ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15.10.2003 Справа N 1/66-13/40 (02-1/11)
Вищий господарський суд України у складі: суддя Москаленка В.С.-
головуючий, судді Джунь В.В. і Селіваненко В.П.,
розглянув касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
"Південтеплоенергомонтаж", м. Київ (далі - ВАТ
"Південтеплоенергомонтаж")
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
09.07.2003 p.
зі справи № 1/66-13/40 (02-1/11)
за позовом ВАТ "Південтеплоенергомонтаж"
до Львівського міського комунального підприємства
"Львівтеплоенерго" (далі - КП "Львівтеплоенерго")
про визнання права власності на виробниче приміщення, його
звільнення та повернення з незаконного володіння відповідача,
зобов'язання відповідача надати можливість проходу до цього
приміщення.
Судове засідання у розгляді касаційної скарги проведено за участю
представників сторін:
позивача: не з'явились,
відповідача: не з'явились.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Львівської області від 24.01.2003
(суддя Станько Л.Л.) позов задоволено: визнано право власності
позивача на виробниче приміщення, зобов'язано відповідача
звільнити його та повернути позивачеві і не чинити перешкод для
проходу до цього приміщення. Рішення мотивоване тим, що на
підставі поданих позивачем письмових доказів доведено право
власності ВАТ "Південтеплоенергомонтаж" на спірне виробниче
приміщення.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
09.07.2003 (колегія суддів у складі: Орищин Г.В. - головуючий,
судді - Дубник О.П., Бобеляк О.М.) задоволено апеляційну скаргу КП
"Львівтеплоенерго": рішення суду першої інстанції зі справи
скасовано; позов залишено без розгляду на підставі пункту 5
частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК України). Постанову апеляційної
інстанції мотивовано тим, що позивачем без поважних причин не
подано витребуваних судом документів, що підтверджують право
власності ВАТ "Південтеплоенергомонтаж" на спірне виробниче
приміщення.
У касаційній скарзі від 08.07.2003 ВАТ "Південтеплоенергомонтаж"
просить скасувати постанову апеляційної інстанції, а рішення
господарського суду Львівської області від 24.01.2003 зі справи
залишити без змін. Скаргу мотивовано тим, що апеляційною
інстанцією допущено застосування до спірних правовідносин
нормативного акта, який втратив чинність, а також його неправильне
застосування. Крім того, скаржник вважає, що судом апеляційної
інстанції допущено порушення вимог статей 34 та 101 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
застосування апеляційною інстанцією норм матеріального та
процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги
та скасування постанови апеляційної інстанції.
Визначальною причиною спору у справі стали розбіжності між
сторонами про належність права власності на спірне виробниче
приміщення - профілакторій для автомашин, що знаходиться на
території структурного підрозділу відповідача.
Суд першої інстанції у цій справі дійшов висновку, що власником
спірного виробничого приміщення є ВАТ "Південтеплоенергомонтаж" і
у зв'язку із встановленням цієї обставини задовольнив усі його
позовні вимоги.
Суд апеляційної інстанції у процесі перегляду справи своєю ухвалою
від 14.05.2003 витребував у позивача письмові документи, що
підтверджують право власності ВАТ "Південтеплоенергомонтаж".
Позивачем не надано суду усіх витребуваних від нього документів на
підтвердження його права власності на спірне виробниче приміщення.
У зв'язку з цим суд апеляційної інстанції залишив позов без
розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 81 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд залишає позов без розгляду, якщо
позивач без поважних причин не подав витребувані господарським
судом матеріали, необхідні для вирішення спору. У пункті 7
роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.94
№ 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та
81 Господарського процесуального кодексу України" ( v_612800-94 ) (v_612800-94)
(з подальшими змінами та доповненнями) зазначено, що при вирішенні
питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
) господарським судам слід мати на увазі, що
застосування пункту 5 цієї статті ( 1798-12 ) (1798-12)
можливо лише за
наявності таких умов:
- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це
зазначено у відповідному процесуальному документі;
- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно
необхідні для вирішення спору;
- позивач не подав витребувані документи чи не направив свого
представника в засідання господарського суду без поважних причин.
Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд
зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і
об'єктивно оцінити їх поважність.
Згідно зі статтею 99 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
в апеляційній
інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у
першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому
розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в
апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої
інстанції.
Відповідно до статті 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у процесі
перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у
справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. За
вимогами статті 38 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
якщо подані сторонами
докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати
від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі
документи і матеріали, необхідні для вирішення спору. Згідно зі
статтею 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести
ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і
заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками
судового процесу.
Отже суд апеляційної інстанції мав процесуальне право витребувати
у позивача докази для встановлення належності права власності на
спірне виробниче приміщення і відповідно застосувати статтю 81 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
у разі їх неподання.
Касаційна інстанція вважає безпідставними доводи скаржника про
порушення судом апеляційною інстанцією вимог статті 101 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
. У позовній заяві ВАТ
"Південтеплоенергомонтаж" об'єднано кілька вимог, зв'язаних між
собою підставою виникнення та поданими доказами. Тому неподання
позивачем витребуваних доказів для встановлення даних про власника
спірного виробничого приміщення, виключає можливість розгляду його
інших позовних вимог.
Скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції неправильно
застосовано вимоги частини другої статті 34 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
і відповідно його було обмежено у засобах доказування.
Однак у постанові апеляційної інстанції зазначено, що
підтвердженням права власності на спірний об'єкт мають бути
насамперед правовстановлювальні документи. Отже суд апеляційної
інстанції не виключав певні засоби доказування у встановленні
даних про власника спірного виробничого приміщення, а лише
визначив пріоритетність у порядку прийняття письмових доказів для
з'ясування цієї обставини.
Касаційною інстанцією не встановлено порушень норм процесуального
права у процесі перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до частини другої статті 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
З огляду на викладене та керуючись статтями 111-9 - 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Залишити постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 09.07.2003 p. у справі № 1/66-13/40 (02-1/11) без змін, а
касаційну скаргу - без задоволення.
Суддя В. Москаленко
Суддя В. Джунь
Суддя В.Селіваненко