ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.10.2003 Справа N 2/6а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С,
суддів : Хандуріна М.І.,
Черкащенко М.М.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь"
на постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 21.07.03 p.
у справі господарського суду Донецької області
за позовом ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь",
м. Маріуполь
до ДПI у м. Маріуполі
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача: А.А.А. - дов. № 0918/484 від 29.11.02 p.
від відповідача: Б.Б.Б. - дов. № 4665/10/10-013 від 05.05.
03 p.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 04.02.03 господарського суду Донецької області
позовні вимоги задоволено частково. Податкове повідомленнярішення
№0000552330/0 від 19.08.02 визнано недійсним у частині стягнення
штрафних санкцій з податку на додаткову вартість у сумі 71 278
грн. В решті частині позову відмовлено.
Постановою від 21.07.03 Донецького апеляційного господарського
суду рішення від 04.02.03 господарського суду Донецької області
змінено. У задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись з судовими рішеннями ВАТ "Металургійний комбінат
"Азовсталь" звернулось у Вищий господарський суд України з
касаційною скаргою і просить її скасувати, посилаючись на те, що
господарськими судами порушені норми нотаріального процесуального
права, зокрема ст.ст. 43, 101, 102, 105 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а також Закон України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, Закон України "Про
відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
, Закон України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним касаційну скаргу задовольнити частково з наступних
підстав.
ДПІ у м. Маріуполі 19.08.02 прийняла податкове
рішення-повідомлення № 0000552330/0, яким позивачу донарахована
сума податкового зобов'язання за платежами з ПДВ в сумі 213834, 00
грн. Рішення-повідомлення прийнято на підставі акту перевірки
дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ
"Металургійний комбінат "Азовсталь" за період з 01.04.01 по
01.04.02.
Позивачем оспорюється рішення-повідомлення в частині донарахування
ПДВ в сумі 84540, 00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі
71278, 00 грн.
ДПІ у м. Маріуполі дійшла висновку про те, що в порушення п. 4.2
ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
позивачем при виконанні ремонтних робіт
господарським способом не здійснено нарахування ПДВ в сумі
84540, 00 грн., зокрема: 34532, 00 грн. щодо ремонтно-будівельного
цеху за період з квітня по вересень 2001 року та 50008 грн. щодо
житлово-комунального господарства за період з квітня по грудень
2001.
Пунктом 1.4. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначено, що продаж товарів це будь-які операції,
що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни,
поставки та іншими цивільно-правовими угодами, які передбачають
передачу прав власності на такі товари за компенсацію, незалежно
від строків її надання, а також операції з безоплатного надання
товарів.
Продаж послуг (робіт) - будь-які операції цивільно-правового
характеру з надання послуг (результатів робіт), надання права на
користування або розпорядження товарами, а також з надання
будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а
також операції з безоплатного надання послуг (робіт). При цьому не
відносяться до продажу операції з передачі товарів у межах
договорів комісії, доручення, збереження, оренди, лізингу, інших
цивільно-правових договорів, що не передбачають передачу права
власності.
Таким чином, законодавець визначає продаж товарів (робіт, послуг)
як операції цивільно-правового характеру, що передбачають перехід
права власності, незалежно від принципу відшкодування. Однак
господарськими судами цій нормі права не надана належна правова
оцінка.
Ремонтні роботи, виконані ремонтно-будівельним цехом і
житлово-комунальним господарством для відділу дитячих дошкільних
установ і житлового фонду позивача, тобто власними силами та для
власних потреб, не є цивільно-правовими операціями, що
передбачають передачу прав власності на товари, на результати
послуг (робіт).
У зазначених правовідносинах були відсутні як об'єкт, необхідний
для купівлі-продажу з обов'язковою ознакою переходу права
власності, а також суб'єкти.
Господарським судом встановлено, що позивач є єдиним платником
податку на додану вартість (свідоцтво № 001911505837), структурні
підрозділи позивача не є самостійними господарюючими суб'єктами і
не мають прав юридичної особи.
Відповідно зазначені роботи не є продажем товарів (робіт, послуг)
у контексті ст. 3 вищевказаного Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
і тому не можуть розглядатися як
об'єкт оподатковування.
Господарськими судами також не надана належна правова оцінка цій
нормі права.
У відповідності з п. 6.1. ст. 6 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами і
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, встановлено, що у
податковому повідомленні-рішенні, що надсилається платнику
податків, зазначається підстава нарахування податкового
зобов'язання, посилання на норму податкового закону, відповідно до
якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових
зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу),
належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні
строки їх погашення. Отже, даною статтею закріплені обов'язкові
реквізити, які повинні містити податкові повідомлення-рішення.
Статтею 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податку перед бюджетами і державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
, визначені основні поняття і терміни. Податкові
зобов'язання, це зобов'язання платника податків сплатити до
бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у
порядку та у строку, визначені цим законом або іншими законами
України.
Відповідно до Порядку направлення органами державної податкової
служби України податкових повідомлень платникам податків
( z0567-01 ) (z0567-01)
(затверджений наказом ДПА України від 21 06.2001р. №
253) - далі Порядок № 253 - податкове повідомлення-рішення
складається на розраховану суму податкового зобов'язання (з
урахуванням штрафних (фінансових) санкцій при їх наявності) у
відношенні кожного окремого податку, збору (обов'язкового
платежу). Якщо розрахунок сум податкових зобов'язань зроблений
податковим органом з декількох податків, то складається відповідна
кількість податкових повідомлень.
Таким чином, вимоги п. 6.1. ст. 6 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами і
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
у повному обсязі
відносяться до донарахованих податкових зобов'язань, включаючи
штрафні санкції.
Додатком 2 до зазначеного Порядку № 253 ( z0567-01 ) (z0567-01)
затверджена
форма податкового повідомлення (Форма "Р") за результатами
документальних або камеральних перевірок, відповідно до якого
обов'язковим є посилання на норми закону, на підставі яких
зроблене нарахування податкових зобов'язань.
Однак, зазначеного посилання в оспорюваному повідомленні-рішенні,
як на підставу нарахування штрафних санкцій позивачу, немає.
Позивач, звертаючись до господарського суду з вимогою про визнання
недійсним податкового повідомлення - рішення в частині
донарахування штрафних санкцій з податку на додаткову вартість у
сумі 71 278 грн., в обґрунтування вимог посилався на ухвалу
господарського суду Донецької області від 12.02.2002р. № 33/276
про порушення справи про банкрутство позивача.
Відповідно ст. 12 Закону "Про відновлення платоспроможності
боржника чи визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, одночасно з
порушенням провадження справ про банкрутство, вводиться мораторій
на задоволення вимог кредиторів, про що вказується в ухвалі суду.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не
нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші
санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань
і зобов'язань зі сплати податків і зборів.
Однак, при розгляді справи в господарських судах дана ухвала не
була предметом дослідження і правової оцінки їй не дано.
Таким чином господарськими судами неповно з'ясовані обставини
справи, що є підставою для скасування судових рішень і направлення
справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити
всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та
постановити законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову від 21.07.03 p. Донецького апеляційного господарського
суду та рішення від 04.02.03 p. господарського суду Донецької
області зі справи № 2/6а скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Донецької
області.
Головуючий В.С. Божок
Судді М.І. Хандурін
М.М. Черкащенко