ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.10.2003 Справа N 2-15/2974-2003
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 28.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Усенко Є.А.,
суддів: Бакуліної С.В., Цвігун В.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції
на постанову від 25.06.2003 року Севастопольського
апеляційного господарського суду
у справі N 2-15/2974-2003 господарського суду Автономної
Республіки Крим
за позовом ВАТ "Янтарний"
до Сімферопольської міжрайонної державної податкової
інспекції
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача не з'явились
від відповідача не з'явились
В С Т А Н О В И В:
На підставі розпорядження заступника голови Вищого
господарського суду України Осетинського А.Й. від 15 жовтня
2003 року N 02-14/419, яким внесено зміни до складів суддівських
колегій, перегляд в касаційному порядку справи N 2-15/2974-2003
здійснюється колегією суддів у складі: головуючий - Усенко Є.А.,
судді Бакуліна С.В., Цвігун В.Л.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим
(суддя Дадінська Т.В.) від 07.04-18.04.2003 року, залишеним без
змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
(головуючий - суддя Плут В.М., судді Горошко Н.П., Щепанська О.А.)
від 25.06.2003 р., по справі N 2-15/2974-2003 позов задоволено;
визнано недійсним податкове повідомлення-рішення
N 1086-23-2/00412955-8920 Сімферопольської МДПІ від
19.12.2002 року про визначення податкового зобов'язання ВАТ
"Янтарний" в сумі 336823,50 грн.; стягнуто з відповідача на
користь позивача 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені по
справі рішення та постанову, посилаючись на порушення норм
матеріального права, зазначаючи, що суд дійшов неправомірного
висновку щодо розповсюдження на позивача дії п. 11.29 ст. 11
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
оскільки продукція, яку виробляє позивач не є
сільськогосподарською тому, що не підпадає під код, визначений в
ст. 1 Закону України "Про стимулювання розвитку Сільського
господарства на період 2001-2004 р.р." ( 2238-14 ) (2238-14)
; висновки суду,
що продукція позивача не є підакцизною не відповідають нормам
Законів України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові
вироби" ( 329/95-ВР ) (329/95-ВР)
та "Про ставки акцизного збору і ввізного
мита на спирт етиловий та алкогольні напої" ( 178/96-ВР ) (178/96-ВР)
; судами
не дано правової оцінки тому факту, що позивач самостійно здавав в
Сімферопольську ДПІ розрахунок акцизного збору на виноматеріал,
який їм виробляється, та провадив розрахунок акцизного збору, що
відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про зобов'язання
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
позбавляє його права оскаржувати узгоджене
податкове зобов'язання в адміністративному або судовому порядку.
Позивач не скористався наданим процесуальним правом на
надсилання відзиву на касаційну скаргу позивача.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та
правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного
господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що позивач
здійснював операції з продажу продукції, а саме виноматеріалів,
виготовленої з власної сільськогосподарської сировини.
Відповідно до п. 11.29 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
до 1 січня 2001 року зупинено дію
пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в
частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій
з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи
продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких
умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком
операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою
вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками
незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в
яких сума, одержана від продажу сільськогосподарської продукції
власного виробництва та продуктів її переробки за попередній
звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків
загальної суми валового доходу підприємства.
Позов задоволено виходячи з того, що позивач є заводом
первинного виноробства, оброблює виноматеріали - сировину для
виробництва вин, які є підакцизним товаром.
Згідно п. "в" ч. 2 ст. 3 Закону України "Про акцизний збір на
алкогольні напої та тютюнові вироби" ( 329/95-ВР ) (329/95-ВР)
не підлягає
оподаткуванню митна вартість імпортованої чи обороти з реалізації
(передачі) української сировини, що ввозиться або використовується
для виробництва підакцизних товарів.
Згідно ст. 2 Закону України "Про ставки акцизного збору і
ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої" ( 178/96-ВР ) (178/96-ВР)
встановлено тимчасово до 1 січня 2004 року ставки акцизного збору
на товари, вироблені в Україні з вітчизняної сировини, зокрема,
виноматеріали, що реалізуються посередницьким організаціям і
населенню, та виноматеріали, вироблені на підприємствах первинного
виноробства для суб'єктів підприємницької діяльності, що не є
виробниками виноробної сировини (винограду) (код 2204 30), крім
підприємств вторинного виноробства, які використовують ці
виноматеріали для виробництва готової продукції - 1 грн.
за 1 літр.
Виноматеріали, які виробляються позивачем, реалізовувались
тільки заводам вторинного виноробства і не мають коду 2204 30, що
встановлено судами на підставі висновку Торгово-промислової
палати.
Колегія не бере до уваги доводи касаційної скарги щодо
нерозповсюдження на позивача дії п. 11.29 ст. 11 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, оскільки
продукція, яку виробляє позивач не є сільськогосподарською тому,
що не підпадає під код, визначений в ст. 1 Закону України "Про
стимулювання розвитку Сільського господарства на період
2001-2004 р.р." ( 2238-14 ) (2238-14)
з тих мотивів, що в зазначеному
п. 11.29 йдеться про продаж продукції, а не сільськогосподарської
продукції, виготовленої на давальницьких умовах з власної
сільськогосподарської сировини. Доводів про те, що позивач
виробляє продукцію не із власної сільськогосподарської сировини в
скарзі не наведено.
Зазначення в касаційній скарзі про невідповідність висновків
суду, що продукція позивача не є підакцизною, нормам Законів
України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби"
( 329/95-ВР ) (329/95-ВР)
та "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на
спирт етиловий та алкогольні напої" ( 178/96-ВР ) (178/96-ВР)
, спростовуються
вищенаведеними обставинами.
Оскільки позивач не є суб'єктом сплати податку на додану
вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного
виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів),
виготовлену на давальницьких умовах із власної
сільськогосподарської сировини, він не є платником податків, який
в разі подання податкової декларації вважається таким, що
самостійно визначив податкове зобов'язання та не має права його
оскаржувати в адміністративному або судовому порядку, тобто на
нього не розповсюджується дія п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про
зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства
в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування
постанови Київського апеляційного господарського суду.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9,
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної
податкової інспекції на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 25.06.2003 року у справі N 2-15/2974-2003
залишити без задоволення, а постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 25.06.2003 року у справі
N 2-15/2974-2003 - без змін.