ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.10.2003 Справа N 16/30
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С,
суддів : Хандуріна М.І.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім.
Дзержинського"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 08.07.03 p.
у справі господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Торгівельно - промислової транснаціональної
корпорації "Кераміст", м. Запоріжжя
до ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім.
Дзержинського", м. Дніпродзержинськ"
про стягнення 1 835 427, 69 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача: не з'явилися
від відповідача: А.А.А. - дов. № 01/170 від 31.03.03 p.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 18.02.03 господарського суду Дніпропетровської
області позовні вимоги задоволені частково. Стягнено з ВАТ
"Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" на
користь Торговельно-промислової транснаціональної корпорації
"Кераміст" 1 730 695, 73 грн. - боргу, 1 603, 00 грн. - витрати зі
сплати держмита та 111, 27 грн. - витрати на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
Постановою від 08.07.03 Дніпропетровського апеляційного господарсь
кого суду рішення від 18.02.03 господарського суду
Дніпропетровської області залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до ст. 165 Цивільного
кодексу України якщо строк виконання зобов'язання не встановлено,
кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести
виконання у будь-який час. Боржник зобов'язаний виконати таке
зобов'язання у семиденний строк з дня пред'явлення кредитором.
Не погоджуючись з судовими рішеннями ВАТ "Дніпровський
металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" звернулось у Вищий
господарський суд України з касаційною скаргою і просить їх
скасувати, посилаючись на те, що судами неправильно застосовано
норму ст. 165 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
. Тобто
виходячи зі змісту вказаної статті пред'явлення вимоги мається на
увазі те, що кредитор пред'явив, а боржник отримав дану вимогу, а
складання актів звірки позивачем, як це визначено в оскаржуваній
постанові, не свідчить про їх отримання відповідачем.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним касаційну скаргу задовольнити частково з наступних
підстав.
ВАТ "Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.
Дзержинського" та Торговельно-промислова транснаціональна
корпорація "Кераміст" 17.02.99 уклали договір на поставку
продукції № 99-0279-02 на поставку вапняку флюсового
Докучаєвського державного флюсо-доломітного комбінату.
Господарським судом встановлено, що умовами договору сторони
передбачили, що розрахунки за отриману сировину проводяться шляхом
перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, однак
спосіб та строки проведення розрахунків умовами договору не
визначені.
Станом на 16.12.2002 заборгованість відповідача становила
1835427,69 грн.
Відповідно до ст. 165 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
якщо
строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений
моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а
боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк з
дня пред'явлення вимоги кредитором.
У зобов'язанні з невизначеним строком виконання кредитору
надається право вимагати виконання в будь-який час. Але саме
виконання за такою вимогою може бути виконано боржником протягом
семиденного строку від дня отримання вимоги про виконання.
Колегія суддів вважає помилковим висновок господарського суду про
те, що оскільки матеріалами справи не визначено дату отримання
відповідачем рахунків, то такою датою принагідно вважати дату
01.01.2000 та 01.02.2000, тобто дати складання актів звірки
взаєморозрахунків, в яких перелічені спірні рахунки.
Однак дати складання актів звірки взаєморозрахунків не можуть бути
доказом того, що відповідач в ці дні отримав платіжні вимоги.
Господарським судом достовірно не встановлено коли саме відповідач
отримав платіжні доручення (вимоги). Статтями 33 та 34
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які
вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути
підтверджені певними засобами доказування, не можуть
підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином господарськими судами неповно з'ясовані обставини
справи, що є підставою для скасування судових рішень і направлення
справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи принагідне повно та всебічно вияснити
всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та
постановити законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-
111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову від 08.07.03 p. Дніпропетровського апеляційного
господарського суду та рішення від 18.02.03 p. господарського суду
Дніпропетровської області зі справи № 16/30 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Дніпропетровської області.
Головуючий В.С. Божок
Судді М.І. Хандурін
М.М. Черкащенко