управління власника і дійшов до послідовного висновку про
те, що у даному випадку право розпорядження майном, а саме надання
його у заставу, колективний власник, яким є вищезазначений
відповідач, повинен був здійснювати через свої вищі органи
управління, а тобто через загальні збори акціонерів. І оскільки це
питання не було предметом розгляду на загальних зборах, договір
про надання майна у заставу не можна вважати законним.
Посиланням відповідачів на ту обставину, що надалі, а саме
ХХ.05.1999, загальні збори АК АПБ "ХХХ" дозволили правлінню банку
віддати нерухоме майно у заставу під кредит Національного банку,
апеляційний суд приділив належну увагу і не надав цій обставині
правового значення, зважаючи на те, що цей дозвіл був отриманий
після укладання договору, і не містив в собі конкретних вказівок
на те, про яке саме нерухоме майно в даному випадку йшлося. Такий
висновок суду повністю відповідає наявним у справі документам, а
тому не погодитись з ним у Вищого господарського суду немає
підстав.
Посилання заявників на порушення апеляційним судом вимог
процесуального законодавства, пов'язаних з законністю складу суду,
який розглянув справу, не відповідають дійсності, а тому вони не
приймаються до уваги.
Таким чином, прийнята апеляційним судом постанова цілком
грунтується на фактичних обставинах справи, встановлених з
належною повнотою, а тому підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги Національного банку України в особі управління
НБУ в Одеській області та акціонерного комерційного
агропромислового банку "ХХХ" в особі дирекції по Одеській області
залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
ХХ.04.2003 та рішення господарського суду Одеської області від
ХХ.09.2001 по справі № 000 залишити без змін.